4.2.2. Пряма дія міжнародних угод

Не існує загального правила щодо прямої дії міжнародних угод. Хоч до міжнародни х угод застосовуютьс я такі ж самі критерії, як і до норм Договору про Співтовариство, дуже часто

1 Див.: Справа 43/75, Defrenne v.

CML R 98.

41

вони підлягають вужчому тлумаченню. У деяки х справах ЄС П визна в можливіст ь прямо ї дії нор м міжнародни х угод1, а в інших — ні.

Угоди про асоціацію між Співтовариством та іншим и країна- ми. Це особливи й вид міжнародних угод Співтовариства, укла- дени х згідно зі ст. 310 Договору про Співтовариство . Проте ЄС П визнав, що такі угоди теж здатні мати пряму дію, якщ о вони відповідають загальним вимогам, які висуваються до угод між Співтовариством та державами, які не є членами ЄС2 . На сьогодні деякі норми угод про асоціацію (наприклад , положен - ня угоди про асоціацію між Співтовариством та Туреччиною) було визнано ЄС П такими , що мають пряму дію3.

Угоди про партнерств о та співробітництв о між Співтова - риством (та державами-членам и ЄС ) та країнами колишньог о СРС Р (новим и незалежним и країнами). Положенн я цих угод, укладених згідно зі ст. 308 Договору про Співтовариство, теоре- тичн о здатні мати пряму дію. У рішенні у справі Simutenkov ЄС П визнав, що положенн я Угоди про партнерство та спів- робітництв о між ЄС і Російсько ю Федераціє ю мають пряму дію на території ЄС4 . Можливо , що деяк і положенн я Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною можуть мати пряму дію в ЄС за аналогією справи Simutenkov.