Тема 10. Початок відродження

ГОЧАТОК XX століття [демонструє значне пожвавлення політичної активності та теоретичних пошуків соціальної й державницької думки в Україні. На Сході це передусім стосується діяльності партій загальноросійського характеру та мислителів, орієнтованих на загальноросійські обшири.

Т ЛІТЕРАТУРА:

ь. Підлива І 3., Шуст Р М. Дивщиик \

істини України Т 1Ч К,1993

94. 7 CaK'tdpeHKO АГ., Томен «.о М.В

1проти переслідувань української мови виступали вчені Київського та Харківського університетів, земства, гуртки ліберальної інтелігенції. Формально за рівноправність націй виступали і соціалдемократи, проте, за два десятиліття існування загальноросійських соціалдемократичних організацій на теренах України лише у 1904 році в Одесі було видано одну листівку українською мовою («Народ у Росії і соціалдемократія»). Цей факт засвідчує істинну сутність «національної політики» загальноросійської соціалдемократії, порівняно з якою позиція ліберальних діячів, декотрі з яких припускали можливість федеративного устрою держави, була значно толерантнішою до українських проблем. Схожим чином діяли і прихильники державної децентралізації есери. Що ж стосується польських та єврейських політичних організацій, то, зазнаючи культурного гноблення, вони

&2»>ft З**^' ПОЧАГОКХХСТОЛЛТЯ. ^fcfJ'^^feS

*^V'4^'v^v:*.^:4 t ^VV^i^4>''A''..

нерідко виступали спільно з українськими угрупуваннями.

Зважаючи на позицію загальноросійських політичних сил, українська інтелігенція розпочинає створювати власні організації з недвозначними самостійницькими орієнтаціями.

Програмні установки М.Міхновського висловлені відверто й категорично: «Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на межинародні відносини хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплеменного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежену змогу всестороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого матері

Політичнчи рух йЄг Si"1 "J» '"

ш Східній Україні W ?і»«*' '№*?

•»\ діяльності зростає й активність у цій сфері. Звичайно, і політична, і культурницька активність, і кооперативний рух були помітно обмеженими царською адміністрацією навіть у момент найвищого підйому революційної хвилі.

Ідея незалежництва та української державності у різних формах знаходять відгук у тих політичних колах Східної України, які обстоювали «українське питання» у стінах першої та другої Державної Думи, де українськими депутатами було утворено так звані Парламентські Громади. До складу першої з них, куди увійшло 44 депутати з майже ста, обраних від українських губерній, записалися майже всі селянидепутати. Як зазначав історик Д.Дорошенко, це був «справжній тріумф української ідеї». У цей час до Петербурга приїхав М.Грушевський. За його участю була підготовлена декларація про автономію України, яку сподівалися урочисто проголосити в Думі, але це не вдалося, бо ту достроково розпустив Микола II.

Слід зауважити, що найсильніші на тоді українські партії соціалдемократичного спрямування, такі, як «Спілка» та УСДРП, своїх кандидатів у депу

~ГК^С>І Тема W. W\: ^ '

•'".Ч>Т?г ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ: ЛГУЧ*.

ІЙв?44*. ПЕРЕДВЩРОДЖЕННЯ Ш?( • ^ :'\.^ Криза Російської імперії.,,..^. ^.,,І^ч'Х^' ; :'Vt1

Перша світова війна і трагедія України

П

ОСТУПОВЕ зростання сил української громади, консолідація модерної української нації були перервані першою світовою війною. Величезна кількість українців билася і вмирала за різні імперії, фактично чужі їм (у російській армії було 3,5 мільйона українських солдат, у австрійській250 тисяч). Територія України стала театром бойових дій або близьким тилом. Культурницька діяльність, не кажучи вже про політичну, була майже унеможливлена (що стосується Східної України). Можна було, принаймні публічно, лише висловлювати свою підтримку царському урядові. Досить складною була ситуація і на західних землях. Австрійська влада дозволяла лише ті організації, які підтримували австрійську експансію на схід; проте дуже швидко в Галичині з'явилися російські війська. Російська військова адміністрація розгорнула справжній геноцид проти українських організацій і всіх, хто був запідозрений у причетності до них. У свою чергу австрійська влада розпочала репресії і проти «москвофілів», і проти «українофілів», звинувативши українцівгаличан у поразках габсбургської монархії.

Водночас бойові дії наУкраїні з самого початку набули певних рис громадянської війни. На Західних землях Загальна Українська Рада на чолі з Кос

.,. '. •• • • "wVТема 10. \ f"^,. :• ч

1 v^r З4 ':™ ПОЧАТОКXX СТОЛІТТЯ:

. /', *г "іи.:*? ПЕРЕДВЩРОДЖЕННЯ

тем Левицьким закликала всіх свідомих українців до боротьби з самодержавною Росією. Невдовзі було створено формування Січових Стрільців з майже 20 тисяч добровольців з молоді. Австрійська влада дозволила лише двом з половиною тисячам записатися до легіону. Значна частина добровольців воювала в інших частинах австрійської армії. Згодом, у 1916 році, з військовополоненихсхідноукраїнців почали створюватися так звані «сірожупанна» та «синьожупанна» дивізії, які згодом відіграли велику роль у подіях 19181921 років.

Отже, можна підбити певні підсумки. Початок XX століття показує нам чи не весь спектр політичних сил, які визначатимуть перебіг подій в боротьбі за українську державність, і традиції яких і нині продовжуються українськими політиками. Ледь не сто років на політичній арені України діють соціалдемократи, лібералипоступовці, радикальні демократи, кадети, комуністи, анархісти, християнські демократи, російські чорносотенці, татарські і єврейські організації, з майже незмінними назвами і майже незмінними позиціями щодо державотво

Перша світова війна j »;' і трагедія України

Розділ 5

304

НОВІТНЯ ДОБА

рення. І навіть у період більшовицького всевладдя такі організації час від часу виникали у підпіллі чи, принаймні, відповідні ідеї обговорювалися в колах інтелігенції.

Така незмінність проблем може означати лише те, що питання реального життя українського народу майже за сто років так і лишилися невирішеними, й Україна так і продовжує рухатися «кільцями змарнованого часу».

Інший висновок: страхітливі руйнації, бойові дії на території від Карпат до Збруча гранично виснажили людські та матеріальні ресурси України, що позначилося і на подальшому перебігові визвольних змагань. Водночас під час кривавої бійні відлітали геть ілюзії та сподівання щодо «доброго» царя чи цісаря.