Висновок до Розділу 3

Плагіат може бути класифіковано на підставі таких критеріїв. По-перше, виходячи з наявності умислу на вчинення плагіату (навмисний плагіат; ненавмисний (технічний)) По-друге, залежно від об’єкту посягання виділено (плагіат ідеї та плагіат об’єкта права інтелектуальної власності).

Щодо похідних товарів, карикатур, пародій плагіат допускається щодо привласнення творів, які використовуються для створення таких об’єктів, а також щодо привласнення самих похідних творів.

Виділено дві категорії правовідносин співавторства, які визначають особливості привласнення авторства на спільний об’єкт, а саме - внутрішні та зовнішні правовідносини. У внутрішніх правовідносинах плагіат може бути навмисний - допускається безпосередньо співавторами у випадку приписування авторства, виключення автора з колективу співавторів; ненавмисний - технічний. У зовнішніх правовідносинах привласнення авторства на об’єкт співавторства здійснюється третьою особою.

Обґрунтовано, що категорії «складний» та «складений» твір попри спільні риси (можуть складатись з декількох об’єктів права інтелектуальної власності), не повинні ототожнюватись. Для складених творів ключовою ознакою є оригінальність підбору та розташування певних однорідних об’єктів, інформації, які не обов’язково є результатами інтелектуальної діяльності, тоді як складні твори складаються з різнорідних, взаємопов’язаних об'єктів права інтелектуальної власності, вилучення одного з яких може призводити до втрати цілісності та призначення об’єкта, та які доволі часто створюються спеціально для включення у складний твір.

Незазначення даних про творців, чиї твори використано у складі складного чи складеного твору, без приписування авторства їх укладальникам, замовникам та іншим правоволодільцям є порушенням особистих немайнових авторських, суміжних прав, а не плагіатом.

На відміну від авторського права, у праві промислової власності немайнові права обмежуються визнанням особи автором, винахідником, можливістю надати оригінальну назву чи своє прізвище об’єкту, а також бути зазначеним як автор, винахідник в охоронних документах або навпаки заборонити таке зазначення. У праві промислової власності найчастіше об’єкт асоціативно пов’язується з його правоволодільцем (власником патенту) - юридичною особою, яка використовує, виготовляє чи реалізує продукцію, надає послуги, а не винахідником, автором. У зв’язку з цим, основна мета промислового плагіату полягає у створенні об’єкта, зовнішньо подібного до оригінального, який користується попитом у споживачів. На відміну від контрафактної продукції, яка виготовляється без дозволу правоволодільця, однак від його імені, метою промислового плагіату є формування уявлення про створення продукції плагіатором.

Відповідно до законодавства правовій охороні підлягають як опубліковані, так і неопубліковані твори у зв’язку з чим необгрунтованим є визнання академічним плагіатом неправомірного відтворення лише опублікованих текстів. Відтворення твору може бути здійснено: без порушенням авторських прав; з порушенням майнових прав (відтворення без згоди автора, але з дотриманням немайнових прав); з порушенням немайнових прав (без зазначення даних про автора та без привласнення авторства - не є плагіатом, та із зазначенням іншої особи автором відтвореного твору - є плагіатом). Отже, не будь-яке відтворення твору є плагіатом, у зв’язку з чим обгрунтовано, що академічним плагіатом є відтворення тексту під іменем особи, яка не брала інтелектуальної, творчої участі у його створенні, що здійснюється з метою виконання вимог освітньої (наукової) програми, досягнення наукового результату.

Негативними проявами плагіату у роботах студентів є: відсутність навичок самостійної роботи, аналізу проблеми та пошуку шляхів її розв’язання, як наслідок, низький рівень конкурентоспроможності на ринку праці; нереалізованість у професійній сфері; формування зневажливого ставлення до чужих результатів інтелектуальної діяльності, не усвідомлення неетичності та неправомірності плагіату; незацікавленість у науковій діяльності.

Складність доведення плагіату у сфері засобів масової інформації полягає у відсутності чітких критеріїв розмежування інформації, яка має характер простої прес-інформації, та не підлягає охороні як об’єкт авторського права, та інформації, яка є результатом творчої діяльності журналістів, творів.

Плагіат контенту сайту полягає у привласненні зовнішніх (оформлення сайту) та інформаційних (інформаційне наповнення сайту) елементів, внаслідок чого з’являються схожі до ступеня змішування сайти, які належать різним суб’єктам.

Плагіат телеформату полягає у привласненні одночасно ідеї (концепції), а також елементів її зовнішнього вираження (образу ведучих, послідовності розвитку подій, художнє оформлення, інформаційний зміст).