Спогади жертви сталінського тоталітарного режиму О.Собчука (1938 р.)

СОБЧУК Олександр, колгоспник с. Білян Чернівецького району:

«...У мене ще зберігся старий жакет, в якому я був у в'язниці.

На ньому — сліди крові від побиття, бо з носа і рота у мене тоді

текла кров.

...Мене голого клали на стілець так, що голова, руки і ноги

звисали. На мої руки ставав чобітьми Мартинюк, Антонов тримав

за ноги, а Данилейко бив, затискуючи при цьому мені рота...

Антонов припікав мені шию і щоку припаленою цигаркою, і

коли я відхиляв голову, то Данилейко бив мене по голові і кричав:

«Не відхиляй голови!»

Коли мене сильно били по голові, я відчував особливий біль в

місцях, де у мене були поранення. В 1920 році, будучи воєнкомом

518-го полку 58-ї дивізії, під час наступу на Варшаву, на річці

Уборть, мене поранили в голову.

Якось під час таких нелюдських знущань я заявив слідчому

Антонову, що вони не мають на це права в країні, що живе за

законами сталінської конституції, тоді Антонов підскочив до мене,

ударив кулаком в одне вухо: «Ось тобі конституція!», а потім — у

друге вухо: «А це тобі — право...»

Червоні жорнова. Спогади репресованих,

членів їх родин, свідків репресій. — Вінниця,

1994. - С. 18.