§4. Форма угод

Це означає, що їх укладання контролюється державним органом — нотаріальною конторою. Угоди з приводу будівель нотаріально посвідчуються: а) якщо вони за змістом не суперечать діючим законам; б) якщо їх укладання не порушує прав третіх осіб; в) якщо сам об'єкт угоди — будова — є оборотоздатною, не заставлена і не заборонена (не заарештована). Виявивши, що угода за змістом не відповідає вимогам діючого законодавства, нотаріус відмовляє в її нотаріальному засвідченні. Так само і в разі, коли, наприклад, один з учасників спільної власності на будинок продає належну йому частку сторонній особі, тоді як інші співвласники не відмовились від наданого їм права привілейованої купівлі. У цьому випадку укладання і виконання угоди порушують права інших учасників спільної власності на будинок. Не підлягає нотаріальному посвідченню угода купівліпродажу будинку, якщо на

121

ньому є заборона (арешт). Отже, нотаріальне посвідчення угод введене з метою забезпечення їх законності.

Угоди державних, кооперативних і громадських організацій між собою і з громадянами, а також угоди громадян між собою на суму понад 100 крб. укладаються у письмовій формі (ст.44 ЦК України). Норма щодо письмової форми угод застосовується, оскільки немає спеціального закону, який допускав би іншу форму.

Письмова форма угод між громадянами на суму понад 100 крб. передбачена з метою охорони інтересів учасників цивільного обороту від зазіхань недобросовісних осіб, хоча, на перший погляд, така форма є формальною. Насправді це не так. Усна форма подібних угод дає можливість непорядним, недобросовісним особам наполягати або, навпаки, відмовлятись від виконання угоди, користуючись показаннями свідків. Письмова форма угод перешкоджає цьому, бо передусім сам письмовий акт свідчить про укладання угоди, а його відсутність — про те, що угоду не укладено.

ЦК України (ст.44) не дає вичерпного переліку випадків укладання угод у письмовій формі. Замість цього у п.З ст.44 зазначено, що у письмовій формі повинні укладатися й інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Так, ЦК України (ст. ст. 191, 375) передбачає, що договори застави, поруки, позики на суму понад 50 крб. укладаються у письмовій формі.

Письмові угоди мають бути підписані особами, які 'їх укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будьяких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього посвцхчується огранізацією, в якій працює чи навчається громадянин, що укладає угоду, або житловоексплуатаційною організацією за місцем проживання, або адміністацією стаціонарного лікувальнопрофілактичного закладу, де він перебуває на лікуванні, або органом чи посадовою особою, що вправі вчиняти нотаріальні дії.

У решті випадків угода може бути укладена в усній формі. Зокрема, ст.43 ЦК України передбачає, шо усно укладаються угоди, які виконуються під час укладання, якщо інше не встановлено законодавчими актами Української держави. Але й при усній формі угод між організаціями або між організацією і громадянином організація, яка оплатила товари або послу

122

ги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, шо підтверджує одержання грошей і підстави цього.

Законодавець не лише встановлює форму угод, а й певними правовими засобами стимулює їх дотримання. До таких засобів належать наслідки недотримання форми угоди:

недійсність угоди, обмеження у виборі доказів для підтвердження угоди.

Отже, у кожному конкретному випадку недотримання форми угоди необхідно керуватися законом, який передбачає наслідки порушення форми даного виду угод. Так, згідно із ст47 ЦК України нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Статті 244, 227 ЦК України, наприклад, передбачають нотаріальну форму договорів застави, дарування, купівліпродажу жилого будинку. Наслідком недодержання у цих та інших випадках передбаченої у законах форми є недійсність угоди.

Судова практика виходить також з того, що коли угода, яка потребує нотаріальної форми, посвідчена не тим органом або службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, то вона не може бути визнана укладеною з дотриманням встановленої нотаріальної форми. Щодо зовнішньоторговельних угод, то недотримання форми і порядку підписання викликає їхню недійсність (ст.ст.45, 568 ЦК України). Суд або арбітраж, встановивши недійсність угоди внаслідок порушення її форми, повертає сторони у попередній стан, тобто застосовує двосторонню реституцію (ст.47 ЦК України).

Для її застосування досить об'єктивного факту порушення форми угоди, передбаченої відповідним законом. Посилання сторін на те, що вони не знали чи не мали можливості нотаріально засвідчити договір, судом або арбітражем не беруться до уваги.

Однак практиці відомі випадки, коли одна із сторін намагається нотаріально оформити угоду, а інша — перешкоджає, всіляко ухиляється від цього. За таких обставин, якщо добросовісна сторона повністю або частково виконала угоду, суд вправі на її вимогу визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення не вимагається (ч.2 ст.47 ЦК України). Отже, закон стає на захист порядного і добросовісного учасника угоди і сприяє здійсненню його майнових інтересів.

123

У ряді випадків недотримання простої письмової форми не позбавляє угоду юридичної сили: сторони, здійснюючи права, що виникли для них із цієї угоди, досягають результату, заради якого вони її уклали.

Порушення умов закону про вчинення угоди у простій письмовій формі є підставою для визнання її недійсною у тому випадку, якщо це прямо передбачено правовою нормою, що регулює даний вид угод (наприклад, ст.ст.180,191 ЦК України).