ДИРЕКТИВА 2000/46/ЕЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ від 18 вересня 2000 року щодо започаткування діяльності та її ведення установами, які проводять електронні розрахунки та пруденційного нагляду за ними*

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Спів­товариства і, зокрема, перше і третє речення статті 47 (2) Договору, Беручи до уваги пропозицію Комісії1,

Беручи до уваги висновок Економічного і соціального комітету2, Беручи до уваги висновок Європейського Центрального Банку3, Діючи відповідно до порядку, встановленого в статті 251 Договору4, Враховуючи, що:

(1) Кредитні установи в значенні першого підпункту (Ь) пункту 1 статті 1 Директиви 2000/12/ЕС5 обмежуються у сфері здійснення своєї діяльності.

(2) Необхідно враховувати характерні особливості цих установ і вживати відповідних заходів, необхідних для узгодження і гармонізації законів, підза-конних і адміністративних положень держав-членів, які мають відношення до започаткування діяльності та її ведення установами, які проводять електронні розрахунки, та здійснення пруденційного нагляду за цією діяльністю.

(3) Для цілей цієї Директиви електронні гроші розглядаються як електро­нний сурогат монет і банкнот, який зберігається в електронному пристрої, та­кому як чіп-картка або комп'ютерна пам'ять, і який, як правило, призначаєть­ся для цілей здійснення електронних платежів в обмежених обсягах.

(4) Прийнятий підхід є відповідним для досягнення лише основної гармоні­зації, необхідної і достатньої для забезпечення взаємного визнання повноважень і пруденційного нагляду за установами, які проводять електронні розрахунки, роблячи можливим надання єдиної ліцензії, визнаної на території Співтоварист­ва і призначеної забезпечити власнику конфіденційність і застосування принципу пруденційного нагляду в державі-члені походження.

(5) В ширшому контексті швидко зростаючої електронної торгівлі бажано забезпечити регулятивну базу, яка допоможе електронним грошам приносити їхні потенційні вигоди у повній мірі і, зокрема, запобігатиме гальмуванню тех­нологічних інновацій.

«Official Journal L 275, 27.10.2000, p. 0039—0043.

1 ОЖС 317, 15.10.1998, c. 7.

2 ОЖ C 101, 12.4.1999, c. 64.

3 ОЖС 189, 6.7.1999, c. 7.

4 Висновок Європейського Парламенту від 15 квітня 1999 р. (ОЖ С 219, 307 1999, с. 415), підтверджений 27 жовтня 1999 p., Загальна позиція Ради від 29 листопада 1999 р (ОЖ С 26, 28 1.2000, с 1) І Рішення Європейського Парламенту від 11 квітня 2000 р. (ще не опубліковане в Офіційному журналі). Рішення Ради від 16 червня 2000 р.

3 Директива Європейського Парламенту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо запо­чаткування діяльності кредитних установ та її ведення (ОЖ С 126, 26.5.2000, с 1). До Директиви внесено останні зміни І доповнення Директивою 2000/28/ЕС (див. стор. 37 цього випуску Офіцій­ного журналу)

426

які проводять електронні розрахунки, тією мірою, яка необхідна для забезпе­чення їхнього стабільного і розумного функціонування та їх фінансової ціліс­ності зокрема.

(6) Кредитні установи, в силу пункту 5 Додатку І до Директиви 2000/12/ЕС, вже отримали ліцензію випускати платіжні засоби, в тому числі й електронні гроші, і управляти ними, а також здійснювати таку діяльність в межах всього Співтовариства за умови взаємного визнання і існування системи всеохоплюю-чого пруденційного нагляду, яка застосовується до них відповідно до європей­ських банківських Директив.

(7) Введення окремого пруденційного наглядового режиму для установ, які проводять електронні розрахунки, який, хоча і є похідним від пруденційного наглядового режиму, що застосовується до інших кредитних установ, і, зокре­ма, Директиви 2000/12/ЕС, крім глави 2 і 3 розділу V цієї Директиви, але відрі­зняється від такого режиму, є виправданим і бажаним тому, що випуск елект­ронних грошей не становить сам по собі, в силу свого специфічного характеру як електронного сурогату монет та банкнот, депозитної діяльності згідно зі стат­тею 3 Директиви 2000/12/ЕС, якщо отримані кошти негайно обмінюються на електронні гроші.

(8) Отримання коштів від громадськості в обмін на електронні гроші, яке призводить до того, що на рахунку з установою-емітентом утворюється креди­товий залишок, є отриманням депозитів або інших коштів на зворотній основі, для цілей Директиви 2000/12/ЕС.

(9) Необхідно, щоб електронні гроші підлягали викупу для того, щоб гара­нтувати конфіденційність власника. Необхідність викупу сама по собі не озна­чає, що кошти, отримані в обмін на електронні гроші, розглядаються як депо­зити або інші кошти на зворотній основі, для цілей Директиви 2000/12/ЕС.

(10) Викуп повинен завжди розумітися як такий, що здійснюється за номі­нальною вартістю.

(11)3 метою реагування на особливі ризики, пов'язані з випуском електро­нних грошей, цей пруденційний наглядовий режим повинен бути більш цільо­вим і, відповідно, менш обтяжливим, ніж пруденційний наглядовий режим, що застосовується до кредитних установ, особливо в тому, що стосується зменше­них вимог до початкового капіталу і незастосування Директиви 93/6/ЕЕС6 та частин II і III глави 2 розділу V Директиви 2000/12/ЕС.

(12) Однак, необхідно зберегти однакове поле для діяльності для установ, що проводять електронні розрахунки та інших кредитних установ, які випуска­ють електронні гроші, і, таким чином, забезпечити чесну конкуренцію серед більшої кількості установ на користь власників. Це досягається завдяки тому, що вищезазначені менш обтяжливі риси пруденційного наглядового режиму, який застосовується до установ, що проводять електронні розрахунки, збалан­совані положеннями, суворішими ніж ті, що застосовуються до інших кредит­них установ, особливо щодо обмежень на ділові операції, які установи, які про­водять електронні розрахунки можуть проводити, і зокрема, розумних обмежень їхніх інвестицій, спрямованих на забезпечення того, щоб їхні фінансові зобо­в'язання за несплаченими електронними грошима весь час підкріплялися до­статньо ліквідними активами з низьким ступенем ризику.

'Директива Ради 93/6/ЕЕС від 15 березня 1993 р.

427

(13) До гармонізації пруденційного нагляду за діяльністю кредитних уста­нов із залучення зовнішніх ресурсів, доцільно, щоб установи, які проводять електронні розрахунки мали стабільний і розумний порядок управління і кон­тролю. З огляду на можливість здійснення операційної та інших додаткових функцій, пов'язаних із випуском електронних грошей, суб'єктами підприємни­цької діяльності, що не підлягають пруденційному нагляду, важливо, щоб уста­нови, які проводять електронні розрахунки мали на місцях внутрішні структу­ри, які б могли відреагувати на фінансові і нефінансові ризики, на які вони наражаються.

(14) Випуск електронних грошей може зачіпати стабільність фінансової си­стеми і рівне функціонування платіжних систем. Потрібне тісне співробітниц­тво в оцінюванні цілісності схем електронних грошей.

(15) Доцільно надати компетентним органам можливість звільнення від ви­конання всіх або деяких вимог, накладених цією Директивою на установи, які проводять електронні розрахунки, що проводять свою діяльність лише в межах територій відповідних держав-членів.

(16) Прийняття цієї Директиви є найбільш доречним засобом досягнення бажаних цілей. Ця Директива обмежується мінімумом, необхідним для досяг­нення цих цілей, і не виходить за межі того, що необхідно для цієї мети.

(17) Необхідно передбачити перегляд цієї Директиви в світлі досвіду пере­творень на ринку і захисту власників електронних грошей.

(18) Була проведена консультація з Консультативним Комітетом з питань банківської діяльності щодо прийняття цієї Директиви,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1. Сфера дії, визначення і обмеження видів діяльності

1. Ця Директива застосовується до установ, які проводять електронні розра­хунки .

2. Вона не застосовується до установ, зазначених в статті 2(3) Директиви 2000/12/ЕС.

3. Для цілей цієї Директиви:

(a) «установи, які проводять електронні розрахунки» означає суб'єкта під­приємницької діяльності або будь-яку іншу юридичну особу інша, ніж кредитна установа, яку визначено в першому підпункті (а) пункту 1 статті 1 Директиви 2000/12/ЕС, та яка випускає платіжні засоби у вигляді елек­тронних грошей,;

(b) «електронні гроші» означають грошову цінність, яка надається за вимо­гою до емітента, яка:

(І) зберігається в електронному пристрої;

(іі) видається при отриманні коштів на суму, не меншу за вартістю, ніж випущена грошова цінність;

(ііі) приймається як засіб платежу суб'єктами підприємницької діяль­ності, іншими ніж емітент.

4. Держави-члени забороняють особам або суб'єктам підприємницької дія­льності, які не є кредитними установами, визначеними в першому підпункті пункту 1 статті 1 Директиви 2000/12/ЕС, проводити діяльність з випуску елек­тронних грошей.

5. Ділові операції установ, які проводять електронні розрахунки, інші ніж випуск електронних грошей, обмежуються таким:

428

(a) наданням тісно пов'язаних фінансових і нефінансових послуг, таких як: управління електронними грошима шляхом виконання операційних І інших додаткових функцій, пов'язаних з їх випуском, а також випуск і управління іншими платіжними засобами, окрім надання будь-якої фо­рми кредиту; і

(b) збереження інформації на електронному пристрої від імені інших су­б'єктів підприємницької діяльності або державних установ.

Установи, які проводять електронні розрахунки не приймають жодної уча­сті в інших суб'єктах підприємницької діяльності, окрім випадків, коли ці су­б'єкти підприємницької діяльності виконують операційні або інші допоміжні функції, пов'язані із електронними грошима, випущеними або розповсюдже­ними відповідною установою.

Стаття 2. Застосування банківських директив

1. Окрім випадків, коли прямо передбачено інакше, тільки посилання на кредитні установи в Директиві 91/308/ЕЕС7 і Директиві 2000/12/ЕС крім глави 2 розділу V цієї Директиви застосовуються до установ, які проводять електро­нні розрахунки .

2. Статті 5, 11, 13, 19, 20 (7), 51 і 59 Директиви 2000/12/ЕС не застосову­ються. Домовленості щодо взаємного визнання, передбачені в Директиві 2000/ 12/ЕС, не застосовуються до ділових операцій установ, які проводять електро­нні розрахунки, інших ніж випуск електронних грошей.

3. Отримання коштів в значенні статті 1 (3)(Ь)(іі) не є депозитом або інши­ми коштами, що підлягають сплаті, відповідно до статті 3 Директиви 2000/12/ EC, якщо отримані кошти відразу обмінюються на електронні гроші.

Стаття 3. Необхідність викупу

1. Власник електронних грошей може протягом строку їх дії попросити емі­тента викупити їх за номінальною вартістю монетами і банкнотами або шляхом переведення на рахунок без сплати збору, іншого ніж ті збори, що є обов'язко­вими при проведенні такої операції.

2. В контракті між емітентом та власником чітко визначаються умови викупу.

3. Контракт може обумовлювати мінімальну межу викупу. Ця межа не може перевищувати 10 євро.

Стаття 4. Початковий капітал і діючі вимоги до власних коштів

1. Установи, які проводять електронні розрахунки мають початковий капі­тал, визначений в підпунктах (1) і (2) статті 34(2) Директиви 2000/12/ЕС, у розмірі не менше 1 млн. євро.

Незважаючи на пункти 2 і 3, їхні власні кошти, визначені в Директиві 2000/12/ЄС, не повинні бути нижчими за цю суму.

2. Установи, які проводять електронні розрахунки постійно мають власні кошти, які дорівнюють або перевищують 2% найвищої з поточних сум або се­редньої загальної суми їхніх фінансових зобов'язань за несплаченими електро­нними грошима за останні шість місяців.

3. Якщо установи, які проводять електронні розрахунки не завершили шес­тимісячний період проведення діяльності, включаючи день, коли вони почали

7 Директива Ради 91/308/ЕЕС від 10 червня 1991 р. про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей (ОЖ С 166, 28.6.1991, с. 77)

429

її, вони мають власні кошти, які дорівнюють або перевищують 2 % найбільшої з поточних сум або запланованої загальної суми їхніх фінансових зобов'язань за несплаченими електронними грошима за шість місяців. Запланована загальна сума фінансових зобов'язань за несплаченими електронними грошима за шість місяців підтверджується їхнім бізнес-планом, у відповідності до будь-яких ко­ригувань такого плану, яких вимагають компетентні органи.

Стаття 5. Обмеження інвестицій

1. Установи, які проводять електронні розрахунки мають інвестиції на суму, не меншу за свої фінансові зобов'язання за несплаченими електронними гро­шима, тільки в таких активах:

(a) статтях активів, які, відповідно до статті 43(1)(а) (1), (2), (3) і (4) і статті 44(1) Директиви 2000/12/ЕС, передбачають нульовий коефіцієнт зваження і є достатньо ліквідними;

(b) безстрокових вкладах в кредитних установах Зони А, як зазначено в Ди­рективі 2000/12/ЕС; і

(c) боргових інструментах, які є:

(і) в достатній мірі ліквідними;

(Іі) не охоплюються пунктом 1(а);

(ііі) визнаються компетентними органами як статті, що кваліфікуються в значенні статті 2(12) Директиви 93/6/ЕЕС; і

(iv) видані суб'єктами підприємницької діяльності, іншими ніж суб'єк­ти підприємницької діяльності, які мають істотну участь, як визна­чено в статті 1 Директиви 2000/12/ЕС, у відповідній установі, яка проводить електронні розрахунки, або які повинні бути включені в консолідовані рахунки такого суб'єкту підприємницької діяльності.

2. Інвестиції, зазначені в пункті 1(Ь) і (с), не можуть перевищувати в 20 раз власні кошти відповідної установи, яка проводить електронні розрахунки і під­лягають застосуванню обмежень, що є щонайменше такими ж суворими, як і ті, що застосовуються до кредитних установ відповідно до частини III глави 2 розділу V Директиви 2000/12/ЕС.

3. Для цілей хеджування ринкових ризиків, які випливають з випуску елек­тронних грошей і з інвестицій, зазначених в пункті 1, установи, які проводять електронні розрахунки можуть використовувати в достатній мірі ліквідні, при­в'язані до відсоткової ставки і курсу іноземних валют позабалансові статті у формі біржових похідних інструментів (тобто не цінних паперів), якщо вони підлягають щоденній встановленій маржі або контрактам з купівлі-продажу Іно­земної валюти з початковим терміном виплат не більше 14 календарних днів. Використання похідних інструментів згідно з першим реченням дозволяється тільки тоді, коли ставиться і, по можливості, досягається мета повного усунен­ня ринкових ризиків.

4. Держави-члени накладають відповідні обмеження на ринкові ризики, яких можуть зазнати відповідні установи-емітенти електронних грошей, від інвести­цій, зазначених в пункті 1.

5. Для цілей застосування пункту 1, активи оцінюються за меншою з варто­стей або за ринковою вартістю.

6. Якщо вартість активів, визначених в пункті 1, є нижчою за суму фінансо­вих зобов'язань за несплаченими електронними грошима, компетентні органи забезпечують, щоб відповідна установа, яка проводить електронні розрахунки

430

вжила необхідних заходів для швидкого виправлення цієї ситуації. З цією ме­тою і лише на тимчасовий період компетентні органи можуть дозволити покри­ти фінансові зобов'язання установи за несплаченими електронними грошима активами, іншими ніж ті, що визначені в пункті 1, на суму, яка не перевищує нижчих 5 % цих зобов'язань, або загальну суму власних коштів установи.

Стаття 6. Перевірка компетентними органами дотримання особливих вимог

Компетентні органи забезпечують, щоб обчислення, які підтверджують від­повідність статтям 4 і 5, здійснювалися не менше двох разів на рік або самими установами, які проводять електронні розрахунки, які передають їх їм разом з будь-якою необхідною складовою інформацією, або компетентними органами шляхом використання даних, наданих установами, які проводять електронні розрахунки.

Стаття 7. Стабільне і розумне функціонування

Установи, які проводять електронні розрахунки мають стабільне і розумне управління, адміністративний порядок і порядок звітності, а також відповідні механізми внутрішнього контролю. Це все повинно відповідати фінансовим і нефінансовим ризикам, на які наражається установа, в тому числі і технічним та процедурним ризикам, а також ризикам, пов'язаним з її співробітництвом з будь-яким суб'єктом підприємницької діяльності, який виконує операційні або допоміжні функції, пов'язані із її діловою діяльністю.

Стаття 8. Звільнення від застосування

1. Держави-члени можуть дозволити своїм компетентним органам звільня­ти від застосування деяких або всіх положень цієї Директиви і від застосування Директиви 2000/12/ЕС до установ, які проводять електронні розрахунки у ви­падках, коли або:

(a) в результаті всіх ділових операцій типу, визначеного в статті 1 (3)(а) цієї Директиви, які здійснюються установою, створюються фінансові зобо­в'язання за несплаченими електронними грошима на загальну суму, яка зазвичай не перевищує 5 млн. євро і ніколи не перевищує 6 млн. євро; або

(b) електронні гроші, випущені установою, приймаються як платіжний за­сіб тільки дочірніми компаніями установи, яка виконує операційні або додаткові функції, пов'язані з електронними грошима, виданими або розповсюдженими згаданою установою, будь-якою материнською ком­панією установи, або будь-якими іншими дочірніми компаніями цієї материнської компанії; або

(c) електронні гроші, видані установою, приймаються як оплата тільки об­меженою кількістю суб'єктів підприємницької діяльності, які чітко виді­ляються за:

(і) своїм розташуванням в тому самому приміщенні або іншій обмеже­ній локальній зоні; або

(іі) їхніми тісними фінансовими або діловими стосунками з установою-емітентом, такими як спільна маркетингова або дистриб'юторська схема;

Основні контрактні угоди повинні передбачати, що електронний пристрій для зберігання, який надається в розпорядження власників для цілей здійснен­ня платежів, може вміщувати максимальну суму не більше 150 євро.

431

2. Установа, яка проводить електронні розрахунки, звільнена від застосу­вання згідно з пунктом 1, не користується домовленостями про взаємне ви­знання, що передбачаються Директивою 2000/12/ЕС.

3. Держави-члени вимагають, щоб всі установи, які проводять електронні розрахунки, яких звільнено від застосування цієї Директиви і Директиви 2000/12/ЄС, періодично звітували про свою діяльність, в тому числі про загаль­ну кількість фінансових зобов'язань за електронними грошима.

Стаття 9. Захист набутих в минулому прав від змін у законодавстві

Установи, які проводять електронні розрахунки, які підлягають цій Дирек­тиві і які почали свою діяльність відповідно до положень, чинних в державі-члені, в якій вони мають головний офіс, до набрання чинності положеннями, прийнятими на імплементацію цієї Директиви, або до дати, зазначеної в статті 10 (1), залежно від того, яка настане раніше, вважаються такими, що мають ліцензію на здійснення своєї діяльності. Держави-члени зобов'язують такі уста­нови, які проводять електронні розрахунки подавати всю відповідну інформа­цію компетентним органам, щоб дозволити їм оцінити протягом шести місяців від дати набрання чинності положеннями, прийнятими на імплементацію цієї Директиви, чи відповідають ці установи вимогам згідно з цією Директивою, яких заходів необхідно вжити для забезпечення відповідності, або чи є доціль­ним відкликання ліцензії. Якщо відповідність вимогам не забезпечується про­тягом шести місяців від дати, визначеної в статті 10 (1), установи, які проводять електронні розрахунки не користується взаємним визнанням після такого часу.

Стаття 10. Імплементація

1. Держави-члени приймають закони, підзаконні та адміністративні поло­ження, необхідні для забезпечення відповідності цій Директиви, не пізніше 27 квітня 2002 року. Про це вони негайно повідомляють Комісію.

Коли держави-члени приймають такі положення, останні повинні містити посилання на цю Директиву чи супроводжуватися таким посиланням у разі їхньої офіційної публікації. Методи, за якими робиться таке посилання, вста­новлюються державами-членами.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони прийняли у сфері, що регулюється цією Директивою.

Стаття 11. Огляд

Не пізніше 27 квітня 2005 р. Комісія надає звіт Європейському Парламенту і Раді щодо імплементації цієї Директиви, зокрема про:

— заходи щодо захисту власників електронних грошей, в тому числі мож­ливу необхідність запровадити гарантійну схему,

— вимоги до капіталу,

— звільнення від застосування,

— можливу необхідність заборонити сплату відсотків з коштів, отриманих в обмін на електронні гроші, який супроводжується, якщо необхідно, пропозицією стосовно її перегляду.

Стаття 12. Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності в день публікації в Офіційному журналі Європейських Співтовариств.

432

f

t I

Стаття 13.

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 18 вересня 2000 р.

За Європейський Парламент

Президент Н. Фонтен

За Раду

Президент Ю.Ведрін