ПЕРЕДМОВА

26 лютого 1996 р. у Ворзелі, під Києвом, відбувався семінар “Актуальні питання правової охорони авторської власності в умовах ринкових відносин”. На семінар з Києва їхала мікроавтобусом невелика група лекторів, серед яких були київський представник Американської асоціації юристів (American Bar Association) Дональд Райсіг та автор цих рядків, у якого захоплення правовими аспектами інтелектуальної власності триває вже не одне десятиліття.

На шляху до Ворзеля заїхали у Пущу-Водицю, щоб забрати на семінар і доктора юридичних наук, професора Опанаса Андроновича Підопригору — відомого фахівця з права інтелектуальної власності, римського приватного права, цивільного права.

Якість зимової дороги була кепська, мікроавтобус рухався повільно, пасажири вели між собою ті чи інші розмови. До зустрічі в мікроавтобусі автор цих рядків знав про існування

О.А.Підопригори та його творчі здобутки. Опанас Андроно- вич же автора цих рядків в обличчя не знав. Зав’язалася розмова, яка невдовзі перекинулась на римське право. Кілька разів мені вдалося сказати про нього таке, що грунтувалося на інформації, почерпнутої з англомовної літератури. Це зацікавило Опанаса Андроновича, і він запитав, який юридичний факультет я закінчив. Я зробив вигляд, що не почув запитання і продовжував наводити “цікавинки”. Мій співрозмовник знову ж таки зацікавився тим юрфаком, який вклав у мої мізки ті знання. Довелося зізнатися, що ніякого юридичного факультету я не закінчував, а інформацію здобув у процесі юридичної самоосвіти, у тому числі завдяки інтенсивному опрацюванню англомовної літератури. (На жаль, О.А. Підопригора помер 1 січня 2005 р. Народився він 19 вересня 1926 р. у с. Лемешиха Черкаської області.)

Із цієї та інших бесід згодом я дійшов висновку, що нашим фахівцям, навіть дуже талановитим, часто бракує знань, викладених іноземними мовами. Прикро, але факт — не можна вважати задовільним рівень знань з англійської мови у сучасних випускників юридичних факультетів України.

У правничих книгах, створених автором цих рядків після 1996 р., якомога інтенсивно використовується англомовна юридична інформація. У голові автора, очевидно, назавжди засіло переконання — ми не повинні варитися лише у своєму котлі, вітчизняні юристи мусять знати, що ж відбувалося і відбувається в зарубіжній юриспруденції.

Тексти книг автора цих рядків рясніють англомовними еквівалентами використаних понять. Робиться це для того, щоб переконати допитливого читача в тому, що переклад виконано правильно, або ж підказати читачеві, що точного перекладу досягти неможливо з огляду на мовні відмінності. Чимало англомовних висловів читач знайде і в цій книзі, що, на думку автора, піде на користь читацькому загалу.

Автор цього навчального посібника бере до уваги те, що наш читач багато чого знає з історії держави і права зарубіжних країн, а також України. З цих дисциплін є багато підручників і навчальних посібників. З ними автор аж ніяк не збирається конкурувати. Мета цього посібника проста — створити у вітчизняного читача уявлення про те, що знають про ті чи інші аспекти історії права широкі кола зарубіжних читачів, які спираються на загальнодоступну англомовну літературу. У полі зору цієї книжки знаходиться, передусім, історія права. Історія держави висвітлена менше з огляду на такі чинники:

1. На початку 2004 р. київське видавництво МАПА випустило енциклопедичний довідник І. Дахна “Країни світу”. Кожна стаття для кожної із 194 країн світу містить рубрику “Історія”, у якій читач може знайти інформацію про історію відповідної країни від найдавніших часів до початку третього тисячоліття. Повторювати в цій книжці той матеріал, який уже викладено в іншій, було недоречно.

2. У підручниках з історії держави і права міститься досить цікавий матеріал про історію державотворчих процесів у зарубіжних країнах. Кращого, ніж там, матеріалу при створені цієї книжки автор не мав.

3. Шеститомник “Юридична енциклопедія” містить нотатки про правові системи всіх країн світу (див. додаток 20).

Найчастіше в тексті посібника згадуються такі книги.

“Black’s Law Dictionary” (“Правничий словник Блека”). Це — фундаментальне видання. Започаткував його юрист США Г.К. Блек (Henry Campbell Black). Він жив упродовж 1850-1927 рр. Вперше книга вийшла в світ у 1891 р. При створені посібника автор цих рядків користувався шостою редакцією тексту книги від 1990 р. Книга має 1657 сторінок тексту, її маса — 2,7 кг. Очевидно, це найпоширеніша серед американських прав- ників книга. Восени 1995 р. під час свого 3-місячного перебування у США мені доводилося бачити цю книгу практично в усіх кабінетах американських юристів. Наприкінці багатьох термінів книги у дужках містяться вказівки на їх джерела, наприклад, рішення судів, статутарне законодавство тощо. Видає книгу “Вест Паблішинг Ко” (West Pablishing Co), що знаходиться в місті Сент-Пол (St. Раи!) у штаті Міннесота. Назва книги зареєстрована на федеральному рівні як товарний знак.

“Webster’s Ninth New Collegiate Dictionary” (“Дев’ятий новий колегіальний словник Вебстера”). Книга має 1564 сторінки тексту. Опублікувало її в 1983 р. видавництво “Merriot Webster Inc.” (“Мерріот Вебстер Інк.”), що знаходиться у Спрінгфілді (Springfield), штат Массачусетс. Н. Вебстер (Noah Webster, 1758-1843) був американським лексикографом. 1828 р. він опублікував двотомник “American Dictionary of the English Language” (“Американський словник англійської мови”). Це був перший словник, що повністюе охоплює (comprehensive coverage) американське використання англійської мови. Прізвище Вебстера збереглося в багатьох словниках названого вище видавництва.

“Oxford Paperback Encyclopedia” (“Оксфордська м’яко- палітурна енциклопедія”). Має 1496 сторінок тексту. Автор цих рядків використовував примірник, опублікований видавництвом Оксфордського університету (Велика Британія) у 1998 р. Книга дійсно має м’яку обкладинку, але багата за змістом.

“Oxford Dictionary of Law” (“Оксфордський словник права”). Книга великокишенькових розмірів (194х128 мм). Має 519 сторінок тексту. Книгу опублікувала Е.А. Мартін (Elizabeth A. Martin) у видавництві Оксфордського університету. Книга має м’яку обкладинку. Належить до серії оксфордських довідників, назв яких за станом на кінець ХХ ст. було близько тисячі.

“Collins Dictionary of Law” (“Правничий словник Коллінза”). Книга з м’якою обкладинкою, такого самого розміру, як і попередня. Автори — В. Стюарт (W.J. Stuwart) та Р. Баргес (Robert Burgess). Видавництво “Harper-Collins Publishers” (“Видавці Харпер-Коллінз”) знаходиться у м. Глазго (Шотландія, Велика Британія).

“New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language” (“Новий словник і тезаурус Вебстера з англійської мови”). Має 1248 сторінок тексту, з них 67 сторінок припадає на тезаурус. Це слово означає: джерело відомостей, енциклопедія, словник. У даному випадку тезаурус означає підбірку синонімів та антонімів до наведеного слова. У “Словнику” — 230 тисяч нотаток. Нотатка завжди містить транскрипцію наведеного поняття і дуже часто — його пояснення, тобто ця книга є гібридом власне словника та енциклопедії. Практично про кожен термін сказано, в якому році його вперше почали використовувати у мові.

“Webster New World Dictionary of the American Language” (“Словник Вебстера Нового світу з американської мови”). Книга має 1724 сторінки тексту, є гібридом словника та енциклопедії.

“Encyclopedia Britannica” 1959 edition (“Енциклопедія Британіка” видання 1959 р.). Опублікована у США. Має 24 томи, не рахуючи щорічників.

“The New Encyclopedia Britannica in 30 volumes”. 15th Edition. (“Нова Енциклопедія Британіка” в 30 томах. 15-е видання). Encyclopedia Britannica, Inc., 1977.

“The World Book Encyclopedia” (“Світова книжкова енциклопедія” “Енциклопедія видавництва “World Book”) — Chicago, London, Sydney, Toronto: World Book, Inc., 1994. 22 volumes.

Автор і видавництво “Центр навчальної літератури” висловлюють впевненість, що ця книжка зробить добру справу, ознайомивши вітчизняного читача з інформацією з англомовних джерел про віхи права світової юриспруденції.

Автор щиро вдячний Любові Михайлівні Романійко за допомогу у комп’ютерному компонуванні першопочаткового тексту книги.

Зауваження

Слід взяти до уваги певну невідповідність між вітчизняними і англомовними термінами. Наприклад, правителя Вавилону наші вчені величають царем, а в англомовній літературі його називають королем (King). Насправді ж він не був ні царем, ні королем, бо його титул мав туземну назву. Шумерів англійська мова називає сумерійцями, а готів — хіттайцями. Одну з найбільших праць Юстиніана І англійська мова називає “Дайджестами”. У нас її традиційно називають “Дігестами”.

Зрозуміло, що автор цих рядків не скасовує усталене вітчизняне вживання історико-державних термінів, але звертає увагу читача на те, що в англійській мові вони можуть мати інші назви. Не завадить знати і їх, бо ще Тарас Шевченко закликав чужого научатись і свого не цуратися.