ПОЛОЖЕННЯ ПРАВА ЄС ПРО СТРАХУВАННЯ

4

тя

Відносини у сфері страхування регулюються як положеннями Глави про право на здійснення підприємницької діяльності, так і положеннями Глави про свободу надання послуг Договору про ЄС.

ПРЯМЕ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ ТА ІНШІ ВИДИ ПРЯМОГО СТРАХУВАННЯ

Першим кроком до врегулювання відносин у сфері страхування на рівні актів вторинного законодавства було прийняття у 1973 році Першої Директиви щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів стосовно за-початкування та ведення страхової діяльності (окрім страхування життя)1, а зго­дом — і щодо прямого страхування життя2. Другими Страховими Директивами було внесено певні незначні зміни до механізму регулювання відносин страху­вання.

Затвердження директив «третьої хвилі» (92/49 та 92/96 — щодо прямого страхування (окрім страхування життя) та страхування життя відповідно) — далі — Треті Страхові Директиви — завершило формування спільного ринку в сфері страхування. Ними було запроваджено єдину систему видачі ліцензій3 та єдину систему фінансового нагляду з боку держави — члена походження стра­ховика (за місцем розташування головного офісу компанії). Така єдина система ліцензування дозволяє страховику вести свій бізнес на всій території Співтова­риства. Такий стан речей забезпечується через дві гарантовані свободи — сво­боду здійснення підприємницької діяльності4 та свободу надання послуг5.

Обов'язковою умовою ведення діяльності зі страхування є отримання ліцен­зії на здійснення страхування відповідного виду ризиків, її отримання є необ­хідним як при започаткуванні страхового бізнесу на території держави-члена ЄС, так і при розширенні діяльності на страхування інших видів ризиків. При­чому істотною умовою отримання такої ліцензії є повідомлення компетентного органу держави-члена, якому подано відповідні документи на отримання ліце­нзії, відомостей про власників акцій чи учасників, які беруть істотну участь у страховій компанії, та про розмір такої участі.

1 Рігзі Соїшсії оігєсііує 73/239/ЕЕС оґ 24 .Му 1973 оп ІЬе соопЗіпаІіоп оПаУЗ, гееиіаііопз апсі асітішзігаїіуе ргоуівіопз ге1аІіп§ Іо ІЬе Іаіогщ-ир апсі ригзиіі оґ ІЬе Ьизіпе55 оґ сіігесі іпзигапсе оІЬег ІНап НГе а55игапсе. СХІ Ь 228 16.08.1973 р. 3.

- Рігзі Соипсії оігєсііує 79/267/ЕЕС оґ 5 МагсЬ 1979 оп ІЬе соогсііпаїіоп оГ1ауз, ге§и1аІіопз апсі асітіпізігаїіуе ргоуізіопз ге1аІіп§ Іо ІЬе ІаЬіп§ ир апсі ригзиіі оГІЬе Ьизіпезз оГ сіігесі НГе аззигапсе. О] Ь 063 13.03.1979 р. 1.

1 АиІЬогігаїіоп.

4 Чи то через діяльність представництва (а§епсу), чи то через відкриття структурних підрозді­лів (ЬгапсЬ) (Глава 2 Договору про ЄС).

' Глава 3 Договору про ЄС.

63

При веденні страхового бізнесу у державі-члені, іншій, ніж держава-член походження6, страховик має дотримуватись усіх вимог законодавства приймаю­чої держави-члена7, що стосуються здійснення страхової діяльності, відповідно до положень концепції «загального блага».

Концепція «загального блага» та Треті Страхові Директиви

При розробці Третіх Страхових Директив було враховано принципи, виро­блені практикою Європейського Суду Справедливості, у тому числі і щодо кон­цепції «загального блага». Ці принципи знайшли відображення у наступних положеннях Директив 92/49/ЕЕС та 92/96/ЕЕС:

ст. 32 обох Директив:

Щодо відкриття страховою компанією структурного підрозділу (реалізації права на здійснення підприємницької діяльності) у державі-члені, іншій, ніж держава — член поводження. Ця держава після отримання всіх необхідних документів на відкриття підрозділу, має у двомісячний строк повідомити компетентні органи держави — члена походження про умови ведення страхової діяльності, які за­стосовуватимуться до такого підрозділу відповідно до концепції «загального блага»;

ст. 28 обох Директив:

Щодо продажу страхових полісів. Держава зобов'язання чи держава, в якій розташований ризик (у випадках страхування життя чи у випадках інших видів прямого страхування відповідно), повинна дозволяти укладення договорів стра­хування зі страховими компаніями, які отримали ліцензію відповідно до перед­баченої процедури, за умови, що положення таких договорів не суперечать ви­могам законодавства цих держав, дія яких спрямована на захист «загального блага».

ст. 54 Директиви 92/49/ЕЕС (інші види прямого страхування, крім страху­вання життя):

Щодо страхування здоров 'я як альтернативи відповідним положенням націо­нальної системи соціального забезпечення на випадок захворювання. У випад­ках, коли відповідно до національного законодавства, страхування здоров'я може частково чи у повному обсязі використовуватись як альтернатива національ­ним положенням системи соціального забезпечення на випадок захворюван­ня, — ця держава може вимагати відповідності положень договорів страхування положенням законодавства, дія яких спрямована на захист «загального блага». У випадках здійснення обов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві держава також може вимагати оприлюднення умов страхування попередньо до допуску таких полісів на ринок страхових послуг.

ст. 41 обох Директив:

Щодо проведення рекламних кампаній. Страхова компанія, яка отримала ліцен­зію відповідно до передбаченої процедури, може використовувати для прове­дення рекламних кампаній будь-які засоби комунікацій держави здійснення підприємницької діяльності чи надання послуг, за умови, що таке їх викорис­тання не суперечить концепції «загального блага» (тобто відповідає правилам щодо форми та змісту рекламного повідомлення).

Ноте МетЬег 8ІаІе. Нові МетЬег ЗШе.

64

Специфіка застосування принципів 4 концепції «загального блага» у сфері страхування

Положення національного законодавства можуть передбачати, зокрема, на­ступні заходи для забезпечення реалізації принципів концепції «загального блага» стосовно ведення страхової діяльності та надання страхових послуг:

— попереднє оприлюднення умов договорів страхування;

— запровадження вимог щодо мови страхових полісів;

— затвердження кодексів професійної поведінки;

— застосування максимальних технічних ставок при страхуванні життя;

— застосування стандартних застережень чи мінімальних умов страхування;

— обов'язкове зазначення суми, яку отримує застрахована особа (у випад­ках страхування життя) при розірванні договору страхування та ін.

Класифікація ризиків за видами (пряме страхування, крім страхування життя)

1. Стосовно нещасного випадоку (включаючи нещасний випадок на вироб­ництві та професійні захворювання8)

фіксована грошова сума9; виплата у вигляді компенсацій10; комбінація двох вищезазначених; шкода, завдана пасажирам.

2. Стосовно хвороби фіксована грошова сума; виплата у вигляді компенсацій; комбінація двох вищезазначених.

дів)

3. Стосовно наземних транспортних засобів (крім рухомих залізничних скла-)

Будь-яке пошкодження чи знищення:

— наземних автотранспортних засобів";

— інші наземні транспортні засоби, крім автотранспортних.

4. Стосовно рухомих залізничних складів12

Будь-яке пошкодження чи знищення рухомих залізничних складів.

5. Стосовно авіатранспорту

Будь-яке пошкодження чи знищення авіатранспорту.

6. Стосовно кораблів (морських, озерних, річкових та канальних суден) Будь-яке пошкодження чи знищення:

— річкових та канальних суден;

— озерні судна;

— морські судна.

* Іпсішігіаі іціигу апсі оссираііопаї сіізеазез.

4 Ріхесі ресипіагу Ьепеґііз.

111 ВепеГІІз іп ІЬе паїиге оґ іпсіетпііу.

11 Ьапс) тоїог уеЬісІез.

12 Каііууау го11т§

65

7. Стосовно вантажів, що перевозяться (включаючи товари, багаж та інші вантажі)

Будь-яке пошкодження чи знищення вантажів, що перевозяться, чи багажу, незалежно від виду транспорту.

8. Стосовно пожеж та дій природних сил

Будь-яке пошкодження чи знищення об'єктів власності (крім об'єктів вла­сності, перелічених у пп. 3—7 включно) внаслідок: пожежі; вибуху; негоди;

дії інших природних сил, крім негоди; дії ядерної енергії; осідання землі.

9. Стосовно інших пошкоджень об'єктів власності

Будь-яке пошкодження чи знищення об'єктів власності (крім об'єктів вла­сності, перелічених у пп. 3 — 7 включно) внаслідок дії граду чи морозу та у таких випадках, як крадіжка, окрім зазначених у п. 8.

10. Стосовно відповідальності при експлуатації автотранспортних засобів Будь-яка відповідальність, що випливає з експлуатації автотранспортних

засобів на землі (включаючи відповідальність перевізника).

11. Стосовно відповідальності при експлуатації повітряного транспорту Будь-яка відповідальність, що випливає з експлуатації повітряного транспо­рту (включаючи відповідальність перевізника).

12. Стосовно відповідальності при експлуатації кораблів (морських, озер­них, річкових та канальних суден)

Будь-яка відповідальність, що випливає з експлуатації кораблів, суден чи човнів у морі, на озерах, річках чи каналах (включаючи відповідальність пере­візника).

13. Стосовно відповідальності загального характеру

Будь-яка відповідальність, крім зазначеної у пп. 10—12 включно.

14. Стосовно кредитів неплатоспроможність (загальна); експортні кредити;

продаж у розстрочку13; застава (іпотека); сільськогосподарські кредити.

15. Стосовно гарантій14 прямі гарантії; непрямі гарантії.

13 ІпїІаПтепІ сгесіїї.

14 8игеІу5ЬІр.

66

16. Стосовно фінансових втрат різного характеру: ризики, пов'язані з зайнятістю;

загальна недостатність надходжень; внаслідок несприятливих погодних умов; втрата прибутків; триваючі загальні витрати; непередбачувані торгові витрати; втрата ринкової вартісності15; втрата орендної плати чи прибутків; непрямі торгові витрати, крім вищевказаних; інші фінансові втрати (неторгові); інші види фінансових втрат.

17. Стосовно судових витрат16

Витрати на судове провадження та юридичне обслуговування.

18. Стосовно надання допомоги17

Надання допомоги особам, які потрапили у скрутну ситуацію під час подо­рожі, поза домівкою чи поза місцем постійного проживання18.

Ризики, віднесені до одного з вищевказаних видів, не можуть бути включені до будь-якого іншого виду, окрім таких випадків:

Додаткові ризики19

Страховик, що має ліцензію на здійснення страхування «основного»20 ризи­ку (-ів), віднесеного до одного виду (групи видів) ризиків, може також здійсню­вати страхування ризиків, віднесених до іншого виду21, якщо ці ризики:

пов'язані з «основним» ризиком,

стосуються об'єкта страхування «основного» ризику,

зазначені у положеннях договору страхування «основного» ризику.

Однак, види ризиків, віднесених до пп. 14, 15 та 17, не можуть розглядатись як додаткові. Проте вид ризиків, передбачений п. 17 (страхування судових ви­трат), може вважатись додатковим, якщо «основним» є вид ризиків п.18 (на­дання допомоги)22. Страхування судових витрат також може розглядатись якдо-даткові, якщо стосуються розгляду спорів щодо експлуатації морських суден або ризиків, що випливають чи пов'язані з такою експлуатацією.

Класифікація ризиків за видами (пряме страхування життя23)

Страхування життя, що включає, зокрема:

— страхування на випадок досягнення певного24 віку;

17 IX

ється

Ьо55 оГ тагкеї уаіие. Ьееаі ехреІІ5Є5.

А55І5ІЗПСЄ.

Полягає у миттєвому забезпеченні такої особи допомогою будь-якого виду, який визнача-умовами договору на надання допомоги (які укладаються у сфері туризму). Апсіїїагу ГІ5К5. Ргіпсіраї гізк.

Без отримання ліцензії на цей вид (групу видів) ризиків. При дотриманні інших умов щодо додаткових ризиків. За. умови, що воно здійснюється на договірних засадах. Визначеного умовами договору.

67

— страхування на випадок смерті;

— страхування на випадок досягнення певного віку або смерті, що на­стане раніше такого віку;

— накопичувальні види страхування;

— страхування на випадок укладення шлюбу;

— страхування на випадок народження дитини.

— пенсійне страхування;

Додаткові види страхування, здійснювані страховиком25, що включають, зо­крема:

— страхування на випадок завдання шкоди здоров'ю особи, включаючи випадки непрацездатності (інвалідності);

— страхування на випадок смерті від нещасного випадку;

— страхування на випадок недієздатності (інвалідності) внаслідок не­щасного випадку чи хвороби26;

— страхування, що складає частину передбаченої законодавством сис­теми соціального страхування;

— довічне страхування здоров'я27.

Загальний фінансовий нагляд

Фінансовий нагляд, систему якого запроваджено Третіми Страховими Ди­рективами, здійснюється лише відповідними органами держави — члена поход­ження страховика. Причому це положення не залежить від того:

— чи є страховик постійним учасником ринку страхових послуг іншої (ніж держава-член походження) держави-члена, як, наприклад, у випадку від-

криття структурного підрозділу2 , — чи він лише надає в цій країні страхові послуги

29

Моніторинг стану страхових компаній на предмет відповідності умовам надання єдиних ліцензій

Основний принцип фінансового контролю полягає в тому, що він має здій­снюватись лише однією державою — державою-членом походження страхової компанії. Відповідно до Третіх Страхових Директив приймаюча держава-член не уповноважена перевіряти, чи відповідає діяльність страхової компанії, яка має намір вести свій бізнес на території цієї держави, умовам, за яких їй було видано єдину ліцензію у державі-члені походження. Такі перевірки можуть здій­снюватись лише відповідними органами держав-членів походження страхових компаній і держави здійснення підприємницької діяльності чи надання послуг не можуть оспорювати надання такої ліцензії30.

'3 Що здійснює підприємницьку діяльність у сфері страхування життя 26 За умови, що такі види страхування є додатковими до одного з видів страхування життя 17 Вид страхування здоров'я, передбачений положеннями законодавства Великобританії та Ірландії

'* Що регулюється Главою 2 Договору про ЄС

29 Що регулюється Главою 3 Договору про ЄС

30 Подібна справа Сазе С-11/95 Сотгш85Іоп v. Ве1§шт [1996] ЕСК 1-4115 Суд постановив, що приймаюча (гєсєіуіп§) держава-член не уповноважена здійснювати моніторинг застосування зако­ну держави-члена походження (оп§Іпа1Іп§)

68

У разі виникнення сумнівів щодо відповідності діяльності страховика умо­вам видачі ліцензії приймаюча держава — член може лише відповідним чином відреагувати на таку ситуацію31.

Відкликання ліцензії на ведення страхової діяльності

Рішення про відкликання ліцензії на ведення страхової діяльності має бути обґрунтованим та повідомлено відповідній страховій компанії.

Підстави відкликання ліцензії на ведення страхової діяльності32, передбаче­ні як для страхових компаній, що здійснюють пряме страхування33:

1. Невикористання ліцензії протягом 12 місяців, явно відмова або припи­нення ведення страхової діяльності на строк, більше 6 місяців34;

2. Невідповідність діяльності умовам, за яких ліцензію було видано;

3.Неспроможність вжити заходів, передбачених планом фінансового оздо­ровлення страхової компанії, протягом визначеного у ньому строку;

4. Суттєве порушення обов'язків, передбачених положеннями законодавст­ва, яке регулює його діяльність35.

У випадках відкликання чи скасування ліцензії компетентний орган держа-ви-члена походження надає відповідну інформацію компетентним органам ін­ших держав-членів. Вони, у свою чергу, мають вжити заходів щодо недопущен­ня ведення страхової діяльності компанією36, ліцензію якої було відкликано чи скасовано.

ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСЕРЕДНИКІВ У СФЕРІ НАДАННЯ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ

З формуванням спільного ринку у сфері надання страхових послуг все більш важливою стає діяльність страхових посередників. Таке збільшення обсягу ви­користання посередницьких послуг може бути пояснено посиленням конкурен­ції на ринку та ускладненням процедури укладення договорів страхування.

На даний час діяльність посередників у ЄС регулюється положеннями Ди­рективи Ради 77/92/ЕЕС щодо страхових агентів та брокерів (далі — Директи­ва про страхових посередників)37 та, певною мірою, Рекомендацією Комісії 92/48/ЕЕС щодо страхових посередників (далі — Рекомендація про страхових

" Скористатись положеннями ст 227 Договору про ЄС чи звернутись до Комісії з проханням подати позов до держави приналежності за невиконання своїх обов'язків, відповідно до ст 226 Договору

32 3 прийняттям Третьої страхової директиви (щодо страхування Іншого, ніж страхування життя) перелік таких підстав було суттєво змінено.

13 Як зазначено вище, пряме страхування включає «страхування, Інше, ніж страхування жит­тя» та «страхування життя»

34 Якщо у таких випадках положеннями національного законодавства не передбачено скасу­вання ліцензії

3> Законодавство держави приналежності (у якій компанії видано ліцензію на ведення страхо­вої ДІЯЛЬНОСТІ)

"' У будь-якій формі у вигляді здійснення підприємницької діяльності чи надання послуг " Соилсії оігєсііує 77/92/ЕЕС оґ 13 ВесетЬег 1976 оп теавигея Іо ґасіїїіаіе ІЬе епесіїуе ехегсізе оґґгеегіот оґезІаЬІІзЬтепІ апо1 ґгеео'от Іо ргоуїсіе зегуїсез т гекресі оґіііе асітйез оґіпзигапсе а§епІ$ апсі Ьгоісегз (ех І8ІС Огоир 630) апсі, т рагіїсиїаг, Ігапліюпаї теазигез пі гезресі оґіпоке асІІУІІІез О^ І 026 ЗІ 01 1977р 14

69

посередників»)38. Дія цих нормативних актів спрямована на гармонізацію наці­ональних положень у сфері надання послуг страхування та перестрахування.

Сфера застосування:

1) професійна діяльність осіб, які:

— «зводять»39 страхові компанії та їх потенційних клієнтів, які бажають застрахувати (-сь) чи здійснити перестрахування;

— здійснюють попередню підготовчу роботу щодо укладення договорів страхування (перестрахування);

— надають допомогу по супроводу та виконанню таких договорів;

— надають допомогу у випадках пред'явлення вимоги;

2) професійна діяльність осіб, які уповноважені40 діяти від імені та за раху­нок страховика чи тільки за рахунок страховика41;

3) діяльність осіб, інших, ніж вказані у пп. 1) і 2), які, діючи за рахунок останніх, здійснюють, крім іншого, попередню підготовчу роботу, роботу з укла­дення договорів страхування чи збору страхових премій42.

Професійні вимоги до страхових посередників:

У випадках, передбачених законодавством, страхові посередники43 повинні відповідати певним критеріям професійності44. Таким критерієм достатньої про­фесійності може бути:

— робота у відповідній сфері у незалежній якості чи на управлінській поса­ді протягом 4 років поспіль; або

— робота у незалежній якості чи на управлінській посаді протягом 2 років поспіль, якщо буде доведено, що протягом щонайменш 3 років особа співпрацювала з 1 чи кількома страховими агентами чи брокерами або з

1 чи кількома страховими компаніями; або

— робота у незалежній якості чи на управлінській посаді протягом 1 року поспіль, якщо буде доведено, що для ведення відповідної діяльності прой­дено попередню професійну підготовку, яка:

— підтверджується сертифікатом, що визнається усіма державами-чле-нами, або

— визнається достатньою компетентними органами відповідної держави. Для осіб, що здійснюють діяльність, зазначену у п. 3) попереднього підроз­ділу, критерієм достатньої їх професійності є:

— робота у незалежній якості чи разом з 1 чи кількома страховими агента­ми чи брокерами або з 1 чи кількома страховими компаніями протягом

2 років поспіль; або

38 92/48/ЕЕС СоттІ58юп К.есоттеп — материнська компанія або інша особа, яка бере участь [див. Участь у компанії].

Пов 'язана особа42 означатиме дочірню компанію або Іншу особу, в якій бере участь [див. Участь у компанії].

Страхова холдингова компанія^ — материнська компанія, основною метою діяльності якої є набуття та здійснення участі у дочірніх компаніях, коли такі дочірні компанії є виключно або переважно: страховими компаніями, компані­ями, що здійснюють перестрахування, страховими компаніями держав, які не є учасницями ЄС, хоча б одна з яких є «страховою компанією» у значенні Пер­ших Страхових Директив94.

48 А рагепі ипсіегіакігщ Має наступні характеристики

(а) володіє більшістю прав голосу акціонерів чи учасників Іншої компанії (дочірньої), або (Ь) має право призначати чи звільняти з посади більшість членів адміністративного органу, органу управління чи нагляду Іншої компанії (дочірньої) І в той же час є акціонером чи учасником цієї компанії, або

(с) має право справляти домінуючий вплив на компанію (дочірню), акціонером чи учасни­ком якої вона [материнська компанія] є, відповідно до договору між цими компаніями або до меморандуму чи статуту компанії, якщо положеннями законодавства, яке регулює діяльність дочірньої компанії, дозволено укладення таких договорів, або (сі) є акціонером чи учасником компанії та

(аа) призначення більшості членів адміністративного, виконавчого, наглядового органу Іншої компанії (дочірньої), які обіймали ці посади протягом фінансового року, про­тягом минулого фінансового року та на момент складення консолідованих звітів, є виключно результатом здійснення прав голосу шсю компанією, або

(ЬЬ) здійснює виключний контроль за більшістю прав голосу акціонерів чи учасників дочірньої компанії в силу укладення договору з акціонерами чи учасниками цієї компанії

** ЗиЬлсІІагу ипсіегіакіпй

40 Рагіїсіраіюп Така участь характеризується наявністю прав, підтверджених чи не підтвердже­них сертифікатами, у капіталі Іншої компанії, наявність яких, через встановлення тривалого зв'яз­ку між цими компаніями, дає можливість участі у діяльності компанії 1)1 Ра«ісіра1іп§ ипсіепакіпе

92 Кеіаіесі ипс)ег1акіп§

93 Іпвигапсе поМІІщ сотрапу

'4 Тобто отримала ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до процедури, пе­редбаченої Першими Страховими Директивами (на здійснення страхування життя та Іншого стра­хування, ніж страхування життя)

80

Страхова холдінгова компанія зі змішаною діяльністю^ — материнська ком­панія, яка не є страховою компанією, страховою компанією держави, яка не є учасницею ЄС, компанією, яка здійснює перестрахування, чи страховою ходдін-говою компанією і хоча б одна з дочірніх компаній якої є страховою компанією у значенні Перших Страхових Директив.

Компетентними органами* є національні органи держави, належним чином уповноважені здійснювати нагляд за діяльністю страхових компаній.

Органи, уповноважені здійснювати додатковий нагляд

Такими органами є компетентні органи держави, в якій страхова компанія отримала ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до процедури, передбаченої Першими Страховими Директивами.

Випадки, коли здійснення додаткового нагляду є обов'язковим

На додаток до процедури здійснення загального нагляду за діяльністю стра­хових компаній97 має також здійснюватись додатковий нагляд за діяльністю:

— будь-якої страхової компанії, яка є такою, що бере участь принаймні в одній страховій компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страховій компанії держави, яка не є учасницею ЄС;

— кожної страхової компанії, материнською компанією якої є страхова холдінгова компанія, компанія, що здійснює перестрахування, чи стра­хова компанія держави, яка не є учасницею ЄС;

— кожної страхової компанії, материнською компанією якої є страхова холдінгова компанія зі змішаною діяльністю.

Вищевказані положення ніяким чином не можуть бути витлумачені як такі, що передбачають здійснення додаткового нагляду за діяльністю страхової ком­панії держави, яка не є учасницею ЄС, страхової холдінгової компанії чи стра­хової холдінгової компанії зі змішаною діяльністю у частині діяльності, не по­в'язаній з їх участю в іншій компанії.

Особливості здійснення додаткового нагляду

Наявність адекватних механізмів внутрішнього контролю, на які поклада­ється обов'язок надання даних та інформації, необхідної при здійсненні додат­кового нагляду (для страхових компаній п. 1 попереднього підрозділу).

Усунення перешкод обміну будь-якою інформацією, необхідною при здійс­ненні додаткового нагляду, між страховими компаніями, діяльність яких підля­гає додатковому нагляду, їх пов'язаними особами та особами, що приймають участь (для страхових компаній пп. 1—3 попереднього підрозділу, включно).

Доступ компетентних органів до інформації, необхідної при здійсненні додаткового нагляду (для страхових компаній пп. 1—3 попереднього підрозділу, включно).

95 Міхесі-асііуііу Ішигапсе ЬоШіпе сотрапу.

% Сотреіепі аиІЬогШез.

'" Тобто перевірка на відповідність умовам, за яких було видано ліцензію на ведення страхової

ДІЯЛЬНОСТІ.

81

Компетентні органи здійснюють нагляд: за проведенням трансакцій між: Страховою компанією та:

пов'язаною особою страхової компанії; особою, що бере участь у страховій компанії; пов'язаною особою тієї особи, що бере участь у страховій компанії. Страховою компанією та фізичною особою, що бере участь у: страховій компанії чи будь-якій з її пов'язаних осіб; особі, що бере участь у страховій компанії; пов'язаній особі тієї особи, що бере участь у страховій компанії, за проведенням трансакцій стосовно: займу;

гарантій, а також позабалансових трансакцій; елементів, що стосуються маржі платоспроможності; Інвестицій;

операцій перестрахування; угод розподілу витрат.

У зв'язку з вищезазначеним страхові компанії повинні подавати компетент­ним органам річні звіти щодо здійснення таких трансакцій (для страхових ком­паній пп 1—3 попереднього підрозділу, включно).

Передбачено особливий порядок підрахунку рівня платоспроможності стра­хових компаній: при його здійсненні мають братися до уваги пов'язані особи, особи, що беруть участь у страховій компанії, та пов'язані особи тих осіб, що беруть участь у страхових компаніях (для страхових компаній пп. 1, 2 поперед­нього підрозділу, включно).

ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДАЦІЯ (В ТОМУ ЧИСЛІ БАНКРУТСТВО) СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Питання відновлення платоспроможності (санації) та ліквідації (в тому чи­слі банкрутства) страхових компаній регулюються положеннями Директиви 2001/17/ЕС98 стосовно заходів щодо відновлення платоспроможності та ліквіда­ції страхових компаній (далі — Директива 2001/17). Наступні положення пев­ною мірою" регулюють також порядок застосування таких заходів відносно структурних підрозділів100 страхових компаній, головний офіс яких знаходиться за межами Співтовариства.

№ оігєсііує 2001/17/ЕС оГ ІЬе Еигореап Рагіїатепі аті оґ ІЬе Соипсії оґ 19 МагсЬ 2001 оп ІНе геог§апІ8аІюп апсі ушо'Іп§-ир оґ тзигапсе ипо!ег1акіп§5 О] Ь 110 20 04 2001 р 28

'" У цих випадках «державою приналежності» буде держава, яка видала ліцензію на ведення страхової діяльності у відповідності з вимогами ст 23 Директиви 73/239 (пряме страхування, крім страхування життя) або ст 27 Директиви 79/267 (пряме страхування життя), «наглядовими» та «компетентними» органами — відповідні органи держави, яка видала ліцензію на ведення страхо­вої діяльності При цьому кожний структурний підрозділ (навіть однієї страхової компанії) буде розглядатись як окремий суб'єкт відносин у сфері надання страхових послуг Тобто заходи, що вживатимуться у порядку відновлення платоспроможності чи ліквідації (в тому числі банкрутства) одного структурного підрозділу страхової компанії, головний офіс якої розташований за межами Співтовариства, не зачіпатимуть діяльності Інших структурних підрозділів цієї ж страхової компа­нії Однак у випадках проведення процедури санації чи ліквідації (в тому числі банкрутства) кількох структурних підрозділів однієї страхової компанії одночасно компетентні та наглядові орга­ни, адміністратори чи ліквідатори повинні вживати заходів щодо узгодження таких дій

І0|) Які розташовані на території Співтовариства

82

Терміни, що використовуються

Для цілей Директиви 2001/17 державою-членом походження101 є держава, в якій страховій компанії було видано ліцензію на ведення страхової діяльності.

Приймаючою державою-членомт вважається держава (інша, ніж держава-член походження), в якій відкрито структурний підрозділ страхової компанії.

Під страховими вимогами^ розуміються будь-які суми104, призначені до ви­плати страховими компаніями застрахованим особам, власникам страхових по­лісів, особам, що мають право на отримання страхових виплат, або будь-яким особам, що постраждали та мають право безпосереднього звернення до страхо­вої компанії для отримання відшкодування. Вони також включають суми, ви­плату яких для вищезазначених осіб призупинено. Страхові премії, які мають бути повернені страховими компаніями у випадку неукладення договору стра­хування або відмови від договору та операцій, вважаються страховими вимога­ми за умови їх існування до моменту відкриття процедури ліквідації (в тому числі банкрутства) страхової компанії.

ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ (САНАЦІЯ) СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Визначення «заходів щодо відновлення платоспроможності»

Заходами щодо відновлення платоспроможності105 вважаються заходи, які зокрема:

— передбачають втручання адміністративних чи судових органів держави у будь-якій формі, спрямоване на збереження чи відновлення фінансово­го стану страхової компанії,

— зачіпають права сторін106, що існували до вжиття таких заходів, а також

— можуть призвести до призупинення виплат, призупинення примусових заходів чи зменшення вимог.

Визначення «адміністратора»

Для проведення процедури відновлення платоспроможності страхової ком­панії компетентним органом держави призначається адміністратор107 — будь-яка особа або орган, що здійснюватиме управління заходами щодо відновлення платоспроможності.

Загальні положення

Тільки компетентні органи держави-члена походження страхової компанії уповноважені приймати рішення про вжиття заходів щодо відновлення плато-

"" Нотє МетЬег 5ІаІе.

")г Нозі МетЬег Зіаіе.

"" Іпзигапсе сіаіїш.

11)4 Що передбачені умовами договорів страхування чи випливають з операцій, передбачених ст. 1(3) (операції, які за умови їх здійснення на договірній основі, підлягають нагляду, наприклад управління груповими пенсійними фондами) та ст. 1(3) (операції, які стосуються тривалості життя людини, передбачені положеннями законодавства щодо соціального страхування) Директиви 79/267 у сфері прямого страхування.

"ь Яеог§апігаІіоп теашгез.

""' Інших, ніж страхової компанії безпосередньо.

11)7 Асіттізігаїог.

83

спроможності цієї компанії та її структурних підрозділів108. Заходи щодо віднов­лення платоспроможності не повинні виключати можливості наступної ліквідації страхової компанії. Результати вжиття таких заходів є чинними на всій терито­рії Співтовариства та не потребують подальшого підтвердження в інших держа-вах-членах. Деталі проведення санації визначаються положеннями національного законодавства держави-члена походження страхової компанії. Компетентний орган держави-члена походження інформує наглядові органи держави-члена походження про прийняття рішення щодо проведення санації, які, в свою чер­гу, інформують наглядові органи інших держав-членів.

Вимоги до публікації інформації про прийняття рішення щодо проведення санації

Наступні вимоги пред'являються до публікації інформації про прийняття рішення щодо проведення санації у випадках, якщо положеннями національ­ного законодавства передбачено можливість оскарження такого рішення. Ком­петентний орган держави-члена походження, адміністратор або будь-яка особа, уповноважена приймати такі рішення відповідно до положень національного законодавства, повинні оприлюднити109 своє рішення про відкриття процедури санації страхової компанії, а також без зволікань опублікувати витяг з такого рішення у Офіційному Журналі Європейських Співтовариств. Окрім витягу з рішення, публікація має містити таку інформацію:

— найменування компетентного органу держави — члена походження;

— право, що підлягає застосуванню;

— найменування (імені) адміністратора, у випадку його призначення.

— інформація має подаватись офіційною мовою (або однією з офіційних мов) держави, в якій публікується така інформація.

Наслідки недотримання вимог щодо нотифікації"0 інформації про відкриття процедури санації

У випадках, якщо заходи по відновленню платоспроможності зачіпають права кредиторів страхової компанії:

Чинність результатів таких заходів не залежить від дотримання вимог щодо нотифікації інформації про прийняття такого рішення, якщо інше не передба­чено положеннями національного законодавства.

Якщо ж заходи по відновленню платоспроможності зачіпають права тільки акціонерів, учасників чи працівників страхової компанії:

Вимоги щодо нотифікації не застосовуються, якщо інше не передбачено положеннями національного законодавства. Порядок інформування зацікавле­них осіб визначатиметься компетентним органом.

Питання, залишені на розсуд національного законодавства

Обов'язковість нотифікації рішення про відкриття процедури санації;

Порядок та особливості подання кредиторами вимог;

Порядок та особливості подання кредиторами зауважень щодо вимог.

108 Включаючи ті, що знаходяться на території інших держав-членів.

|0* Відповідно до вимог національного законодавства.

"" Оприлюднення чи, у відповідних випадках, опублікування.

84

ЛІКВІДАЦІЯ (В ТОМУ ЧИСЛІ БАНКРУТСТВО) СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Визначення «процедури ліквідації (банкрутства)»

Під процедурою ліквідації"1 розуміється колективна процедура, що вклю­чає підрахунок активів страхової компанії та розподіл отриманої суми між кре­диторами, акціонерами чи, у відповідних випадках, учасниками, за обов'язко­вого втручання адміністративних чи судових органів держави у будь-якій формі, включаючи випадки, коли така колективна процедура зупиняється укладенням мирової угоди між боржником та кредиторами або вжиттям іншого подібного заходу. При цьому не має значення характер проведення такої процедури (доб­ровільний чи примусовий), а також те, чи є підставою її проведення неплато­спроможність страхової компанії.

Визначення «ліквідатора»

Для проведення процедури ліквідації (в тому числі банкрутства) страхової компанії компетентним органом держави або, у відповідних випадках, органом управління страхової компанії"2 призначається ліквідатор113 — будь-яка особа або орган, що здійснюватиме управління заходами щодо ліквідації (банкрутст­ва) страхової компанії.

Загальні положення

Тільки компетентні органи держави-члена походження страхової компанії уповноважені приймати рішення про відкриття ліквідаційного процесу страхо­вої компанії та її структурних підрозділів1'4. Це рішення може бути прийнято після проведення санації компанії або без такої. Воно є чинним на всій території Спів­товариства та не потребує подальшого підтвердження в інших державах-членах. Інформування наглядових органів держави-члена походження щодо прийняття рішення про відкриття ліквідаційного процесу є обов'язковим, а вони, в свою чергу, інформують наглядові органи інших держав-членів115.

Право, що застосовується

Питання прийняття рішення про відкриття ліквідаційного процесу страхо­вої компанії, процесуальні питання такого процесу та його наслідки регулю­ються правом держави — члена походження страхової компанії.

Вимоги до національного законодавства, що регулює питання ліквідації

Положеннями національного законодавства держави-члена походження стра­хової компанії має бути визначено, зокрема:

— активи, що включаються до ліквідаційної маси, та режим майна страхо­вої компанії, набутого чи переданого їй після відкриття ліквідаційного процесу;

— відповідні повноваження страхової компанії та ліквідатора;

р ргосеесіігщ. ": ооуєпііп§ Ьосіу.

114 Включаючи ті, що знаходяться на території інших держав-членів. "' В тому числі і про можливі наслідки такої ліквідації.

85

— умови надання компенсації;

— вплив ліквідаційного процесу на поточні контракти, однією з сторін яких є страхова компанія;

— вплив ліквідаційного процесу на судові провадження, відкриті окреми­ми кредиторами;

— майнові вимоги до власності страхової компанії, які мають бути подані, та вирішення питання щодо вимог, поданих після відкриття ліквідацій­ного процесу;

— правила подання, перевірки на обґрунтованість та прийнятність вимог;

— правила розподілу сум, отриманих від реалізації активів, черговість задо­волення вимог кредиторів та права кредиторів, вимоги яких було задо­волене частково після відкриття ліквідаційного процесу шляхом визнан­ня самого права або шляхом надання компенсації;

— умови та наслідки закриття ліквідаційного процесу, зокрема шляхом укла­дення мирової угоди;

— права кредиторів після закриття ліквідаційного процесу;

— хто сплачуватиме витрати на провадження ліквідаційного процесу;

— правила щодо оголошення правових актів, які завдають шкоди інтере­сам всім кредиторам, такими, що втратили чинність, скасовані чи ви­знані недійсними.

Черговість задоволення вимог кредиторів, його особливості при ліквідації страхових компаній

За загальним правилом страхові вимоги мають пріоритет перед будь-якими іншими вимогами, що пред'являються до страхових компаній у випадку про­вадження ліквідаційного процесу. Положеннями Директиви 2001/17 пропону­ються такі схеми задоволення вимог кредиторів:

— страхові вимоги, що ставляться до активів, які відображають технічні резерви116, мають абсолютний пріоритет відносно будь-яких інших ви­мог, що ставляться до страхових компаній;

— страхові вимоги, що ставляться до всього обсягу активів страхової компа­нії, мають пріоритет відносно будь-яких інших вимог, що ставляться до страхових компаній; однак можливі наступні винятки для:

— вимог, що виникли із зобов'язань перед працівниками (трудові дого­вори чи трудові відносини);

— вимог щодо сплати податків;

— вимог щодо соціальних виплат;

— вимог, що випливають з визнаних прав"7.

Держави також можуть визначити, що всі або частина витрат на проваджен­ня ліквідаційного процесу матимуть пріоритет перед страховими вимогами.

Особливості відкликання ліцензії у випадку ліквідації страхової компанії

За загальним правилом ліцензія, видана страховій компанії на ведення стра­хової діяльності, відкликається у випадку прийняття рішення про її ліквідацію. Однак передбачено випадки, коли, після прийняття такого рішення, ліцензія ще деякий час залишається дійсною"8. Зокрема, якщо для цілей ліквідації стра-

'"' ТесЬпісаІ рго¥І5Іопз. 117 Вимоги кредитора, визнані боржником.

1111 Якщо вона не була відкликана (скасована) до прийняття рішення про відкриття ліквідацій­ного процесу.

86

хової компанії, ліквідатор чи інша особа, відповідним чином уповноважена компетентним органом, вважає необхідним та доцільним продовження здійс­нення певних видів страхової діяльності компанії, яка ліквідується. Держава-член походження може визначити, що таке продовження здійснення страхової діяльності вимагає отримання дозволу та підлягає нагляду відповідних органів держави-члена походження страхової компанії.

Вимоги до публікації інформації про прийняття рішення щодо відкриття ліквідаційного процесу страхової компанії

Публікація інформації про прийняття рішення щодо відкриття ліквідацій­ного процесу є обов'язковою в усіх випадках. Компетентний орган держави-члена походження, ліквідатор або будь-яка, призначена компетентним органом особа повинні опублікувати119 своє рішення про відкриття ліквідаційної проце­дури страхової компанії, а також опублікувати витяг з такого рішення у Офіцій­ному Журналі Європейських Співтовариств. Окрім витягу з рішення, публіка­ція має містити інформацію щодо:

— найменування компетентного органу держави-члена походження;

— права, що застосовуватиметься;

— найменування (імені) ліквідатора.

— інформація має подаватись офіційною мовою (або однією з офіційних мов) держави, в якій публікується така інформація.

Надання інформації щодо відкриття ліквідаційного процесу всім відомим кредиторам

Компетентний орган держави-члена походження страхової компанії, яка ліквідується, ліквідатор або будь-яка, призначена компетентним органом особа повинні в індивідуальному порядку та у письмовій формі без зволікань повід­омити кожного відомого кредитора про відкриття ліквідаційного процесу. Таке повідомлення має носити назву «Запрошення до подання вимог; часові рамки, яких має бути дотримано» або «Запрошення до подання зауважень щодо вимог; часові рамки, яких має бути дотримано»120, а також містити інформацію щодо:

— часових рамок;

— наслідків недотримання таких часових рамок;

— органу чи організації, уповноваженої приймати вимоги кредиторів чи зауваження кредиторів щодо вимог.

— чи повинні подавати свої вимоги кредитори, вимоги яких мають пріори­тет перед іншими або визнані боржником.

Для страхових вимог мають також зазначатись:

— загальні наслідки ліквідаційного процесу для договорів страхування;

— дата, з якої положення договорів страхування, укладених компанією, яка ліквідується, чи страхові операції втратять юридичну силу121;

— права та обов'язки страхувальників.

>п Відповідно до вимог національного законодавства.

120 Якщо подання таких зауважень передбачено положеннями законодавства держави прина­лежності.

121 Тобто їх застосування не матиме жодних юридичних наслідків.

87

Положення, що висуваються до подання кредиторами вимог

Вимоги мають подаватись кредиторами у письмовій формі (у вигляді заяви) та носити назву «Подання вимог» чи «Подання зауважень щодо вимог» — у від­повідних випадках. До заяви кредитор додає підтверджуючі вимогу докумен­ти122; зазначає природу вимоги; дату виникнення та суму такої вимоги; вказує, чи претендує на пріоритетність перед іншими вимогами; зазначає, чи мало міс­це зобов'язання, виконання якого було забезпечено якимось майном (у тому числі застереження щодо моменту переходу права власності на майно123) та ви­значає майно (активи) страхової компанії, що ліквідується, якими було забез­печено виконання зобов'язання.

Положення, загальні для процесів санації та ліквідації страхової компанії Особливості визначення права стосовно окремих видів договорів та прав

Директивою 2001/17 встановлено правила щодо визначення права, яким регулюватимуться правовідносини, що виникають внаслідок відкриття проце­дури відновлення платоспроможності чи ліквідаційного процесу, стосовно окре­мих видів договорів та прав. Зокрема:

до правовідносин, які випливають з трудових договорів та трудових відно­син, — право держави, що регулює ці договори та відносини;

до правовідносин, що випливають з договорів, у яких закріплено право користування чи право на придбання нерухомого майна, — право держави, на території якої це майно розташоване;

стосовно прав страхової компанії на нерухоме майно, судна чи авіатранс­порт, які підлягають державній реєстрації, — право держави, до державного реєстру якої занесено це майно.

Речеві права третіх осіб

Відкриття процедури відновлення платоспроможності чи ліквідаційного про­цесу не повинні завдавати шкоди речевим правам кредиторів або третіх осіб, об'єктами яких є майнові чи немайнові, рухомі чи нерухомі активи, що нале­жать страховим компаніям на момент відкриття процедури відновлення плато­спроможності чи ліквідаційного процесу.

Зокрема, такими правами є:

— право на реалізацію активів124 та задоволення вимог за рахунок сум, отри­маних від реалізації активів, або доходів від активів, зокрема у випадку застави чи іпотеки;

— виключне право на задоволення вимоги (зокрема права, забезпеченого заставою);

— право на витребування активів та/або їх реституцію;

— речеві права на отримання доходу від активів.

122 За умови їх наявності.

123 Ке8егуаІіоп Ше. У деяких європейських країнах широко використовується застереження щодо моменту переходу права власності на майно, яке полягає у збереженні в продавця права власності на річ до сплати покупцем купівельної ціни повністю.

124 Власником активів чи третіми особами.