§ 2. Умови дійсності угод

154

Зазначені вимоги поділяють на два види: загальні (конститутивні) і спеціальні.

Загальні вимоги закону — це ті, яким повинна відповідати будьяка угода. До загальних вимог належать такі:

1) угода має відповідати вимогам закону, тобто зміст угоди не може суперечити закону, а також інтересам держави і суспільства;

2) учасники угоди повинні бути дієздатними;

3) воля суб'єктів угоди має формуватися вільно, а волевиявлення дійсно відображати внутрішню волю сторони і в незмінному вигляді донести цю волю до іншої сторони;

4) доведення внутрішньої волі суб'єкта повинно відбуватися способом, який передбачено законом, тобто у визначеній законом формі.

Дієздатність учасників угод. Оскільки угода є вольовим актом, укладати її можуть тільки дієздатні особи. Дієздатність завжди передбачає можливість свідомої діяльності фізичної особи. Тому при укладенні угоди завжди з'ясовують дієздатність громадян.

Дієздатність юридичних осіб характеризується цілями їх діяльності, затвердженими в установчих документах, а також компетенцією органу юридичної особи, який має право на укладення угод від імені юридичної особи.

Відповідність волі та волевиявлення учасників угоди. Дійсність угоди засвідчує збіг волі та волевиявлення.

Між внутрішньою волею особи і волевиявленням як формою вираження думок людини можуть виникнути розбіжності, суперечності.

Форма угоди. Доведення внутрішньої волі суб'єкта має відбуватися способом, який передбачено законом, тобто у визначеній законом формі. Згідно із ст. 42 ЦК угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Разом з тим слід пам'ятати, що ця вимога хоча і належить до загальних, але вона застосовується лише тоді, коли форма включена до числа обов'язкових елементів угоди, тобто коли вона передбачена законом.

Угода укладається усно, якщо сторони домовляються між собою, виражаючи волю словами. Угоди можуть укладатися усно, якщо вони виконуються під час їх укладення, або якщо законом чи домовлені

155

Глава 10 УГОДИ

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

стю сторін не встановлена письмова форма. Між тим закон вимагає, щоб юридичній особі, яка оплатила товари та послуги за усними угодами з іншою юридичною особою або громадянином, було видано письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання (ч. 2 ст. 43 ЦК).

Факт виконання усної угоди сторони можуть доводити, посилаючись на показання свідків.

Угода може виконуватися і шляхом здійснення конклюдентних дій, якщо законом для такої угоди не встановлена певна форма (ч. З ст. 42 ЦК). Конклюдентні дії — це поведінка особи, з якої видно її волю укласти угоду, наприклад, прийняття спадщини шляхом фактичного вступу у володіння спадковою масою.

Угоди можуть укладатися й шляхом мовчання. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством. Наприклад, згідно із ст. 260 ЦК в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін має право в будьякий час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Письмова форма може бути простою і нотаріальною. Угода вважається вчиненою письмово, якщо її зміст зафіксований в одному або декількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Угода вважається укладеною письмово, якщо воля сторін виражається за допомогою телетайпного, електронного та іншого технічного засобу зв'язку. Письмова угода повинна бути засвідчена підписами її учасників. Якщо угода здійснюється юридичною особою, то вона підписується особами, уповноваженими на те законом, іншими правовими актами або установчими документами, та скріплюється печатками. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, то за її дорученням текст угоди підписує інша особа. Підпис такої особи на тексті угоди, стосовно якої не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений керівником підприємства, установи, організації за місцем проживання або керівником лікувальнопрофілактичного закладу, де перебуває на лікуванні учасник угоди чи особа, що підписала угоду замість нього. При цьому особа, яка підписала угоду замість учасника угоди, ніяких прав і обов'язків не набуває.

156

У письмовій формі укладаються:

1) угоди між юридичними особами;

2) угоди між фізичними та юридичними особами (за винятком угод, що повністю виконуються в момент здійснення, а також тих, що потребують нотаріального посвідчення);

3) угоди громадян між собою в межах передбаченої законом грошової суми, за винятком угод, що виконуються в момент здійснення, а також тих, що потребують нотаріального посвідчення);

4) інші угоди, щодо яких законом, іншими правовими актами вимагається письмова форма. Наприклад, угоди про неустойку (ст. 180 ЦК), поруку (ч. З ст. 191 ЦК), гарантію (ст. 196 ЦК), уступки вимоги і перевід боргу, засновані на угоді, укладеної у письмовій формі (ст. 202 ЦК), повинні бути здійснені у письмовій формі.

Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків (ст.

Слід зауважити, що навіть у тих випадках, коли письмова форма є необов'язковою, сторони мають можливість укласти угоду не усно, а в простій письмовій формі.

Нотаріальне посвідчення угоди здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії шляхом здійснення на документі, на якому викладено текст такої угоди, посвідчувального напису.

За бажанням сторін засвідчуються й інші угоди, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми.

Спеціальні вимоги закону щодо дійсності угод встановлюються відносно того чи іншого їх виду. Наприклад, це може стосуватися обов'язкової реєстрації угод у виконкомі місцевої ради. Такий порядок встановлено відносно угод, пов'язанних з нерухомістю (жилих будинків, споруд), договорів купівліпродажу майна державних підприємств. Договори оренди квартир, жилих будинків, в яких наймачами є фізичні або юридичні особи, повинні бути зареєстровані в житловокомунальних підприємствах за місцем проживання орендодавця.