<<
>>

8.3.2. Взаємне визнання професійни х кваліфікацій та дипломів

Вимога наявності певної професійної кваліфікації та інші правила щодо доступу до регульованих державою видів еконо - мічної діяльності завжди були ефективни м засобом недопу- щенн я громадян інших країн до національного ринку.

Тому це створювало серйозну загрозу забезпеченню свободи ділового заснування на території держав-членів ЄС.

У справі Thieffry3 ЄС П остаточно визначив, що ст. 43 До- говору про Співтовариство забороняє компетентним органам держав-членів ЄС відмовляти без вагомих причин громадянам інших держав-члені в здійснювати економічну діяльність або отримувати визнання своєї кваліфікації тільки через те, що їх

1 Див.: Справа С-222/97 , Manfred Trummer & Peter Mayer, (1999) EC R 1-01661.

г Див. : Справа C-208/00 , Uberseering BV v. Nordic Constraction Company (2000) EC R 1-9919.

3 Див.: Справа 71/76, Thieffy v. Counseii de I'Ordre des Avocats a ia Cour de Paris

(1977) ECR 765, (1977) 2 CML R 373.

110

кваліфікація не є еквівалентною або не відповідає національ- ним вимогам.

У справі Patrick1 британськи й архітектор бажав отримат и доступ на рино к послуг у Франції. У той час ще не існувало директи в з питан ь визнанн я кваліфікацій архітекторів у ЄС. Згідн о з законодавство м Франції , іноземни й архітектор міг працювати у Франції , якщ о його професійну кваліфікацію було визнан о французьки м урядо м я к еквівалентн у французькі й національні й кваліфікаці ї на підставі взаємно ї домовленост і або угоди з країно ю походженн я заявника . Позивачеві було відмовлено в отриманні дозволу на наданн я професійни х послуг у Франці ї тільки на підставі того, що між Франціє ю і Великою Британіє ю не існувало взаємни х угод про визнанн я профе - сійних кваліфікацій. Однак ЄСП , застосувавши телеологічний спосіб тлумачення права Співтовариства, визнав, що відмова французько ї влади суперечила положення м Договору про Спів- товариство про заборону дискримінаці ї громадян ЄС за озна - ками національності.

У справі Heylens2 ЄС П продовжи в свою стратегію тлума - ченн я розділів Договору про Співтовариство і визначив, що за браком гармонізації законодавства про умови доступу до певної професії в ЄС , держава-чле н має право вимагати якщ о не іден- тичної, то еквівалентної з національним и вимогам и кваліфікації для цієї професії. Однак громадяни н ЄС має право оскаржити рішенн я національни х владних структур про відмову у визнанн і диплом у або кваліфікації та знати підставу для такого рішення . Тлумаченн я ст. 43 Договору про Співтовариство ЄС П засто- сував і у справ і Vlassopoulou3, де було підтверджено , що за брако м законодавств а Співтовариства зі взаємног о визнанн я правови х кваліфікацій , ст. 43 Договор у пр о Співтовариств о передбачає обов'язо к національни х владних структур порівняти кваліфікації громадян ЄС , як і бажають займатися юридично ю практико ю в цій державі-члені. Таки й обов'язо к полягає в тому, що держава-член ЄС повинна здійснити порівнянн я спеціальних знан ь та навичок, засвідчених дипломами , виданим и національ- ним и навчальним и закладами та навчальним и закладами інших держав-членів ЄС. Фактичн о ЄС П встановив обов'язо к держави-

1 Див. : Справа 11/77, Patrick v. Ministre des Affairs Culturalles (1977) EC R 1199, (1977) 2 CML R 523.

3 Див. : Справ а 222/86 , UNECTEF v. Heylens (1987) EC R 4097, (1989) 1

CML R 91.

3 Див.: Справа 340/89, Vlassopoulou v. Ministerium fur Justiz (1991) EC R 2357, (1993) 2 CML R 22.

члена ЄС уважно розглядати будь-яку кваліфікацію або диплом , необхідний для здійсненн я економічно ї діяльності відповідно до ст. 43 Договор у пр о Співтовариств о і в разі, якщ о так а кваліфікаці я є еквівалентно ю національни м вимогам прий - маючої держави-члена ЄС , ця держава-член зобов'язан а визнати цю кваліфікацію або диплом . Якщ о буде доведено наявніст ь певних відмінностей , приймаюч а держава-чле н зобов'язан а розглянути можливість отриманн я додаткової освіти для того, щоб кваліфікація суб'єкта поданн я досягла рівня, достатнього дл я економічно ї діяльност і в цій державі-член і ЄС .

Прот е держава-чле н н е зобов'язан а забезпечуват и всі умов и дл я завершенн я професійної освіти громадянино м з іншої держави - члена ЄС.

Таки м чином , вищезгадана практик а ЄС П підтверджує, що розділи Договору про Співтовариство про вільне пересування працівникі в і свободу ділового заснуванн я мають пряму дію. Це означає, що суб'єкт и підприємницько ї діяльності ЄС можуть посилатис я н а відповідн і положенн я Договор у пр о Співто - вариство в судах держав-членів. Це має на меті встановлення позитивни х зобов'язан ь національни х владних і професійни х організаці й в ЄС дл я забезпеченн я свобод и діловог о засну - вання навіть за браком національного законодавства і законо - давства ЄС про взаємне визнанн я кваліфікацій. Крім того, за практико ю ЄСП , громадяни Є С користуються правом визнан - ня їх професійни х кваліфікацій, отримани х у державах, які не мают ь членств а ЄС . ЄС П визначив , щ о держави-член и Є С повинні визнавати "усі види дипломів, сертифікатів та інших доказів професійно ї кваліфікації та досвіду"1.

Питанн я взаємного визнанн я професійни х кваліфікацій між державами-членам и ЄС було частково гармонізовано шляхом прийнятт я директив. Європейськ а Комісія прийнял а по 2 ди - рективи дл я кожного сектора професійно ї діяльності (рис. 9). Перш а директив а визнача є загальні мінімальні вимоги щод о професійно ї освіти та підготовки в усіх державах-членах ЄС , що потрібні для певної професії. Друга директив а зазначил а назву і вигляд и дипломі в у різних державах-члена х ЄС , що задовольняють умовам взаємного визнанн я кваліфікацій.

Такі "секторні" директив и в основному регулюють медичні спеціальності: лікарів, що практикують2 ; дантистів3 ; медсестер4 ;

1 Див.: Справ а С-319/92 , Наіт (1994) EC R 1-425, Справ а С-238/98 , Hocsman

(2000) ECR 1-6623.

2 Див.: Директив а 93/16 від 5 квітня 1993 p. (O.J. 1993 L165/1).

3 Див.: Директив а 78/686 від 25 липн я 1978 p. (O.J. 1978 L233/1).

4 Див.: Директив а 77/452 від 27 червня 1977 p.

(O.J. 1977 L176/1).

112

фармацевтів1 ; ветеринарних хірургів2; а також архітекторів3. Крім того, було прийнят о директиви , які регулюють визнанн я квалі- фікацій ремісників , юристів, фахівців у галузі харчової про - мисловості, роздрібного продажу, оптової торгівлі, вугільної промисловості4 .

Зміст цих директи в різний, але мета однакова — полегшити суб'єкта м підприємницько ї діяльност і ЄС , щ о практикуют ь певний вид професії, доступ до своєї професії або виду діяль- ності в іншій державі-члені ЄС , що включає свободу ділового заснування і свободу наданн я та отриманн я послуг. Щод о мен ш урегульованих професій, метою є можливість наданн я суб'єк - тові підприємницько ї діяльності ЄС доступу до ринку держави - члена за умови , що він має достатні й досвід заняття тако ю професійно ю діяльністю.

"Секторні" директив и встановлюют ь мінімальні стандарти професійно ї підготовки та вимагають визнанн я підсумкових кваліфікацій. До особливостей такої процедури належить вимога про наявність сертифікату з добрим середнім балом навчанн я та сертифікату, яки й свідчить, що заявни к ніколи не був банкро - том. Наявність таких сертифікатів є основно ю умовою для того, щоб суб'єк т підприємницько ї діяльності ЄС був допущени й до практики в іншій державі-члені. Якщ о сертифікат задовольняє вищезазначені умови, національні владні структури зобов'язан і прийнят и його до розгляду.

Потрібно враховувати, що директив и поширюютьс я на осіб, які надают ь професійн і послуг и самостійн о або на підставі трудового договору, маючи статус "працівник". Це означає, що особа, яка отримала визнанн я своєї кваліфікації, як , наприклад, архітектор, може надавати послуги за винагороду або одержу- вати фіксовану заробітну плату.

Проте процес прийняття "секторних" директив не міг повністю забезпечити свободу ділового заснування в ЄС та усунути на- ціональні заходи недискримінаційног о характеру.

Другий етап гармонізації законодавства Співтовариства про взаємне визнанн я кваліфікаці й характеризується прийняття м "загальних директив".

Перша з таких директив, Директива 89/485 встановлю є "загальну систему визнанн я дипломі в про вищу освіту, отриманих після проходження професійної освіти або підготовки строком не менш е 3 років".

1 Див.: Директив а 85/433 від 16 вересня 1985 p. (O.J. 1985 L253/37).

2 Див.: Директив а 78/1026 від 18 грудня 1978 p. (O.J. 1978 L362/1).

3 Див.: Директив а 85/384 від 10 червн я 1985 p. (O.J. 1985) L233/15.

4 Див.: Директив а 98/5 від 16 лютог о 1998 p. (O.J. 1998 L077).

5 Див.: Директив а 89/48 від 21 грудня 1988 p. (O.J. 1989 L19/16).

113

Відмінність Директиви 89/48 від "секторних директив".

1. Директив а 89/48 регулює всі професії, для яких необхідно отриманн я як мінімум трирічної університетської освіти. Понят - т я "регульован а професія " включа є вимогу , що б наявніст ь диплом а була необхідно ю умово ю здійсненн я професійно ї діяльності . Професійн і незалежн і об'єднанн я можуть тако ж установлювати вимоги до професії, якщ о це професійне об'єд - нанн я визнане у державі-члені ЄС , що визна є кваліфікацію. Наприклад , у Великій Британії такі організації повинні мати королівськи й статут.

2. Взаємне визнанн я кваліфікацій, заснован е на принцип і "взаємної довіри" (англ. mutual trust). Цей принци п полягає у тому, що держава-чле н ЄС не може обмежити свободу діло- вого заснуванн я суб'єкта підприємницько ї діяльності ЄС тільки на підставі необхідності наявност і національно ї кваліфікаці ї для здійсненн я певної професійної діяльності у цій країні, а повинн а надати умови для визнанн я кваліфікації суб'єкта під- приємницько ї діяльності ЄС.

3. Взаємн е визнанн я кваліфікаці й передбачає вимогу на - явності тільки "певної кваліфікації" (англ. certain qualification), коли вимагається, щоб суб'єкт підприємницько ї діяльності ЄС володів додатково ю професійно ю підготовкою в доповненн я до вищої освіти, тільки якщ о це необхідно для здійснення певної професійної діяльності в цій державі-члені ЄС.

4. Директив а 89/48 регулює взаємне визнанн я кваліфікацій, отриманих тільки в державах-членах ЄС. Якщ о для здійсненн я певної професійно ї діяльності в державі-члені ЄС вимагається наявність диплома , встановлюється обов'язо к визнанн я дипло - ма, отриманог о в іншій державі-члені ЄС . Якщ о професію не врегульовано в країні заявника , то держава-чле н ЄС , де особа бажа є здійснюват и сво ю професійн у діяльність , повинн а визнати таку кваліфікацію, якщ о кандидат мав принаймі 2 роки практик и у державі походження та володіє певно ю кваліфіка- цією .

5. Особливе значенн я в Директиві 89/48 приділяється змісту поняття "диплом". "Диплом" — це свідоцтво кваліфікації з такими ознаками : кваліфікаці ю повинн о бути надан о компетентни м органом у державі-члені ЄС; особа, яка отримала кваліфікацію, повинн а закінчити навчання в університеті тривалістю не менше З років; кваліфікація повинн а надавати право здійснювати про - фесійну діяльність у державі-члені, що видала диплом .

Директив а 92/51' повторює ту саму систему визнанн я квалі- фікацій, що й Директив а 89/48, але регулює визнанн я кваліфіка-

1 Директив а 92/51 від 18 червня 1992 p. (O.J. 1992 L209/29).

114

цій та дипломів , інших, ніж диплом и пр о вищу освіту, не - обхідних дл я занятт я особливо ю професіє ю або діяльністю . Тривалість навчанн я повинн а бути не меншо ю одного року. Директив а 92/51 також розглядає визнанн я сертифікатів після будь-якого виду професійної спеціалізованої підготовки, необ - хідної для заняття професією в державі-члені, що визнає ква- ліфікацію .

"Загальні директиви" надають тільки можливість визнанн я професійних кваліфікацій, необхідних для здійсненн я еконо - мічної діяльності у межах ЄС , але згідно з цим и директивами , держави-член и ЄС зберегли за собою повноваженн я щодо вста- новленн я додаткових вимог до кваліфікацій, якщо , на думку національни х владних структур, зміст та структура освіти в державі-члені ЄС заявник а не відповідає національни м освітнім стандартам.

Таки м чином , можна дійти висновку, що прийнят а в за- конодавств і Співтовариств а процедур а взаємног о визнанн я кваліфікацій та дипломів має на меті усунення будь-яких на- ціональних перешкод для реалізації суб'єктами підприємницької діяльності ЄС свободи ділового заснуванн я та свободи наданн я й отриманн я послуг. Процедура взаємного визнанн я кваліфіка- цій та дипломі в гарантує забезпечення свободи ділового засну- вання в кожній державі-члені ЄС.

<< | >>
Источник: Р.А. Петров. Прав о Європейського Союзу: Навчальни й посібни к / За заг. ред. Р.А. Петрова . — 2-г е вид . — К, 2009. — 376 с.. 2009

Еще по теме 8.3.2. Взаємне визнання професійни х кваліфікацій та дипломів:

  1. Взаємне інформування оперативних підрозділів та державних органів
  2. Взаємне утримання (аліменти)
  3. § 3. Обов'язки подружжя по взаємному утриманню
  4. § 4. Професійна культура юриста
  5. 2.12. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
  6. § 6. Інші субкультури професійного спрямування
  7. Які особливості ухвалення рішення суду в попередньому судовому засіданні? У чому особливості визнання відповідачем позову? Чи може суд не прийняти визнання відповідачем позову і в яких випадках?
  8. § 2. Професійна соціалізація
  9. 6.3. Кваліфікація грабежу
  10. § 5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
  11. 5.2.8. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
  12. Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
  13. § 5. Юридичний склад злочину і кваліфікація злочинів
  14. Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
  15. 27. Види процесуальних засобів доказування. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників. Визнання стороною обставин та його значення для доказування. Відмова сторони від визнання обставин.
  16. § 19. Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
  17. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА (стратегія, організація, управління, професійне мистецтво, тактика прийняття рішень)
  18. Глава 80. Професійна освіта та науково-дослідна діяльність у сфері державної митної справи
  19. Чи є виключною підсудність справ не про визнання права впасності на нерухомість, а про визнання, наприклад, договору купівлі-продажу нерухомості недійсним, де встановлюються обставини, що призвели до укладення договору, а не обставини щодо неру хомості? Якщо це справи виключної підсудності, то які ще спори належить розглядати за такими правилами?
  20. 1.1. Історичний та зарубіжний досвід кримінально-правової боротьби з порушеннями професійних обов’язків медичних працівників
- Европейское право - Международное воздушное право - Международное гуманитарное право - Международное космическое право - Международное морское право - Международное обязательственное право - Международное право охраны окружающей среды - Международное право прав человека - Международное право торговли - Международное правовое регулирование - Международное семейное право - Международное уголовное право - Международное частное право - Международное частное право - Международное экономическое право - Международные отношения - Международный гражданский процесс - Международный коммерческий арбитраж - Мирное урегулирование международных споров - Основы международного права - Политические проблемы международных отношений и глобального развития - Право международной безопасности - Право международной ответственности - Право международных договоров - Право международных организаций - Территория в международном праве -
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -