ДИРЕКТИВА 98/78/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 27 жовтня 1998 року щодо додаткового нагляду за страховими компаніями в страховій групі*

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, статтю 57(2) Договору,

Беручи до уваги пропозицію від Комісії1,

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету2,

Діючи у відповідності до порядку, встановленого в статті 189Ь цього Дого­вору3,

(1) Враховуючи, що перша Директива Ради 73/239/ЕЕС від 24 липня 1973 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень сто­совно започаткування та ведення діяльності прямого страхування, іншого, ніж страхування життя4, а також перша Директива Ради 79/267/ЕЕС від 5 березня 1979 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування життя5, що вимагають від страхових компаній наявності маржі платоспроможності;

(2) Враховуючи, що, згідно Директиви Ради 92/49/ЕЕС від 18 червня 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування, іншого, ніж страхування життя, та про вне­сення змін до Директив 73/239/ЕЕС і 88/357/ЕЕС6 і Директиви Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адмініст­ративних положень, які стосуються прямого страхування життя та про внесен­ня змін до директив 79/267/ЕЕС і 90/267/ЕЕС7, умовою започаткування і ве­дення діяльності у сфері страхування є отримання єдиної ліцензії, виданої органами держави — члена, на території якої зареєстровано головний офіс стра­хової компанії (держава — член походження); враховуючи, що така ліцензія надає компанії можливість вести свою діяльність на території всього Співтова­риства користуючись як правом на здійснення підприємницької діяльності, так і свободою надання послуг; враховуючи, що компетентні органи держав — чле-

* Official Journal L 330.

1 OJ C 341, 19.12.1995, p. 16, і OJ C 108, p. 48;

2OJ C 174, 17.6.1996, p. 16;

' Висновок Європейського Парламенту від 23 жовтня 1997 року (OJ C 339, 10.11.1997, р. 136), Спільна позиція Ради від ЗО березня 1998 року (OJ C 204, 30.6.1998, р.1), Рішення Європейського Парламенту від 16 вересня 1998 року (OJ C 313, 12.10.1998) і Рішення Ради від 13 жовтня 1998 року;

4 OJ L 228, 16.8.1973, р 3. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Дире­ктивою 95/26/ЕС (OJ L 168, 18.7.1995, р.7);

5 OJ L 63, 13.3.1979, р.1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Дирек­тивою 95/26/ЕС;

'' OJ L 228, 11.8.1992, р.1. Директива зі змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЕС;

1 OJ L 360, 9.12.1992, р.1. Директива зі змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЕС;

687

нів походження є відповідальними за здійснення моніторингу фінансового ста­ну страхових компаній, включаючи їх платоспроможність;

(3) Враховуючи, що завдяки заходам щодо додаткового нагляду за страхови­ми компаніями у страховій групі компетентні органи, що здійснюють нагляд за страховою компанією, матимуть можливість сформувати більш обгрунтовані судження щодо її фінансового стану; враховуючи, що такий додатковий нагляд має враховувати певні компанії, які на даний час не підлягають нагляду згідно Директив Співтовариства; враховуючи, що ця Директива ніяким чином не пе­редбачає, що держави — члени зобов'язані здійснювати нагляд за цими компа­ніями, взятими окремо;

(4) Враховуючи, що страхові компанії на спільному страховому ринку ви­ступають прямими конкурентами одна для одної, і правила щодо вимог до капіталу, мають бути однаковими; враховуючи, що у цьому випадку, критерії, застосовувані для визначення додаткового нагляду, не мають залишатись ви­ключно на розсуд держав — членів; враховуючи, що прийняття загальних базо­вих правил найкраще слугуватиме інтересам Співтовариства, попереджаючи викривлення конкуренції; враховуючи, що важливо усунути певні розбіжності в законодавствах держав — членів, що стосується пруденційних правил, яких мають дотримуватись страхові компанії, які входять до страхової групи.

(5) Враховуючи, що затверджений підхід полягає в здійсненні такої гармоні­зації як суттєвої, необхідної і достатньої для досягнення взаємного визнання систем пруденційного нагляду у цій сфері; враховуючи, що метою цієї Дирек­тиви є, зокрема, захист Інтересів застрахованих осіб;

(6) Враховуючи, що певні положення цієї Директиви визначають мінімальні стандарти; враховуючи, що держава — член походження може висувати суворі­ші вимоги до страхових компаній, які отримали ліцензію від її власних компе­тентних органів;

(7) Враховуючи, що ця Директива передбачає додатковий нагляд за будь — якою страховою компанією, що є особою, яка приймає участь, як мінімум у одній страховій компанії, компанії, що здійснює перестрахування, або страхо­вій компанії держави, що не є членом ЄС, а також, згідно інших правил, дода­тковий нагляд за будь-якою страховою компанією, материнська компанія якої є страховою холдінговою компанією, компанією, що здійснює перестрахуван­ня, страховою компанією держави, що не є членом ЄС або страховою холдінго­вою компанією зі змішаною діяльністю; враховуючи, що нагляд компетентних органів за окремими страховими компаніями залишається істотним принци­пом страхового нагляду;

(8) Враховуючи необхідність обчислення скоригованого стану платоспро­можності страхових компаній, які входять до страхової групи; враховуючи, що компетентними органами в Співтоваристві застосовуються різні методи, спря­мовані на врахування впливу належності до страхової групи на фінансовий стан страхової компанії; враховуючи, що ця Директива передбачає три методи здій­снення такого обчислення; враховуючи, що прийнято принцип еквівалентності методів по суті;

(9) Враховуючи, що на платоспроможність пов'язаної дочірньої страхової компанії страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестраху­вання, або страхової компанії держави, що не є членом ЄС, можуть впливати фінансові ресурси групи, до якої вона входить, а також розподіл фінансових ресурсів у межах цієї групи; враховуючи, що компетентні органи повинні бути забезпечені засобами для здійснення додаткового нагляду та вжиття необхідних

688

заходів на стадії, коли платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком;

(10) Враховуючи, шо компетентні органи повинні мати доступ до всієї ін­формації, необхідної для здійснення додаткового нагляду; враховуючи необхід­ність налагодження співпраці між органами, відповідальними за нагляд за стра­ховими компаніями, так само як і між цими органами та органами, відповідальними за здійснення нагляду у інших фінансових секторах;

(11) Враховуючи, що операції всередині групи можуть вплинути на фінан­совий стан страхової компанії; враховуючи, що компетентні органи мають бути спроможними здійснювати загальний нагляд за певними типами таких опера­цій всередині групи і вживати необхідних заходів на стадії, коли платоспромо­жність страхової компанії є чи може бути під ризиком,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1.

Для цілей цієї Директиви:

(a) страхова компанія означає компанію, яка отримала ліцензію у відпо­відності до статті 6 Директиви 73/239/ЕЕС або статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС;

(b) страхова компанія держави, що не є членом ЄС означає компанію, яка потребувала б ліцензії у відповідності до статті 6 Директиви 73/239/ЕЕС або статті 6 Директиви 79/267/ЕЕС, якби її головний офіс знаходився на території Співтовариства;

(c) компанія, що здійснює перестрахування, означає компанію, іншу, ніж страхова компанія, та страхова компанія держави, що не є членом ЄС, основною діяльністю якої є взяття на себе ризиків, переданих страховою компанією, страховою компанією держави, що не є членом ЄС, чи ін­шою компанією, що здійснює перестрахування;

(d) материнська компанія — материнська компанія у значенні статті 1 Ди­рективи 83/349/ЕЕС8, а також будь-яка компанія, яка, за визначенням компетентних органів, ефективно здійснює домінуючий вплив на іншу компанію;

(e) дочірня компанія — дочірня компанія у значенні статті 1 Директиви 83/349/ЕЕС, а також будь-яка компанія на яку, за визначенням компе­тентних органів, материнська компанія ефективно здійснює доміную­чий вплив. Усі дочірні компанії дочірніх компаній вважаються дочірні­ми компаніями материнської компанії, що керує такими компаніями;

(f) участь — участь у значенні статті 17, перше речення, Директиви 78/660/ЄЕС', або володіння, пряме чи опосередковане, 20% чи більше прав голосу чи капіталу компанії;

(g) особа, що приймає участь — материнська компанія або інша особа, яка здійснює участь;

(h) пов'язана особа — дочірня компанія чи інша особа, в якій здійснюють участь;

8 Сьома Директива Ради 83/349/ЕЕС від 13 червня 1983 року, що грунтується на статті 54(3)(g) Договору про консолідовані звіти (OJ L 193, 18.7.1983, р.1). Директива з останніми змінами І доповненнями, внесеними Актом про приєднання від 1994 року;

с| Четверта Директива Ради 78/660/ЕЕС від 25 липня 1978 року, що ґрунтується на статті 54(3)(g) Договору про річну звітність певних типів компаній (OJ L 222, 14.8.1978, р.П).

689

(і) страхова холдінгова компанія — материнська компанія, головна діяль­ність якої полягає у придбаванні та володінні участю у дочірній ком­панії, у випадках, коли ці дочірні компанії є винятково, чи головним чином, страховими компаніями, компаніями, що здійснюють перестра­хування чи страховими компаніями держави, що не є членом, причому принаймні одна з таких дочірніх компаній має бути страховою компані­єю;

(j) холдингова компанія зі змішаною діяльністю — материнська компанія, інша ніж страхова компанія, страхова компанія держави, що не є чле­ном, компанія, що здійснює перестрахування чи страхова холдінгова ком­панія, що включає як мінімум одну страхову компанію серед його дочі­рніх компаній;

(k) компетентні органи — національні органи влади, уповноважені законом чи іншим нормативно-правовим актом на здійснення нагляду за страхо­вими компаніями.

Стаття 2'. Випадки застосування додаткового нагляду за страховими компаніями

1. На додаток до положень Директив 73/239/ЕЕС та 79/267/EEC, що вста­новлюють правила нагляду за страховими компаніями, держави-члени перед­бачають, що нагляд за будь-якою страховою компанією, що є особою, яка при­ймає участь принаймні у одній страховій компанії, компанії, що здійснює перестрахування або страховій компанії держави, що не є членом, доповнюєть­ся у спосіб, передбачений Статтею 5(2), 6, 8 і 9.

2. Кожна страхова компанія, материнською компанією якої є холдингова страхова компанія, компанія, що здійснює перестрахування чи страхова компа­нія держави, що не є членом, підлягає додатковому нагляду у спосіб, передба­чений Статтею 5(2), 6, 8 і 10.

3. Кожна страхова компанія, материнською компанією якої є холдингова компанія зі змішаною діяльністю, підлягає додатковому нагляду у спосіб, пе­редбачений Статтею 5(2), 6 і 8.

Стаття 3. Сфера застосування додаткового нагляду.

1. Здійснення додаткового нагляду у відповідності до Статті 2 ніяким чином не означає, що вимагається, щоб компетентні органи відігравали наглядову роль по відношенню до страхової компанії держави, що не є членом, холдингової страхової компанії чи холдингової компанії зі змішаною діяльністю або компа­нії, що здійснює перестрахування, що розглядаються індивідуально.

2. Додатковий нагляд враховує:

— пов'язаних осіб страхової компанії,

— осіб, що приймають участь у страховій компанії,

— пов'язаних осіб осіб, що приймають участь у страховій компанії, про які йдеться в Статтях 5, 6, 8, 9 і 10.

3. Держави — члени можуть вирішити не враховувати у додатковому нагля­ді, про який йдеться в Статті 2, компанії, головні офіси яких знаходяться на території держави, що не є членом, у випадках, коли існують правові перешко­ди для передачі необхідної інформації, не порушуючи положення Додатку І, пункту 2.5, а також Додатку II, пункту 4.

Крім того, компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду, можуть у випадках, що перераховані нижче, вирішувати для кожного конкретного ви-

690

падку не брати компанію до уваги при здійсненні додаткового нагляду, про який йдеться в Статті 2:

— якщо компанія, яка повинна бути включена, не представляє інтересу для цілей додаткового нагляду за страховими компаніями,

— якщо включення фінансового стану компанії було б неналежним чи оманливим для цілей додаткового нагляду за страховими компаніями

Стаття 4. Компетентні органи, що здійснюють додатковий нагляд.

1. Додатковий нагляд здійснюється компетентними органами держави-чле-на, в якій страхова компанія отримала ліцензію згідно Статті 6 Директиви 73/ 239/ЕЕС або Статті 6 Директиви 79/267/ЕЕС.

2. У випадках, коли страхові компанії, що отримали ліцензію у двох чи більше державах-членах, мають материнську компанію у вигляді тієї самої хол­дингової страхової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, страхової компанії держави, що не є членом, або страхової холдингової компанії зі змі­шаною діяльністю, компетентні органи відповідних держав-членів можуть до­сягти згоди щодо того, котра з них є відповідальною за здійснення додаткового нагляду.

3. У випадках, коли держава-член має більше одного компетентного органу для пруденційного контролю за страховими компаніями і компаніями, що здій­снюють перестрахування, така держава-член вживає необхідних заходів щодо організації співробітництва між цими органами.

Стаття 5. Доступність та якість інформації.

1. Держави-члени визначають, що компетентні органи вимагають, щоб ко­жна страхова компанія, що підлягає додатковому нагляду, мала однакові внут­рішні механізми контролю щодо створення будь-яких даних, а також інформа­ції, що стосується мети такого додаткового нагляду.

2. Держави-члени вживають належних заходів для забезпечення того, щоб у межах їх юрисдикції не існувало правових перешкод, що заважають компаніям, що підлягають додатковому нагляду, та їх пов'язаним особам і особам, що при­ймають участь, обмінюватися між собою будь-якою інформацією, що є істот­ною для цілей такого додаткового нагляду.

Стаття 6. Доступ до інформації.

1. Держави-члени забезпечують, щоб їх компетентні органи, відповідальні за здійснення додаткового нагляду, мали доступ до будь-якої інформації, яка може бути Істотною для цілей нагляду за страховою компанією, що підлягає додатковому нагляду. Компетентні органи можуть звертатися безпосередньо до відповідних компаній, про які йдеться в Статті 3(2), для отримання необхідної інформації, тільки якщо така інформація вимагалась від страхової компанії І не була надана ним.

2. Держави-члени передбачають, що їх компетентні органи можуть здійс­нювати у межах їх територій як самі, так і через посередництво осіб, яких вони

| визначають для цієї мети, підтвердження на місці інформації, про яку йдеться 1 а пункті 1, у:

— страховій компанії, яка підлягає додатковому нагляду,

— дочірніх компаніях цієї страхової компанії,

— материнських компаніях цієї страхової компанії,

— дочірніх компаніях материнської компанії цієї страхової компанії.

691

3. У випадках, коли при застосуванні цієї Статті, компетентні органи однієї держави-члена у деяких випадках бажають перевірити важливу інформацію, що стосується компанії, розташованої на території іншої держави-члена, яка є по­в'язаною страховою компанією, дочірньою компанією, материнською компані­єю чи дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії, що під­лягає додатковому нагляду, вони повинні звернутися з запитом до компетентних органів такої іншої держави-члена, про проведення перевірки на місці. Органи, що отримують такі запити, повинні діяти у межах своєї юрисдикції, здійснюю­чи підтвердження самостійно, дозволяючи органам, що подали запит, здійсни­ти її або дозволити аудитору чи експерту здійснити її..

Стаття 7. Співробітництво між компетентними органами

1. У випадках, коли страхові компанії, що здійснюють підприємницьку дія­льність у різних державах-членах прямо чи опосередковано пов'язані чи мають спільну компанію, яка приймає участь, — компетентні органи кожної держави-члена доводять до відома одне одного за запитом, всю істотну інформацію, що може дозволити чи сприяти здійсненню нагляду згідно до цієї Директиви, і за власною ініціативою доводять до відома інформацію, яку вони вважають істот­ною для інших компетентних органів.

2. У випадках, коли страхова компанія і або будь-яка кредитна установа, як визначено Директивою 77/780/ЕЕС10, або інвестиційна фірма, як визначено Директивою 93/22/ЕЕС", чи вони обидві, є прямо чи опосередковано пов'яза­ними чи мають спільну компанію, яка приймає участь, — компетентні органи і органи, що мають державні обов'язки щодо здійснення нагляду за цими чи іншими компаніями тісно співпрацюють. Без шкоди до своїх відповідних обо­в'язків, ці органи забезпечують один одного будь-якою інформацією, яка, віро­гідно, може полегшити їх завдання, зокрема у рамках цієї Директиви.

3. Інформація, отримана відповідно до цієї Директиви і, зокрема, будь-який обмін інформацією між компетентними органами, який передбачається цією Директивою, потрапляють у сферу дії положень щодо захисту професійної тає­мниці, як визначено Статтею 16 Директиви 92/49/ЕЕС і Статтею 15 Директиви 92/96/ЕЕС.

Стаття 8. Внутрішньогрупові операції.

1. Держави-члени передбачають, що компетентні органи здійснюють зага­льний нагляд за операціями між:

(a) страховою компанією та:

(і) пов'язаною особою страхової компанії;

(іі) особою, що приймає участь у страховій компанії;

(ііі) пов'язаною особою особи, що приймає участь у страховій компанії;

(b) страховою компанією та фізичною особою, яка має участь у: (і) страховій компанії чи у будь-якій її пов'язаній особі; (Іі) особі, що приймає участь у страховій компанії;

(ііі) пов'язаній особі особи, що приймає участь у страховій компанії.

10 Перша Директива Ради 77/780/ЕЕС від 12 грудня 1977 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності креди­тних установ (OJ L 322, 17.12.1977, р.ЗО). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесе­ними Директивою 96/13/ЕС (OJ L 66, 16.3.1996, р.15).

11 Директива Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року про надання послуг у сфері охорони (OJ L 141, 11.6 1993, p.27). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 97/9/ЕС (OJ L 84, 26.3.1997, р.22).

692

Ці операції зокрема стосуються:

— займу,

— гарантій та позабалансових операцій,

— елементів, що стосуються маржі платоспроможності,

— інвестицій,

— операцій перестрахування,

— угод розподілу витрат.

2. З цією метою держави-члени вимагають принаймні річної звітності стра­хових компаній компетентним органам щодо істотних операцій, як передбача­ється в пункті 1.

Якщо на основі цієї інформації виявляється, що платоспроможність страхо­вої компанії є чи може бути під ризиком, компетентні органи на рівні страхової компанії вживають відповідних заходів.

Стаття 9.

Вимоги щодо скоригованої платоспроможності

1. У випадку, про який йдеться в Статті 2(1), держави-члени вимагають, щоб обчислення скоригованої платоспроможності здійснювалося відповідно До­датку І.

2. Будь-яка пов'язана особа, особа, що приймає участь, або пов'язана осо­ба особи, що приймає участь, включається до розрахунку, про який ідеться в пункті 1.

3. Якщо розрахунок, про який ідеться в пункті 1, показує, що скоригована платоспроможність є негативною, компетентні органи вживають необхідних заходів на рівні відповідної страхової компанії.

Стаття 10.

Компанії, що здійснюють перестрахування, страхові холдингові компанії і страхові компанії держав, що не є членами

1. У випадку, про який ідеться в Статті 2(2), держави члени вимагають за­стосування методу додаткового нагляду у відповідності до Додатку II.

2. У випадку, про який ідеться в Статті 2(2), розрахунок включає усі пов'я­зані особи страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестраху­вання, або страхової компанії держави, що не є членом, у спосіб, що передба­чений в Додатку II.

3. Якщо на основі даного розрахунку компетентні органи роблять висновок, що платоспроможність дочірньої страхової компанії страхової холдингової ком­панії, компанії, що здійснює перестрахування чи страхової компанії держави, що не є членом, є чи може бути під ризиком, вони вживають належних заходів на рівні такої страхової компанії.

Стаття 11. Імплементація

1. Держави-члени не пізніше 5 червня 2000 року приймають закони, підза-конні та адміністративні положення, необхідні для приведення у відповідність з цією Директивою. Вони негайно інформують про це Комісію.

2. Держави-члени забезпечують, що положення, про які йдеться в пункті 1, спочатку застосовуються до нагляду за звітами за фінансові роки, що почина­ються з 1 січня 2001 року чи протягом такого календарного року.

3. Коли держава приймає заходи, про які йдеться в пункті 1, вони містять посилання на цю Директиву або супроводжуються такими посиланнями у разі

693

їх офіційної публікації. Методи здійснення такого посилання визначаються дер-жавами-членами.

4. Держави-члени доводять до відома Комісії основні положення націона­льного законодавства, які вони приймають у сфері, що охоплюється цією Дире­ктивою.

5. Не пізніше 1 січня 2006 року Комісія подає Комітету з питань Страхуван­ня звіт про застосування цієї Директиви і, якщо необхідно, про потребу подаль­шої гармонізації.

Стаття 12. Набрання чинності

Ця Директива набирає чинності в день її опублікування в Офіційному Жу­рналі Європейських Співтовариств.

Стаття 13. Адресати

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Люксембурзі 27 жовтня 1998 року

Дж. М. Гіл-Роблез Е. Хосташ

За Європейський Парламент Президент

За Раду Президент

ДОДАТОК І

ОБЧИСЛЕННЯ СКОРИГОВАНОЇ ШІАТОСПРОМОШОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

1. ВИБІР МЕТОДУ ОБЧИСЛЕННЯ І ЗАГАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ

A. Держави-члени забезпечують, що обчислення скоригованої платоспро­можності страхових компаній, про яке йдеться в Статті 2(1), здійснюється згід­но з одним із методів, описаних у пункті 3. Держава-член може, проте, перед­бачити, що компетентні органи надають дозвіл чи зобов'язують до застосування методу, передбаченого пунктом 3, іншого ніж той, що обрала держава-член.

B. Пропорційність

Обчислення скоригованої платоспроможності страхових компаній бере до уваги пропорційну долю, яку має особа, що приймає участь, у її пов'язаних особах.

Термін «Пропорційна доля» означає, у випадках використання методу 1 або методу 2, що описані в пункті 3, співвідношення підписного капіталу, яким володіють прямо чи опосередковано компанія, що приймає участь, чи, у випа­дку використання методу 3, що описаний у пункті 3, відсоткові відношення, що застосовуються для здійснення консолідованих звітів.

Проте, незалежно від того, який метод використовується, у випадках, коли пов'язана особа є дочірньою компанією і має дефіцит платоспроможності, зага­льний дефіцит платоспроможності дочірньої компанії повинен бути врахованим.

Проте, у випадках, коли, на думку компетентних органів, відповідальність материнської компанії, що володіє часткою капіталу, чітко і недвозначно обме-

694

жується такою часткою капіталу, такі компетентні органи можуть надати дозвіл на врахування дефіциту платоспроможності дочірньої компанії на основі про-порціональності.

С. Усунення подвійного використання елементів маржі платоспроможності С.1. Загальні трактування елементів маржі платоспроможності Незалежно від методу, що використовується для розрахунку скоригованої платоспроможності страхової компанії, подвійне використання елементів, що стосуються маржі платоспроможності до різних страхових компаній, що бе­реться до уваги при такому розрахунку, повинно бути виключене.

Для цієї мети, при обчисленні скоригованої платоспроможності страхової компанії і у випадках, коли не можуть бути застосовані методи, описані у пун­кті 3. виключаються такі суми:

— вартість будь-якого активу даної страхової компанії, що представляє фінансування елементів, придатних для маржі платоспроможності однієї із пов'язаних осіб,

— вартість будь-якого активу пов'язаної страхової компанії такої стра­хової компанії , що представляє фінансування елементів, що стосу­ються маржі платоспроможності такої страхової компанії,

— вартість будь-якого активу пов'язаної страхової компанії такої стра­хової компанії, що представляє фінансування елементів, що стосу­ються маржі платоспроможності будь-якої іншої пов'язаної страхо­вої компанії даної страхової компанії.

С.2. Трактування певних елементів Без шкоди для положень розділу С.1:

— резерви прибутку та майбутні прибутки, що виникають у пов'язаної компанії страхової компанії зі страхування життя, для якого обчис­люється скоригована платоспроможність, а також

— будь-який підписний, але не сплачений капітал пов'язаної страхової компанії страхової компанії, для якої обчислюється скоригована пла­тоспроможність, може бути включений до розрахунку лише якщо він підходить для покриття вимоги до маржі платоспроможності такої пов'язаної компанії. Проте, будь-який підписний, але не сплачений капітал, що представляє потенційне зобов'язання зі сторони пов'яза­ної страхової компанії, також виключаються з розрахунку.

Будь-який підписний, але не сплачений капітал страхової компанії, що при­ймає участь, що представляє потенційне зобов'язання зі сторони пов'язаної страхової компанії, також виключаються з розрахунку.

Будь-який підписний, але не сплачений капітал пов'язаної страхової компанії, що представляє потенційне зобов'язання зі сторони іншої страхової компанії тієї самої страхової компанії, що здійснює участь, виключається з розрахунку.

С. 3. Якщо компетентні органи вважають, що певні елементи, що стосують­ся маржі платоспроможності пов'язаної страхової компанії, інші ніж ті, про які йдеться в розділі С.2, не можуть бути ефективно зроблені доступними для по­криття вимог до маржі платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, для якого обчислюється скоригована платоспроможність, ці елементи можуть бути включені в розрахунок лише в тому разі, якщо вони придатні для покриття вимог щодо маржі платоспроможності пов'язаної компанії.

С. 4. Сума елементів, про які йдеться в розділах С.2 і С.З, не може переви­щувати вимог до маржі платоспроможності пов'язаної страхової компанії.

695

D. Виключення створення капіталу у межах групи

Коли оцінюється скоригована платоспроможність, не береться до уваги жо­ден елемент, що стосується маржі платоспроможності, що виникає з взаємного фінансування між страховою компанією та:

— пов'язаною особою,

— особою, що приймає участь,

— іншою пов'язаною особою будь-якої особи, що приймає участь. Більш того, не береться до уваги жоден елемент, що стосується маржі пла­тоспроможності пов'язаної страхової компанії страхової компанії, для якої роз­раховується скоригована платоспроможність, коли відповідний елемент вини­кає із взаємного фінансування з будь-якою іншою пов'язаною компанією страхової компанії.

Зокрема, взаємне фінансування існує, коли страхова компанія або будь-яка з її пов'язаних осіб, володіють акціями чи надають позики іншій особі, яка, прямо чи опосередковано, володіє елементом, що стосується маржі платоспро­можності першої компанії.

E. Компетентні органи забезпечують, що скоригована платоспроможність розраховується з такою частотою, як встановлено Директивами 73/239/ЕЕС і 79/267/EEC для розрахунку маржі платоспроможності страхових компаній. Ва­ртість активів і пасивів оцінюється згідно із відповідними положеннями Дире­ктив 73/239/ЕЕС, 79/267/ЕЕС та 91/674/ЕЕС12.

2. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ОЦІНЮВАННЯ 2.1. Пов'язані страхові компанії

Обчислення скоригованої платоспроможності здійснюється у відповідності з загальними принципами і методами, встановленими в цьому Додатку.

У випадку всіх методів, де страхова компанія має більше однієї пов'язаної страхової компанії, обчислення скоригованої платоспроможності здійснюється у поєднанні з кожною із цих пов'язаних страхових компаній.

У випадку послідовної участі (наприклад, у випадках, коли страхова компа­нія приймає участь у іншій страховій компанії, яка також приймає участь у страховій компанії), обчислення скоригованої платоспроможності здійснюєть­ся на рівні кожної страхової компанії, що приймає участь, яка має хоча б одну пов'язану страхову компанію.

Держави-члени можуть відмовитися від обчислення скоригованої платоспро­можності страхової компанії:

— якщо компанія є пов'язаною компанією іншої страхової компанії, яка отримала ліцензію у тій самій державі-члені, і ця пов'язана ком­панія враховується при розрахунку скоригованої платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, або

— якщо страхова компанія є пов'язаною компанією страхової холдин­гової компанії чи компанії, що здійснює перестрахування, головний офіс якої знаходиться на території тієї держави-члена, де також зна­ходиться головний офіс страхової компанії, — холдингова страхова компанія чи компанія, що здійснює перестрахування і пов'язана стра­хова компанія враховуються при здійсненні розрахунку.

12 Директива Ради 91/674/ЕЕС від 19 грудня 1991 року щодо річних звітів та консолідованих звітів страхових компаній (OJ L 374, 31 12 1991, р 7)

696

Держави-члени також можуть відмовитися від обчислення скоригованої пла­тоспроможності страхової компанії, якщо вона є пов'язаною компанією іншої страхової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страхової хол­дингової компанії, головний офіс якої знаходиться на території іншої держави-члена, і якщо компетентні органи відповідних держав-членів погодилися на покладення здійснення додаткового нагляду на компетентні органи останньої держави-члена.

В кожному випадку, право відмови може бути надано лише якщо компете­нтні органи задоволені тим, що елементи, що стосуються маржі платоспромож­ності страхових компаній і включені у розрахунок, рівно розподілені між дани­ми компаніями.

Держави-члени можуть передбачити, що у випадках, коли головний офіс пов'язаної страхової компанії знаходиться на території держави-члена, іншої, ніж головний офіс страхової компанії, для якої здійснюється обчислення маржі платоспроможності, обчислення враховує стан платоспроможності щодо пов'я­заної компанії, визначений компетентними органами даної держави-члена.

2.2. Пов'язані компанії, що здійснюють перестрахування

При розрахунку скоригованої платоспроможності страхової компанії, яка приймає участь у компанії, що здійснює перестрахування, ця пов'язана компа­нія приймається до уваги, виключно для потреб розрахунку, за аналогією з пов'язаною страховою компанією, застосовуючи загальні принципи і методи, описані у цьому Додатку.

Для цієї мети, умовна вимога щодо платоспроможності встановлюється сто­совно кожної пов'язаної компанії, що здійснює перестрахування, на основі тих самих правил, що встановлені Статтею16(2) — (5) Директиви 73/239/ЕЕС або ж Статтею 19 Директиви 79/267/EEC. Проте, у випадку значних труднощів у за­стосуванні цих правил, компетентні органи можуть дозволити обчислення умо­вних вимог до платоспроможності щодо страхування життя, на основі першого результату, встановленого Статтею 16(3) Директиви 73/239/ЕЕС. Ті самі елеме­нти, що передбачені Статтею 16(1) Директиви 73/239/ЕЕС Статтею 18 Дирек­тиви 79/267/ЕЕС визнаються такими, що стосуються умовної маржі платоспро­можності. Вартість активів і пасивів оцінюється у відповідності до тих самих правил, що встановлені у таких Директивах та у Директиві 91/674/ЕЕС.

2.3. Проміжні страхові холдингові компанії

При обчисленні скоригованої платоспроможності страхової компанії, яка має участь у страховій компанії, пов'язаній компанії, що здійснює перестраху­вання, або ж страховій компанії держави, що не є членом, через страхову хол­дингову компанію, враховується стан проміжної страхової холдингової компа­нії. Виключно для мети обчислення, що здійснюється у відповідності з загальними принципами і методами, що описані у даному Додатку, ця страхова холдингова компанія вважається такою, якби вона була страховою компанією, що є об'єк­том вимоги щодо нульової платоспроможності і підлягає тим самим умовам, що встановлені в Статті 16(1) Директиви 73/239/ЕЕС, або Статті 18 Директиви 79/267/ЕЕС стосовно елементів, що стосуються маржі платоспроможності.

697

2.4. Пов'язані страхові компанії чи компанії,

що здійснюють перестрахування, головний офіс яких

знаходиться на території держав, що не є членами

A. Пов'язані страхові компанії держав, що не є членами

При обчисленні скоригованої платоспроможності страхового компанії, яка приймає участь у страховій компанії держави, що не є членом, остання розгля­дається виключно для цілей обчислювання, за аналогією із пов'язаною страхо­вою компанією, застосовуючи загальні принципи і методи, описані цьому До­датку.

Проте у випадках, коли держава, що не є членом, у якій знаходиться голо­вний офіс такої компанії, підпорядковує його вимозі про отримання ліцензії та накладає на нього вимогу щодо платоспроможності принаймні співвідносні з встановленими Директивами 73/239/ЕЕС чи 79/267/ЕЕС, враховуючи елемен­ти покриття такої вимоги, держави-члени можуть передбачити, що обчислення враховує, стосовно такої компанії, вимоги до платоспроможності і елементи, що стосуються задоволення такої вимоги, як встановлено державою, яка не є членом.

B. Пов'язані страхові компанії держав, що не є членами

Незважаючи на розділ 2.2, при обчисленні скоригованої платоспроможності страхової компанії, яка приймає участь у компанії, що здійснює перестрахуван­ня, головний офіс якої знаходиться на території держави, що не є членом, і підлягає тим самим умовам, як встановлено в пункті А вище, держави-члени можуть передбачити, що розрахунок враховує, стосовно останньої компанії, вимогу щодо власних фондів і елементів, що стосуються задоволення такої ви­моги, як встановлено відповідною державою, що не є членом. У випадках, коли таким положенням пщпорядковуються тільки страхові компанії такої держави, що не є членом, умовна вимога щодо власних фондів стосовно пов'язаної ком­панії, що здійснює перестрахування і елементів, що стосуються задоволення умовної вимоги, можуть бути обчисленими так, ніби відповідна компанія є пов'язаною страховою компанією такої держави, що не є членом.

2.5. Недоступність необхідної інформації

У випадках, коли інформація, необхідна для обчислення скоригованої пла­тоспроможності страхової компанії, стосовно пов'язаної компанії, головний офіс якої знаходиться на території держави-члена чи держави, що не є членом, не­доступна для компетентних органів, з будь-якої причини, балансова вартість цієї компанії у страховій компанії, що приймає участь, віднімається від елеме­нтів, що стосуються скоригованої маржі платоспроможності. У цьому випадку, нереалізовані прибутки, пов'язані з такою участю, не допускаються як елемент, що стосується скоригованої маржі платоспроможності.

3. МЕТОДИ ОБЧИСЛЕННЯ

Метод 1: Метод віднімання та накопичення

Стан скоригованої платоспроможності страхової компанії, що приймає участь є різницею між:

698

(і) сумою:

(a) елементів, що стосуються маржі платоспроможності страхової ком­панії, що приймає участь, і

(b) пропорційної частки страхової компанії, що приймає участь, в еле­ментах, що стосуються маржі платоспроможності страхової компа­нії, що приймає участь,

і (іі) сумою:

(a) балансової вартості пов'язаної страхової компанії в страховій компа­нії, що приймає участь, і

(b) вимоги щодо платоспроможності у страховій компанії, що приймає участь, і

(c) пропорційної частки вимоги щодо платоспроможності пов'язаної стра­хової компанії. Де доля участі у пов'язаній страховій компанії скла­дається, цілковито чи частково, з опосередкованої власності, тоді пункт (іі)(а) включає вартість такої опосередкованої власності, беручи до уваги відповідні послідовні інтереси; і пункти (і)(Ь) та (іі)(с) включа­ють відповідні пропорційні частки елементів, що стосуються вимог щодо платоспроможності у страховій компанії, що приймає участь.

Метод 2: Метод віднімання вимоги

Скоригована платоспроможність страхової компанії, що приймає участь, є різницею між:

(і) сумою елементів, що стосуються маржі платоспроможності страхової ком­панії, що приймає участь,

І

(Іі) сумою:

(a) вимог щодо платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, і

(b) пропорційної частки вимог щодо платоспроможності пов'язаної стра­хової компанії.

При оцінці вартості елементів, придатних для маржі платоспроможності долі участі у значенні цієї Директиви оцінюються за методом справедливості, у від­повідності до альтернативи, що встановлена в Статті 59(2)(Ь) Директиви 78/660/ЄЕС.

Метод 3: метод звітності на основі консолідації

Обчислення скоригованої платоспроможності страхової компанії, що при­ймає участь, здійснюється на основі консолідованих звітів. Скоригована плато­спроможність страхової компанії, що приймає участь, є різницею між:

елементами, що стосуються маржі платоспроможності, що обчислюється на основі консолідованих даних, і

(a) суми вимог до платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, і пропорційних часток вимог щодо платоспроможності по­в'язаних страхових компаній, що ґрунтуються на процентних відно­шеннях, що використовуються для здійснення консолідованих звітів,

(b) чи вимоги щодо платоспроможності, обчисленої на основі консолі­дованих даних.

Положення Директив 73/239/ЕЕС, 79/267/EEC та 91/674/ЕЕС застосову­ються до обчислення елементів, що стосуються маржі платоспроможності та вимоги щодо платоспроможності на основі консолідованих даних.

699

ДОДАТОК II

ДОДАТКОВИЙ НАГЛЯД ЗА СТРАХОВИМИ КОМПАНІЯМИ, ЩО Є ДОЧІРНІМИ КОМПАНІЯМИ СТРАХОВОЇ ХОЛДИНГОВОЇ КОМПАНІЇ, КОМПАНІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ,

ЧИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ ДЕРЖАВИ, ЩО НЕ Є ЧЛЕНОМ

1. У випадку, якщо дві чи більше страхових компаній, про які йдеться в Статті 2(2), є дочірніми компаніями страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страхової компанії держави, що не є членом, і здійснюють підприємницьку діяльність на територіях різних держав-членів, компетентні органи забезпечують, що метод, описаний у цьому Додатку, засто­совується послідовно. Компетентні органи здійснюють додатковий нагляд з та­кою частотою, як встановлено Директивами 73/239/ЕЕС і 79/267/ЕЕС щодо обчислення маржі платоспроможності страхових компаній.

2. Держави-члени можуть відмовитися від обчислення, передбаченого цим Додатком, стосовно страхової компанії:

— якщо ця страхова компанія є пов'язаною компанією іншої страхової компанії, і якщо вона враховується при обчисленні, передбаченому цим Додатком, що здійснюється для такої іншої компанії.

— якщо така страхова компанія і одна чи більше інших страхових ком­паній, що отримали ліцензію на території одної держави-члена, ма­ють за материнську компанію одну й ту ж страхову холдингову ком­панію, компанію, що здійснює перестрахування, чи страхову компанію держави, що не є членом, і страхова компанія враховується при об­численні, передбаченому у цьому Додатку, що здійснюється для од­ної із таких інших компаній,

— якщо ця страхова компанія і одна чи більше інших страхових компа­ній, отримали ліцензію на території різних держав-членів, мають за материнську компанію одну й ту ж страхову холдингову компанію, компанію, що здійснює перестрахування, чи страхову компанію дер­жави, що не є членом, і договір, що надає право на здійснення додат­кового нагляду, що охоплюється цим Додатком, наглядовим органам іншої держави-члена, було укладено у відповідності до Статті 4(2).

У випадку послідовної участі (наприклад: страхова холдингова компанія або компанія, що здійснює перестрахування, належить іншій страховій холдинго­вій компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страховій компанії держави, що не є членом), держави-члени можуть застосовувати розрахунки, передбачені в цьому Додатку лише на рівні остаточної материнської компанії страхової компанії, що є страховою холдинговою компанією, компанією, що здійснює перестрахування, чи страховою компанією держави, що не є членом.

3. Компетентні органи забезпечують, що розрахунки, аналогічні тим, що описані у Додатку І, здійснюються на рівні страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страхової компанії держави, що не є членом.

Аналогія полягає у застосуванні загальних принципів і методів, що описані у Додатку І на рівні страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страхової компанії держави, що не є членом.

700

Виключно для мети цього розрахунку, материнська компанія вважається такою, якби вона була страховою компанією, що підпорядковується:

— вимозі щодо нульової платоспроможності у випадку, коли вона є страховою холдинговою компанією,

— умовній вимозі щодо платоспроможності, як передбачено у розділі 2.2 Додатку І, у випадках, коли вона є компанією, що здійснює пере­страхування, або що передбачена у розділі 2.4(В) Додатку І у випад­ку, якщо вона є компанією, що здійснює перестрахування, головний офіс якої знаходиться на території держави, що не є членом,

— вимозі щодо платоспроможності, що визначена згідно з принципами розділу 2.4(А) Додатку І у випадках, коли вона є страховою компані­єю держави, що не є членом,

І підлягає таким самим умовам, як встановлено в Статті 16(1) Дире­ктиви 73/239/ЕЕС чи в Статті 18 Директиви 79/267/EEC стосовно елементів, що стосуються маржі платоспроможності. 4. Недоступність необхідної інформації

У випадках, коли інформація, необхідна для обчислення, що передбачене в цьому Додатку, що стосується пов'язаної компанії, головний офіс якої знахо­диться на території держави-члена чи держави, що не є членом, є недоступною компетентним органам з будь-якої причини, балансова вартість такої компанії у компанії, що приймає участь віднімається від елементів, що стосуються роз­рахунку, передбаченого в цьому Додатку. У цьому випадку нереалізовані при­бутки, що пов'язані з такою участю, не допускаються як елементи, що стосу­ються розрахунку.