§3. Умови дійсності угод

Для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов. Останні називаються умовами дійсності угод. До них належать умови: а) про форму; б) про сторони; в) про зміст угоди; г) про відповідальність (єдність) внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Угода, укладена з порушенням зазначених умов, визначається законодавством недійсною.

В ЦК України (ст.48) підкреслюється, шо недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону. При цьому слово «закон» вживається у широкому розумінні, тобто йдеться про нормативний акт. Всі недійсні угоди, незалежно від особливостей 'їхнього конкретного виду, об'єднує одна спільна риса — вони суперечать правовим нормам. Виходячи з цього, недійсною має бути визнана угода, яка не відповідає вимогам закону, навіть якщо вона не підпадає під жодну з означених недійсних угод.

Якщо таку угоду укладено, але не виконано, то суд або арбітраж визнає її недійсною без застосування будьяких санкцій

120

до сторін, ос» ;ьки вони ще не порушили закон. Проте, частіше суди й арбітражні суди визнають недійсними угоди, які вже повністю або частково виконані. У таких випадках визнання угоди недійсною означає, що вона не породжує тих юридичних наслідків, заради досягнення яких її укладено. Тому кожна з сторін зобов'язується повернути другій стороні все одержане за угодою (а при неможливості повернути все одержане у натурі — відшкодувати його вартість у грошах), тобто сторони поновлюються в стані в якому перебували до укладення угоди. Такі наслідки недійсності угоди у науці називаються двосторонньою реституцією (ст.48 ЦК України).

Це теж загальне правило. Воно застосовується в усіх випадках, коли немає спеціального закону про юридичні наслідки конкретного виду недійсної угоди.

<< | >>

↑

Источник: О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995

Еще по теме §3. Умови дійсності угод:

- Гражданское право России - Диссертации по гражданскому праву - Цивільне право України -