<<
>>

Правове становище рабів у домініоні Нова Англія

На початку 70-х рр. XVII ст. колонії Нової Англії значно збільшили свою територію, оскільки земельній олігархії цього регіону спільними зусиллями вдалося захопити родові землі низки алгонкінських племен.

Після цього колоніальні асамблеї мали впорядкувати управління захопленими земельними масивами, щоб їх заселення і поширення там інститутів тимчасового і довічного рабства як запорука розвитку землеробства йшли «належним чином». Ці території перетворювалися на муніципальні земельні фонди. Роздача земельних ділянок з них була врегульована місцевими законами, які діяли на користь великих власників [47, vol. 2, р. 908-909; 48, р. 179-186; 402, р. 70-71]. За рахунок індіанських земель упродовж 60-70-х рр. XVII ст. не тільки зросла територія Массачусетсу, а й виникли нові колонії Род-Айленд і Коннектикут (1682) [47, vol. 1, р. 135-136].

Дуже важливо, що індіанцям були нав’язані такі угоди про пе- редання ними землі у володіння колонізаторів, які формально-юридично не відповідали англійському звичаєвому праву, оскільки за його нормами індіанські племена вважалися «незалежними націями» й угоди купівлі їхньої землі мусили укладати спеціальні емісари короля. Між тим ватажки аборигенів не мали повноважень родичів на одноосібне представництво їхніх інтересів, однак це не обходило посадовців колоній. Зрештою керманичі колоністів знахабніли настільки, що пішли на зміцнення економічної самостійності Нової Англії через бойкот Навігаційних актів та інших англійських законів, оскільки ті заважали розвитку буржуазного укладу. Цьому сприяли процесуальні прийоми загального права, які дали змогу колоністам розв’язувати чотири п’ятих цивільних судових справ за так званими позовами у справі. При цьому судді колоній розглядали позови за принципом керування здоровим глуздом, особливо щодо продажу експропрійованої індіанської землі [343, р. 203]. Кращим самозахистом керманичі колоністів Нової Англії визнали постійні посилання на те, що місцеві закони, які регулювали право приватної власності й використання праці тимчасових і довічних рабів, відповідають загальним принципам права метрополії [117, р. 20].

Свавілля законодавців Нової Англії змусило Карла II розпустити Асамблею Массачусетсу і передати її владні повноваження у виключне відання аристократів - губернатора та членів його Ради [125, p. 108]. 1688 р. новий король Яків II створив домініон Нова Англія, до якого увійшла й колонія Нью-Йорк [518, р. 581-600]. На чолі домініону опинився губернатор Нью-Йорка Е. Ендрос, який мав практично необмежені прерогативи в галузі управління і законотворчості. Він скасував рішення асамблей Нової Англії про розподіл земель індіанців і оголосив, що ці землі передаються великим панам [370, р. 283; 378, р. 177]. Останні ж домоглися й нових місцевих законів, які полегшили пошук робочої сили. Оскільки конкурентів з числа підприємців у них не було, великі власники пішли на те, щоб зробити тимчасове рабство у своєму регіоні привабливішим для емігрантів порівняно з таким самим інститутом у інших регіонах Британської Америки. Зокрема асамблеї домініону прийняли закони про те, що наймити можуть скоротити строк перебування у рабстві за рахунок служби у колоніальній міліції [80, vol. 3, р. 39; 461, р. 3]. Припускалася їхня участь і в голосуванні з обрання посадовців, однак за умови пильного нагляду господарів за рабами.

Нова Англія наприкінці ХVП ст. демонструвала нерозчленова- ну єдність села і міста, за якої місто тільки розпочинало виступати в ролі центру ринкового господарства, хоча і доволі непослідовно. Значну частину роботи у сільських районах виконувала пуританська родина дрібних фермерів, яка повторювала структуру типової англійської сільської родини того часу [494, с. 9-10]. У зв’язку з тим, що основним засобом організації праці у пуританських колоніях стала діяльність сільської родини, найчастіше обов’язки рабів там виконували молодші представники такого соціального осередку, як діти чоловічої статі. Вони інколи впродовж двадцяти років працювали в наймах у власних батьків, перш ніж стати фригольдерами у віці близько сорока років. Інститут тимчасового рабства білих емігрантів у Новій Англії розвивався вельми повільно порівняно з центральним регіоном.

Політичний режим Нової Англії, що формувався за участю й пуританської олігархії, був природним для регіону, землеробство якого йшло капіталістичним шляхом. Головним джерелом збагачення еліти став продаж захоплених земель аборигенів фермерам невеличкими ділянками за завищеними цінами. Можновладці регіону приймали нові аграрні закони, що викликали опір дрібних фермерів, позбавлених доступу до землі [434, р. 125]. Саме тоді массачусет- ська Асамблея прийняла низку необхідних великим землевласникам аграрних нормативних актів. Їхня загальна назва «Заборонні акти» вказує на те, що місцеві закони колоній Нової Англії були спрямовані на те, щоб не допустити перехід земель до дрібних підприємців [197, с. 41]. На користь великих підприємців у колонії Массачусетс були прийняті й такі акти, якими заборонялося кабальним служникам виходити на волю, якщо їхні господарі вмерли або збанкрутіли. У такому разі міських наймитів передавали іншим господарям до закінчення строку кабали [90, vol. 4, doc. № 3, р. 12-14].

Якщо сільський світ змінювався повільно, то морські порти, що обслуговували інтенсивну торгівлю, китобійний і рибний промисли, перетворювалися на промислові центри, які відкидали зашкарублий пуританський традиціоналізм. Більшість городян були ремісниками та наймитами, котрі, за даними податкових документів, практично не володіли засобами виробництва, тому їхній юридичний статус наближався до становища рабів-негрів, яких у всій Новій Англії було близько трьох тисяч. Гноблення тимчасових рабів, яких ставили на одну дошку з африканськими невільниками, стало однією з причин бостонського бунту 1689 р.

Бостонське повстання розпочалося одразу ж після перемоги Славетної революції. Повсталі заарештували Ендроса та чиновників і сповістили монархів Вільгельма й Марію Оранських, що сподіваються на дозвіл самостійно вирішувати правові питання задля ліпшого врегулювання підприємництва. Особливо настійливо вони вимагали вільної купівлі-продажу «землі, яка дає харчі й інші засоби, необхідні для існування людини», і вільного укладання контрактів із сервентами [90, vol. 4, doc. № 3, р. 9-11, 43-44, 56-57]. Свої вимоги вони обґрунтували положеннями парламентського «Білля про права», які поширювалися на природних підданих монархії. Мрії бунтівників частково здійснилися. Марія та Вільгельм Оранські прагнули зміцнитися на новому для них троні, і тому монархи-співпра- вителі відкинули думку про кримінальне переслідування власних бунтівних підданих. Права повсталих массачусетців визнала королівська хартія 1691 р. про вільне заняття підприємництвом та поступове скасування феодальних повинностей [216, с. 36-37; 250, с. 38; 252, с. 9-10; 328, р. 39].

3.

<< | >>
Источник: Калашников В.М., Малишко В.М.. Формування інститутів держави і права в США ранньої доби (1607-1775 рр.): Монографiя / В. М. Калашников, В. М. Малишко; за ред. і з передмовою I. Б. Усенка. - К.,2015. - 406 с.. 2015

Еще по теме Правове становище рабів у домініоні Нова Англія:

  1. Американська революція та її вплив на становлення держави нового типу
  2. ПРОГРАМА навчальної дисципліни ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (за вимогами кредитно-модульної системи)
  3. Американська та британська історіографія проблеми
  4. Публікації описових джерел
  5. Поняттєво-термінологічний апарат
  6. Виникнення кримінальної юстиції
  7. Правове становище рабів Компанії Массачусетської бухти - північного сходу Британської Америки
  8. Південний регіон
  9. Юридичне підґрунтя для інтенсифікації довічної рабської праці в Південному регіоні
  10. Правове становище рабів у домініоні Нова Англія
  11. Південний регіон
  12. Нова Англія
  13. Законодавче обґрунтування шляхів постачання африканських рабів на плантації американського Півдня
  14. ВИСНОВКИ
  15. ЗМІСТ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -