§ 4. Юридичні наслідки недійсності угод

165

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 10 УГОДИ

слідок недійсної угоди. Це тик звана двостороння реституція. Якщо повернути одержане в натурі неможливо, сторона повинна відшкодувати його вартість у грошах, тобто замінити виконання в натурі грошовою компенсацією.

Аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що двостороння реституція застосовується в усіх випадках недійсності угод, якщо в законі не вказані інші майнові наслідки. Двостороння реституція застосовується у випадках, якщо угода:

визнана недійсною внаслідок порушення форми угоди; не відповідає вимогам закону;

укладена всупереч цілям діяльності юридичної особи; укладена неповнолітнім, який не досяг 15 років; укладена громадянином, визнаним недієздатним; укладена неповнолітнім віком від 15 до 18 років; укладена громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; укладена громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій; укладена внаслідок помилки.

В окремих випадках законодавець передбачає санкцію за укладення недійсної угоди у вигляді стягнення майна в доход держави. Ця санкція стосується тільки винної сторони, тобто такої, яка діяла умисно. Що ж до іншої сторони (добросовісної), то їй повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі — відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою від недобросовісної сторони, повертається в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі стягується його вартість.

Поряд із загальними наслідками недійсності угод застосовуються й спеціальні у вигляді відшкодування другій стороні понесених нею витрат (втрати або пошкодження її майна). Відшкодуванню підлягають тільки реальні збитки. Такі наслідки передбачаються, наприклад, при визнанні угод недійсними стосовно сторони, котра здщс166

нила угоду з недієздатним, який не досяг 15 років, якщо вона знала або повинна була знати про недієздатність другої сторони. Ця норма застосовується й щодо угод, укладених:

громадянином, визнаним недієздатним;

неповнолітнім віком від 15 до 18 років;

громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;

громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій.

Аналіз ст. ст. 5154 ЦК дозволяє дійти висновку, що вимоги про визнання угоди недійсною у зв'язку з недієздатністю учасників можуть бути заявлені як батьками (усиновителями), опікуном неповнолітнього, який не досяг 15 років, так і опікуном особи, визнаної недієздатним учасником угоди. Вимоги про визнання угоди недійсною у зв'язку з обмеженням дієздатності учасника угоди або укладення її неповнолітнім віком від 15 до 18 років можуть бути заявлені тільки батьками (усиновителями), опікунами таких неповнолітніх або опікунами осіб, обмежених у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

В угодах, укладених внаслідок помилки, додаткові наслідки застосовуються щодо сторони, з вини якої виникла помилка. Однак, якщо сторона, за позовом якої угода визнана недійсною, не доведе, що помилка сталася з вини другої сторони, то вона сама буде зобов'язана відшкодувати другій стороні понесені нею витрати (втрату або пошкодження її майна).

Особливим видом наслідків визнання угоди недійсною є недопущення реституції і стягнення всього одержаного за угодою в доход держави (ст.

Визнання угоди недійсною тягне за собою не тільки двосторонню реституцію, а й у деяких випадках односторонню реституцію, або неможливість застосування реституції, коли сторони повинні все одержане за угодою віддати в доход держави.