Розділ III. Українська держава — гетьманат П.Скоропадського Грамота до всього українського народу (29 квітня 1918 р.)

Громадяне України!

Всім Вам, козаки і громадяне України, відомі події посліднього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову

відродившися Українська Держава стояла коло краю загибелі.

Спаслася Вона дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні своєму слову, продовжують і по цей час

боротись за цільність і спокій України.

При такій піддержці у всіх зродилась надія, що пічнеться

відбудовання порядку в Державі і економічне життя України ввійде

врешті в нормальне русло.

Але надії на це не справдились.

Бувше Українське Правительство не здійснило державного

будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього.

Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна

розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуються з кожним

днем і врешті для богатіщої колись-то України встає грізна мара

голоду.

При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку Державну

Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон г

можливість творчої праці.

Як вірний син України я рішив відкликнутись на цей поклик

і взяти на себе тимчасово всю повноту влади.

Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України.

Управління Україною буде провадитися через посередство

призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточному обгрунту61

ванні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний

устрій України. Центральна і Мала Рада, а также всі земельні

комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші

звільняються.

Всі инші урядовці, працюючі в державних інституціях, зістаються

на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов'язків.

В найближчий час буде видано закон, установлюючий порядок

виборів до Українського Сойму.

До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку і законности

в Українській Державі, буду підтримувати авторитет влади, не

спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами.

Права приватної власності — як фундамент культури і цивілізації — відбудовуються в повній мірі і всі розпорядження бувшого

Українського Уряду, а рівно Тимчасового уряду російського відміняються і скасовуються. Відбудовується повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі.

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по

дійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів.

Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу.

Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становища

і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні

на один час не кидали своєї тяжкої праці.

В області економічній і фінансовій відбудовується повна свобода торга і відчиняється широкий простір приватного підприємства і ініціативи.

Передбачаю всю трудність стоячої переді мною праці і молю

Бога дати мені силу, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм

обов'язком перед рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час.

Мені далекі і чужі які-б то не були власні побудження і

головною своєю метою я ставлю користь і благо народу і всім

дорогої нам України.

В цій свідомості кличу всіх Вас, громадян і козаків України —

без ріжниці національності і віросповідування — помогти мені і

моїм працьовникам і співробітникам в нашому загальному велике

відповідальному ділі.

Гетьман Всієї України Павло Скоропадський

Отаман Ради Міністрів М. Устимовт

29 квітня 1918 р. м. Київ

Державний вісник. — 1918. — 16 травня.

№ 1.

62

Закони про тимчасовий державний устрій

України (квітень 1918 р.)

Тимчасово до обрання Сойму і відкриття його діяльності,

Державний устрій України і порядок керування основується на

слідуючих законах:

ПРО ГЕТЬМАНСЬКУ ВЛАДУ

1.

в межах всієї Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони і без його санкцій ніякий закон

не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його в повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в

разі для останніх не обгрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення.

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти.

6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або

виключному положенні.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення

кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасуванням проти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а

також складання казенних взимок і даровання милости в особистих

випадках, коли цим не порушуються чиї охоронені законом інтереси і громадянські права.

8. Накази і розпорядження Гетьмана закріплюються Міністром або відповідним йому Міністром.

ПРО ВІРУ

9. Первенствуюча в Українській Державі віра є християнська,

православна.

10. Всі не належні до православної віри Громадяни Української Держави, а також всі мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослуженням по обряду оної.

ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ УКРАЇНСЬКИХ

КОЗАКІВ І ГРОМАДЯН

11. Умови придбання прав Українського козацтва і громадянства, рівно їх згублення визначаються законом.

63

12. Захист вітчизни є святий обов'язок кожного козака і

громадянина Української Держави.

13. Українські козаки і громадяне повинні платити установлені законом податки і пошлини, а також відбувати повинності згідно

з постановленням закону.

14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як в черзі, законом визначеній.

15. Ніхто не може бути затриманий під сторожею, крім як в

випадках, законом визначених.

16. Ніхто не може бути судимий і покарай, крім як за злочинні

вчинки, передбачені існуючими в час їх здійснення законами.

17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування і виїмку в

будинку без згоди його господаря можливе не инакше, як в випадках і порядку, законом визначених.

18. Кожний український козак і громадянин має право вільно

вибирати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і

без заборони виїзжати за кордон Української Держави.

19. Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомого

майна, коли це необхідне для якої-небудь державної чи громадської

користи, можливо не инакше, як за відповідну платню.

20. Українські козаки і громадяни мають право робити зібрання в метах, не шкідливих законом, мирно і без зброї.

21. Кожний може в межах, установлених законом, висловлюватися і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом

друку або иншими засобами.

22. Українські козаки і громадяне мають право гуртувати

громади і спілки в метах, не противних законам.

ПРО ЗАКОНИ

23. Українська Держава керується на твердих основах законів,

виданих в установленій черзі.

24. Сила закону без виключення обов'язкова для всіх українських підданих і чужинців, в Українській державі перебуваючих.

25. Закон особисто видан для якої-небудь области чи частини

населення, новим загальним законом не відсувається, коли в ньому

такої відміни не постановлено.

26. Закони обнародуються для загального освідомлення в утвореному порядку і перш обнародування до діла не прикладаються.

27. Після обнародування законові надається обов'язкова сила

з часу, призначеного для того в самому законі. В самому виданому

законі може бути показане на вживання його, до обнародування, до

виконання по телеграфу або через навмисних посланців.

64

28. Закон не може бути скасований инакше, як тілько силою

закону. Через те, поки новим законом остаточно не відмінено закон

існуючий, він заховує повну його силу.

29. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його

було обнародувано існуючим порядком.

30. Закони розробляються в кожному Міністерстві по належносте і передаються на загальне обміркування Ради Міністрів.

31. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони

передаються на ствердження Гетьманові, ч

32. Закони, які торкаються деяких відомств, передаються в Раду

Міністрів після обговорення їх заінтересованими Міністерствами.

33. Міністрам дається можливість видавати розпорядження в

розвитку і поясненню законів, при чому всі такі розпорядження

підлягають попередній ухвалі Радою Міністрів.

ПРО РАДУ МІНІСТРІВ

І ПРО МІНІСТРІВ

34. Напрямок і об'єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і вищого державного управління накладається на Раду Міністрів.

35. Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну

Канцелярію.

36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом

за загальний хід державного управління. Кожний з них окремо

відповідає за свою діяльність і розпорядження.

37. За преступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри

підлягають громадській і карній відповідальності на основах, в

законі визначених.

ПРО ФІНАНСОВУ РАДУ

38. Фінансова Рада є вища народна інституція в справах

державного кредиту і фінансової політики.

39. Фінансова Рада складається з представників і членів, яких

призначає Гетьман. Крім того в склад Ради входять на правах

членів: Отаман-Міністр, Міністр Фінансів і Державний Контролер.

40. На Раду накладається:

1) обмірковування часу і умов здійснення державних позичок;

2) обмірковування справ дотичних державного кредиту, а також питань грошового обороту і

3) попередній, з особистого кожний раз розпорядження Гетьмана, розгляд справ по фінансовій частині, належачих вирішенню

в законодавчім порядку.

65

41. Обмірковування Ради подаються на погляд Гетьмана.

ПРО ГЕНЕРАЛЬНИЙ СУД

42. Генеральний Суд Української Держави уявляє собою вищого охоронителя і захисника закону та Вищий Суд України в

справах судових та адміністративних.

43. Генеральний Суд оголошує до загальної відомости всі

закони і накази Уряду, слідкуючи за закономірністю їх видання.

44. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді

призначаються Гетьманом.

Гетьман Всієї України Павло Скоропадський

Отаман Ради Міністрів М. Устимович

29 квітня 1918 року, м. Київ

Державний вісник.

№ 1.

1918. — 16 травня. —

Закон «Про право на врожай 1918 р.

на території Української Держави»

(27 травня 1918 р.)

1. Право на врожай озимини, посіяної в-осени 1917 р. землевласниками, належить власникам цих земель. Право на врожай

озимини на землях, які здані в-осени 1917 р. власниками земель в

оренду, належить особам, що взяли ці землі в оренду, при умові

виконання умов оренди орендатором.

2. Право на врожай ярини, засіяної весною 1918 р., відповідно

наказу Генерал-фельдмаршала Ейхгорна від 6 квітня 1918 року,

належить особам, що засіяли ці землі. За це названі особи зобов'язані: а) повернути власникам землі, а коли земля була в оренді —

орендаторам, всі господарські витрати, які власниками чи орендаторами були зроблені на цих землях після жнив 1917 року, б)

виплатити державні та земські налоги та повинності, які належать

до платні з занятої землі на 1918 р., в) крім того, виплатити за

користування зайнятими землями власникам чи орендаторам цих

земель відповідно врожаю, але не більш 1/3 частини середньої

річної орендної платні за роки 1913—1917 за однорідні землі в

відповідній місцевості, г) платежі, зазначені в п. п. а та в, можуть

бути вчинені цілком чи часткою натурою із урожаю.

3. Ниви, приготовані власниками чи орендаторами під засів

буряків, але засіяні другими особами так зле, що нема надії на

бб

задовольняючий врожай, належать негайній передачі власникам чи

орендаторам по належності при умові видачі посліднім зобов'язань

пересіву цих нив буряками не пізніше 9 червня.

4. Врожай з нив, оброблених та засіяних під керуванням

призначених земельними комітетами управителів, реманентом та

насінням, що належали до власників чи орендаторів і за рахунок

послідніх найнятими робітниками, належить власникам, чи орендаторам по належності.

5. Спірні питання, які можуть виникнути між власниками та

орендаторами з одного боку і тими особами, що запахали землю, —

з другого боку з приводу п. п. 2а, 2в, 3 та 4 цього закону, коли

питання ці не будуть вирішені взаємною згодою сторін, належать

до рішення осібних комісій, які складаються із Голови, який призначається Міністром Земельних Справ на кожний мировий участок, а при недостачі служачих Міністерства Земельних справ — по

згоді Міністрів Земельних Справ та Справ Судових — з числа

служачих судового відомства і двох членів, із яких один обирається

місцевою організацією землевласників, а другий — сходами сільських громад, для оборони інтересів осіб, що зробили засів. Призначення голов та вибори членів комісії повинно бути переведено

негайно.

6. Закон цей перевести в життя по телеграфу.

Клунний Г. В боротьбі за селянство. Земе ' льне законодавство контр-революційних

урядів за час революції на Україні. —Харків,

1926 - С. 86-87.

Ухвалений Радою Міністрів закон

«Про передачу хліба врожаю 1918 року

в розпорядження держави» (15 липня 1918 р.)

Затверджений Гетьманом Всієї України

15 липня 1918р.

1. Вся кількість хліба харчового і кормового врожаю 1918 року,

за винятком запасу, який визначається Міністром продовольчих

справ по згоді з Міністром Земельних Справ для харчування й

господарських потреб володаря, поступає в розпорядження Української Держави і може відчужуватись тільки Державними продовольчими установами.