§ 2. Професійна соціалізація

178

на ранній її стадії — стадії несвідомого процесу.

Пасивний характер соціалізації юриста зустрічається доволі часто. Суть полягає в тому, що юрист використовує інформаційні процеси не за своїм бажанням, а за певних обставин, завдяки службовому становищу. Причому сам він не є ініціатором одержання інформації. Цю роль виконують службові особи, які перебувають на вищих щаблях ієрархічних сходинок. Вони змушують юриста не тільки одержувати інформацію, але й використовувати її. Але примусове переосмислення інформації теж позитивно впливає на соціалізацію юриста. Інша справа з інформаційною культурою. Тут є два аспекти:

а) пасивна соціалізація юриста не залежить від інформаційної культури і навпаки; б) пасивна соціалізація залежить від інформаційної культури.

Часто бувають випадки, коли юрист «задихається» від примусової інформації, не в силі регулювати її, тоді він вдається до інформаційної культури.

Звичайно, для соціалізації юриста найбільш бажаним є активний характер. Це означає, що, крім мимовільної і пасивної інформації, юрист сам активно її одержує Він відчуває постійну потребу у збільшенні обсягу інформації, уміло користуючись при цьому інформаційною культурою. Зрозуміло, що процес соціалізації тут проходить швидко.

Щодо темпів соціалізації, то слід зауважити, що во

179

ни повинні бути виваженими. Звичайно, у юриспруденції недопустимим є повільний темп соціалізації особистості юриста, оскільки відбуватиметься процес певного гальмування правозастосовної діяльності. У повільному темпі юрист не в змозі ефективно виконувати свої службові обов'язки, він вимушений вдаватись до консультацій. до самоосвіти, тобто шукати додаткові джерела інформації. Такий темп прийнятний для початківців, юристів, які працюють під керівництвом наставника. Допущення до самостійної роботи повинно відображати темп соціалізації у подальшій діяльності.

Обережно потрібно ставитись і до швидкого темпу соціалізації. Такий темп можливий лише протягом певного часу, а згодом він потребує свого регулювання. Справа в тому, шо під час швидкого темпу змінюється особливість юриста, він поіншому підходить до вирішення юридичної справи, швидше її завершує. При цьому витрачається багато енергії, сили, шо призводить до втоми, а інколи і до перевтоми. Тому активна швидка соціалізація юриста вимагає більшого відпочинку. В даному випадку найкращим відпочинком є уникнення інформаційних потоків: побути наодинці, в колі сім'ї та друзів, на дачі чи в сільській місцевості. Для цього варто уміти регулювати інформаційні потоки.

Так, до інформаційних потоків соціалізації належать:

генетична інформація, сімейна інформація, навчальна інформація, професійноправова інформація та деякі інші.

Генетичну інформацію регулювати практично неможливо. Вона з моменту народження передається від предків і закладена у структурі спадковості організму.

Досить поширеною у житті є сімейна інформація. Вона є там, де існують династії юристів. Якщо в сім'ї батькиюристи, а ще й старші брати чи сестри теж мають юридичну освіту, або ж юристами е рідні другого чи третього покоління, то навіть мимовільна сімейна інформація впливає на темпи соціалізації. Хоча така інформація може бути як корисною, так і шкідливою. Це залежить від багатьох чинників, зокрема від поваги рідних до права, духу права, який панує в сім'ї та ін. Тому регулювати сімейну інформацію буває дуже важко, а результати соціалізації можуть бути зовсім протилежними.

180

Вище згадувалось про роль навчання у соціалізації юриста. Можна додати, що регулювати навчальну інформацію немає потреби, оскільки цю роль беруть на себе відповідні навчальні програми. У процесі навчання засвоюється соціальний досвід, формується емоційноціннісне ставлення до дійсності. Особливо позитивно впливає на темпи соціалізації диференційоване навчання. Аналогічно можна вести мову про навчання під час практичної юридичної діяльності, яка постійно проводиться у правоохоронних органах.

Інша справа з професійноправовою інформацією. Цей потік інформації вимагає систематичного регулювання, інакше соціалізація особистості юриста зазнаватиме певних перепадів, проходитиме у скачкоподібних темпах тощо. Про це мова йтиме нижче.

Соціалізація юриста проходить ряд етапів, які залежать від просування по службі.

Як правило, перший етап соціалізації юриста відбувається тоді, коли він перебуває на «рядовій» посаді. Практично всю інформацію, що стосується розкриття злочинів та запобігання їм, одержують, використовують, поширюють та в деякій мірі зберігають юристи цієї категорії. Ці види інформації здійснюють безпосередню соціалізацію. Слід зауважити, що це необхідний етап, він має найбільшу цінність, оскільки рядовий юрист найтісніше контактує з населенням і одержує інформацію здебільшого з перших вуст.

Наступні етапи пов'язані з призначенянм юриста на вищі посади. Оскільки керівних посад доволі багато, то доцільно вести мову не про наступний етап, а про ряд етапів. Для зручності розгляньмо один із них — етап керівника юридичної установи: прокурор району, голова районного суду, начальник райвідділу міліції, голова районної колегії адвокатів та ін. Зазначимо, що після призначення юриста на вищу посаду процес його соціалізації завдяки інформаційним процесам продовжується. Але між цими етапами є певна відмінність. Юристкерівник менше має справу безпосередньо з населенням^ але більше отримує інформації керівного характеру. Його соціалізація на основі такої інформації якісніша, вона більше захищає від можливої професійної деформації.

Для етапів юридичної соціалізації характерним є інформаційна гігієна як сукупність соціальних норм щодо

181

регулювання інформаційного режиму Тобто суть інформаційної гігієни полягає в тому, шо юристові необхідні уміння сприймати інформацію тезисно, не насичувати головний мозок другорядною інформацією. Це має велике значення для організації юридичної роботи та відпочинку працівників. Завдяки інформаційній гігієні процес соціалізації юриста проходить планомірно. В такому випадку кожна інформація робить певний внесок у соціалізацію.

На кожному етапі соціалізації юриста бувають випадки одержання мінімальної кількості інформації або цілковите її неодержання. Це свідчить про настання «інформаційного голоду». Не можна твердити, шо у період інформаційного голоду процес соціалізації зупиняється. Він продовжується на основі переосмислення раніше одержаної інформації.

Також слід зауважити, що, крім інформації, на соціалізацію впливають також інші чинники, про які мова йшла вище Але тривале інформаційне голодування призводить до зниження темпів соціалізації, оскільки юрист без інформації ефективно працювати не може.

Різні етапи соціалізації юриста мають свої ступені.

Коли юристи перебувають на рівноцінних посадах, то вони мають практично однакову потенційну можливість олер^увати, використовувати поширювати та зберігати інформацію Також є можливість набувати однакових рівнів юридичної соціалізації. Але між юристами,

182

які перебувають в однакових умовах, все ж різниця в соці.;.ч^шіі сТому в шки\ випадках говорять про рівень соціалізації. Вишим рівнем є самоутвердження юриста у професійній діяльності, а також реалізація внутрішніх резервів, використання інформаційного потенціалу тощо Тобто на рівень соціалізації впливають особисті якості юриста його інтелект та уміння володіти інформаційною культурою.

Соціалізація юриста має свої джерела. До них належать: колектив юридичної установи, професійна (спеціалізована) група, «неформальна група», вищі державні та юридичні інстанції, різні суспільні інститути, засоби масової інформації, сім'я тощо.

Найбільшу цінність у процесі соціалізації юриста має таке ії джерело, як колектив юридичної установи. Так уже склалося, що юрист у нашій державі в основному більшу частину доби перебуває на роботі.

У кожному колективі є спеціалізовані групи. Вони побудовані за професійним принципом, за спеціальностями. Наприклад, колектив райвідділу міліції складається із колективу слідчих, дільничих інспекторів міліції, працівників карного розшуку і т ж У кожному із цих відділень панує своя атмосфера, яка в основному залежить від способу одержання інформації! та її використання. Тобто процес соціалізації у таких професійних (спеціалізованих) групах проходить порізному. Як джерело соціалізації спеціалізовані групи є первинними, більш стабільними та мобільними в питаннях інформаційної діяльності, ніж колектив юридичної установи в цілому. Вони є носіями соціальних цінностей, регуляторами соціалізації Професійна спеціалізація групи сприяє або посиленню,

183

або послабленню соціалізації юриста залежно від уміння користуватися інформаційною культурою.

Важливим джерелом соціалізації с так звані неформальні групи, які утворюються за спільними інтересами, нахилами, захопленнями тощо. Це можуть бути групи мисливша, рибалок, автолюбителів, туристів та ін. Тут процес соціалізації проходить інтенсивніше. Адже формування такої групи побудовано на добровільних засадах, невимушене. Крім того, потік інформації має бідьш.менш цілеспрямований, витончений характер, що до вподоби кожному члену групи. Завдяки цьому соціалізація особистості здійснюється з певним ефектом, з приємністю для самої людини. У неформальних групах поширюється не тільки інформація за інтересами, але й професійна (якщо це особи однієї професії), а також міжпрофесійна чи державного характеру, що вкрай необхідно юристові.

Звичайно, значне місце у соціалізації юриста посідають вищі державні та юридичні інстанції. Як одне із джерел соціалізації вони зобов'язані постійно направляти правову інформацію в низові правоохоронні органи. Але тут варто пам'ятати, що ця інформація вже «очищена», «профільтрована», «продумана». Соціалізація юриста із такого джерела проходить з певною метою, в конкретному напрямі, із застереженням про інакомислення.

Можливі випадки і народження професійного бюрократизму, особливо коли мова йде про зворотну реакцію, складання різних планів, проведення заходів тощо.

Важливу роль у соціалізації юриста відіграють різні суспільні інститути: професійні спілки, спілки юристів, юридичні асоціації, правничі фундації, юридичні това^ риства тощо. Такі джерела інформації особливо впливають на творчу, наукову соціалізацію юриста.

У різних формах завдяки цим інститутам відбувається обмін інформацією як практичного, так і теоретичного характеру. Науковопрактичні, науковотеоретичні конференції збагачують юриста в питаннях державотворення, теорії права та ін.

Неоціненну роль у соціалізації юриста відіграють засоби масової інформації. Практично вони є фундаментом для юриста, оскільки підлягають регулюванню, поєднані з відпочинком, комфортабельною обстановкою у різний час доби чи пори року.

Про роль сім'ї у соціалізації йшла мова вище. Але в даному випадку йдеться про таку сім'ю, де її главою є

184

юрист, який розглядається як об'єкт професійної соціалізації. Тут мікроклімат, який юрист сам створює, безгосеоедньо впливає на формування його як професійної особистості. Також через сім'ю «проходить» певний потік інформації. Але на соціалізацію юриста впливають лише результати опрацювання такої інформації, вироблений сімейний рівень інформаційної культури.

Звичайно, ми розглянули далеко не всі джерела соціалізації юриста. Але навіть ці наводять на думку, що існують джерела постійні й тимчасові (або випадкові); основні й додаткові. Причому роль другорядних джерел не слід принижувати. Інколи вони є вихідною точкою у подальшій соціалізації юриста.