УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ

Чіткість поділу українського політичного світу на два табори, на інтервенціоністів і визнавців орієнтації на власні сили, та ідеологічно-політична боротьба між ними, не муеіли бути переможною перепоною в тому, щоб створити таки з усіх українських політичних середовищ один координаційний центр.

Тому то революційна ОУН, будучи вповні свідомою, що їй не вдасться відтягнути інтервенціоністів на свої, революційні позиції і що весь тягар революційної боротьби на два фронти мимо всіх зусиль мусітиме й далі нести сама ОУН, виступає вже в 1940 p. з ініціятивою творення єдиного українського політичного центру на еміґрації.

Користь для загально-національної справи від одностайної постави всіх політичних середовищ виявилася вже при нагоді однодушної відмови українців в почат- ках другої світової війни від участи в війні проти захід- ніх аліянтів по німецькій стороні. Te, що в висліді окупації західньо-українських земель большевиками в Німеччині та на занятих німцями територіях опинилися не тільки проводи українських політичних партій та організацій, але й поважна кількість боєздатної молоді, пробували німці використати для себе так, щоб заанґа- жувати українців політично, у формі відповідних де- клярацій, та ефективно у формі українсьішх військових частин, у боротьбі проти західніх аліянтів. Ta в відповідь одержали вони — однодушну відмову. He важно тут, які причини заставляли окремі політичні середовища заняти таку позицію; фактом залишається, що ніодне українське політичне середовище не приняло німецької пропозиції анґажуватися в якій би це не було формі проти західніх аліянтів.

Цю, правильну з української точки зору позицію заняли тоді всі українські політичні середовища стихійно, без взаїмних нарад і без якоїнебудь координації. Ta такої стихійно-одностайної постави всіх українських політичних середовищ згідно з загально-українським інтересом важко було сподіватись у назріваючому німецько- большевицькому конфлікті. Коли для кожного українця є очевидним, шо український нарід абсолютно не заінтересований в німецько-англійській, чи німецько- французькій війні, то проблема українського інтересу в випадку німецько-большевицької війни багато складніша. A одночасно й таке, чи інше становілце українців в- цьому випадку багато важче своїми наслідками, як в тому. Назріваючий конфлікт насував конечність творення одного центру.

Переговори э поодинокими політичними середовищами зустрілися відразу з поважними перепонами. Пре- стіжеві претенсії, програмові противенства, давні анімо- зії, то що, зарисувалися в повній гостроті. Проводи галицьких партій поставили питання, як їм бути зогляду на те, що в Галичині вже в перших днях большевиць- кої окупації вони себе формально і фактично самолікві- дували; уенерівський осередок А. Лівицького, побіч ворожнечі до гетьманського руху, висунув престіжеві претенсії, щоб його уважати державним центром; мель- никівці постановили вимогу, щоб всеукраїнський політичний центр, який створиться, підчиюївся вождеві полк. Андрієві Мельникові.

Bci ті труднощі вдалося в великій мірі перебороти і в висліді остаточних нарад створено у Кракові 22 червня 1941 p. Український Національний Комітет, в склад місця призначення залишали пост перекладчика та переходили B підпілля.

Завданням членів похідних груп було: а) сконтакту- ватися з членами ОУН на місцях і в особистій зустрічі зясувати їм нове політичне положення та пляни організації; б) створення ситуації, яка змусить німців виявити своє дійсне ставлення до української справи, шляхом маніфестування по всій Україні відновлення української державности та організування українського державного апарату; в) використовувати всі протиукра- їнські виступи німців для формування й закріплення протинімецьких настроїв широких українських мас; г) організувати в відповідний мент активний протигітле- рівський спротив.

Технічні завдання похідних груп згідно зі згаданими інструкціями схоплює один із учасників так:

а) ...Негайно організувати на військовий лад похідні рої; підбирати людей, по можливості військовиків, відданих ідеї ОУН, певних та відважних бойовиків;

б) придбати необхідні засоби до походу, маючи на увазі терен, час і спроможності;

в) поведінка в новому терені: конспірація перед німцями, не виявляти їм ані завдань, ані цілей походу; маскуватися перед кожним ворогом взагалі. Натомісць вести широко освідомлюючу працю серед своїх, цебто серед мас українського народу:

г) докладно використовувати подані гасла-клички в новому терені, цебто на українських землях, де діють вже тепер підпільні зєднання ОУН—СД. Коли б будь-де лінії були перервані, або зайшли будьякі зміни, повідомляти „гору” і наладнувати лінію звязків;

ґ) з німецькою армією покищо не заходити без потреби в спори й непорозуміння. У випадках труднощів, або персекуцій зі сторони німців, звітувати й очікувати дальших заряджень в цій справі;

д) ці напрямні є тимчасові; залежно від постави німецької армії кермуватися так, як того вимагає безпека, добро й честь української нації;

e) звіти посилати через звязки”. (Микола C. Чарто- рийський: ,,Від Сяну по Крим” ст. 11-12).

Інший член похідних груп описує: