§ 5. Тоталітарний режим

Поняття і види тоталітарних режимів.

Вперше тоталітаризм став аналізуватися в XX столітті як противага демократії. Проте як явище він був відомим досить давно. Прихильниками тоталітарної моделі державності були Платон, Т.

мірі тоталітарні моделі існували в часи Середньовіччя. Так, на Близькому Сході існувала держава асасинів-ісмаїлітів. Вона була знищена під час монгольської навали, проте до того вона наводила жах на весь тодішній цивілізований світ, посилаючи асасинів вбивати державних і політичних діячів того часу.

Приклад 13.4.

А. Дарол про психологічну обробку асасинів.

Хасан затягував у свої тенета молодих людей у віці від двадцяти років, особливо тих, хто мав схильність до злочинів. Кожного дня до нього приходила юрба юнаків, і він розмовляв з ними про красу раю... „Іноді він давав деяким з цих молодих людей снодійне зілля. Як тільки-но ті засипали, їх відносили в різні частини чудесного саду. Коли ж юнаки прокидалися, вони бачили дивовижне видовище: кожного з них оточували чарівні дівчата, що співали, грали, затягували самими вишуканими любовними ласками, подавали гостям розкішні страви та тонкі вина, а ті, що були зачаровані цією розкішшю, справді вважали, що потрапили до раю і зовсім не прагнули покинути ці чудеса. Після чотирьох чи п’яти днів такого райського життя юнаків знову присипляли і сонних повертали додому. Потім Хасан питав їх, де вони побували, і молоді люди відповідали: „В раю, завдяки твоїй милості, повелителю”.

І тоді перед натовпом своїх однокласників, що зачаровано їх слухали, юнаки розповідали про все, що бачили. Хасан же говорив їм: „Пророк заповідав нам, що той, хто буде вірно служити своєму Богу, після смерті прямо відправиться до раю. Якщо ж ви доведете свою відданість і будете виконувати мої накази, то вас також буде чекати така доля”.

Джерело: Дарол А.

З переходом до постіндустріального суспільства, з’являється небезпека так званого інформаційного тоталітаризму, що пов’язаний з використанням інформаційних технологій та створенням своєрідної системи e-govemment (електронного управління, електронного уряду тощо). З одного боку демократичні ідеї e-government збагачують поняття свободи. З іншого ж людина постіндустріального суспільства стає більш враженою перед загрозою тоталітаризму, адже в умовах зазначеного суспільства вся економічна діяльність може перейти в чисто електронну сферу. Це призведе до того, що кожен громадянин матиме власну електронну картку. Крім безперечних переваг, це відкриває небувалий простір для державного контролю та впливу на громадян. В такому постіндустріальному суспільстві державі навіть необов’язково вбивати опозиціонерів: досить стерти інформацію про них в базі даних (тобто стерти інформацію про гроші та документи громадянина), і вони помруть від голоду. Недаремно правозахисники в СІЛА борються проти проектів створення громадських смарт-карт, котрі несуть у собі повну інформацію про власника.

Тоталітарний режим (лат. totus - весь, цілісний, сукупний) характеризується абсолютним контролем держави над всіма сферами суспільного життя, абсолютною покорою людини політичній владі та пануючій ідеології.

Залежно від тоталітарної ідеї тоталітарні державно-політичні режими класифікуються на соціально-класовий, національно-расовий та релігійний тоталітаризм.

Соціально-класовий тоталітаризм опирається на соціально-класову ідеологію.

Прикладом соціально-класового тоталітаризму є Радянський Союз 1934 - 1953 рр. Хоча офіційно вважається, що тоталітаризм в СРСР розпочався з 1929 року, з цим погодитись не можна, адже з 1929 до 1934 років ще точилася боротьба всередині ВКП(б) з питань державного будівництва: йшла боротьба за владу між

групою Й. Сталіна та групами М. Бухарина, М. Тухачевського та ін. У 1934 році відбулася подія, яку можна вважати початком тоталітаризму в СРСР: XVII з’їзд ВКП(б), де колишні опозиціонери каялися у гріхах і славили Й.

Крім того, соціально-класовий тоталітаризм існував в КНР за часів головування Мао Цзедуна.

Національно-расовий тоталітаризм опирається на національно-расову ідеологію.

Прикладом національно-расового тоталітаризму є націонал-соціалістична (нацистська) Німеччина 1934 - 1945 рр. Хоча А. Гітлер прийшов до влади у 1933 році, остаточно опозиція була знищена ЗО червня 1934 року у “Ніч довгих ножів”, коли охоронні загони SS знищило біля 2 тис. опозиціонерів: лідерів NSDAP, Рейхсверу, SA (штурмові загони) та ін. Як відомо, деяких знищили “помилково”. Так, музичного критика Шмідта розстріляли замість лікаря Шмідта, лідер Гітлерюгенда Саксонії Ламмерман також помилково потрапив у списки на розстріл, їхні вдови отримали прах покійників та листи з вибаченнями.

Вперше ж національно-расовий тоталітаризм з’явився в умовах фашистської Італії, яка проголосила курс на побудову тоталітарної держави.

Приклад 13.5.

М. Калашников про відмінність фашизму від нацизму.

Так в чому ж фашизм відрізняється від націонал-соціалізму (нацизму)? В тому, що він поділяє людей на касти та сорти (Демократія, до речі, їх також поділяє - за товщиною гаманців, хоча й не визнає цього). Отже, для нациста є вища раса (його народ), союзні його расі братерські народи (наприклад, для Гітлера це британці, скандинави, фламандці та інші носії мов з давньогерманським корінням, романські народи плюс кельти, іранці, індуси та фіни). І є нижчі раси. У випадку Гітлера - це негри, євреї-семіти, слов’яни (окрім онімечених чехів та хорватів) тощо. З точки зору нациста, належність до вищої раси відразу ж робить людину істотою вищого порядку...

Так ось, з точки зору націонал-соціаліста Гітлера, наприклад, німець, навіть найостанніший п’яниця, - це вища раса, і він за визначенням є вищим за єврея або росіянина, будь вони хоч тричі геніями. Тому що єврей та росіянин - це люди нижчих рас...

Фашизму ж абсолютно байдужою є національність людини. Він є інтернаціональним. Фашизм поділяє людей не сорти незалежно від їхньої крові.

Нацист дивиться на національність людини. Фашист - на те, хто перед ним за своїм духом та здібностями.

Джерело: Калашников М. Вперёд в СССР-2. - М.: Яуза, Эксмо, 2003. - С. 66-67.

Релігійний тоталітаризм опирається на релігійну ідеологію.

Держава асасинів реалізувала у собі саме релігійний тоталітаризм.

Прикладом релігійного тоталітаризму є також Єзуїтська держава в Парагваї,

що існувала у 1610 - 1768 рр. Історія цієї держави розпочалася у 1609 році, коли єзуїти в Гуайрі (Парагвай) створили поселення, які мали назву редукції (від лат. reduco - “привожу назад” - до християнства тих індіанців, хто начебто втратив віру). Вони поєднували елементи феодалізму з рабовласництвом та патріархально- родовими відносинами. В редукціях, окрім бідних хатин індіанців, будувались численні майстерні, шкіряні, лісопильні, цеглинні заводи, були арсенали, склади та верфі. За виконану роботу та покору єзуїти надавали індіанцям лише їжу та одяг. З відома іспанської корони, єзуїти підкоряли індіанців не лише за допомогою сили, як світські владики, а й шляхом омани, підкупу родоплемінної верхівки, а також проповідями про створення раю на землі. У 1610 році на базі редукцій в Парагваї виникла так звана “Єзуїтська держава”. Позбавивши індіанців будь-якої власності,

єзуїти змушували їх тяжкою працею на полях та в майстернях створювати колосальні багатства для ордену. Індіанці вмирали від непосильної праці, голоду, хвороб, гинули у війнах з “непокірними” індіанцями. Найцікавіше ж полягало у тому, що індіанці, які жили в редукціях, не протестували проти свого становища. Більше того: вони намагалися сповідатися своїм наставникам-єзуїтам відразу ж, як тільки-но їх відвідала яка-небудь крамольна думка. Зростання влади та багатства єзуїтів в Парагваї та інших іспанських колоніях, стривожило іспанську корону, за наказом якої у 1768 році єзуїти були вигнані з американських володінь Іспанії.

Приклад 13.6.

Г. Бьомер про єзуїтську державу в Парагваї.

На перший погляд, єзуїтські редукції являли собою чарівне видовище: здавалося, що індіанці є майже цивілізованими, вони начебто можуть робити геть усе. Все, що споживають у редукціях, їстівні припаси, одяг, домашній посуд, робочі знаряддя, машини, меблі, церковні прикраси, музичні інструменти, предмети культу, - все виготовляється на місці самими християнами. Вони вміють також відливати гармати, дзвони, шрифт для печатки, виготовляти годинники, ліпити статуї, писати картини. Таким чином, сукупність редукцій Парани та Уругваю складають великий економічний організм, який відтворює в принципі усе, що споживає. Лише сіль та залізо отці вимушені, на свій превеликий жаль, завозити ззовні з великими витратами. Але чим ближче придивляєшся до цієї цивілізації, тим більше дивуєшся її штучному характеру. Як тільки-но „християни” перестають отримувати від отців моделі та керівні указівки, вони вже не можуть зробити нічого гарного. Чи може у них відсутніми є творчі здібності? Аніскільки. Без сумніву, що в той час, коли святі отці зібрали їх, вони були бідними з точки зору цивілізації, але водночас і не нездатними до неї. На жаль, отці не розвинули їхніх природних творчих здібностей, і можливо у своєму нетерплячому прагненні якнайшвидше створити цивілізацію за європейським

шаблоном вони видресирували їх, перетворивши на справжні машини. Позбавивши індіанців матеріальних проблем, вони позбавили їх і тієї малої частки ініціативи, що існувала у них раніше. Тому висока культура місій є, по суті, лише штучним, оранжерейним продуктом, що несе у самому собі зародки смерті. Адже, незважаючи на все дресирування, гуарані залишився в основному тим, чим і був: лінивим, обмеженим, схильним до низьких пристрастей, прожерливим та брудним дикуном. Він, як стверджують самі отці, працює лише доти, поки відчуває на собі палку наглядача. Як тільки-но його залишають наодинці, він байдуже дозволить жнивам гнити на полях, занепадати знаряддям, гинути стадам.

Джерело: Бёмер Г. История ордена иезуитов. - Смоленск: Русич, 2002.

-С. 349.

У XX столітті релігійний тоталітаризм було запроваджено в таких державах як Іран за часів керівництва аятоли Рухолли ал-Мусаві ал-Хомейні чи Афганістан часів правління талібану.

Ознаки тоталітарного політичного режиму.

Держава прагне до глобального панування над всіма сферами суспільного життя, до всеохоплюючої влади. Це досягається шляхом абсолютної концентрації влади шляхом з'єднання законодавчої та виконавчої влади в одній особі при фактичній відсутності незалежної судової влади.

Суспільство практично повністю відчужено від політичної влади, але воно не усвідомлює це, адже становить масову соціальну базу режиму у якості суспільно- політичного руху. Суспільство добровільно й охоче підтримує тоталітарний режим.

Монопольний державний контроль над релігією, культурою, засобами масової інформації, економікою тощо. При цьому держава прагне до контролю над особистим життям людей, над мотивами їхніх вчинків.

Абсолютна законодавча регламентація суспільних відносин, яка базується на принципі “заборонено все, що прямо не дозволено владою”. Це означає, що можна робити лише те, що прямо дозволено владою.

Державна влада формується бюрократичним способом, через закриті для суспільства канали, оточена таємним ореолом і недоступна для контролю з боку народу. Можна сказати, що державна влада формує сама себе: вищі посадові особи призначають нижчих, а нижчі, в свою чергу, обирають вищих. Так діяв так званий принцип демократичного централізму.

Домінуючим методом управління стає насильство, примус, репресії та терор, заснований на тотальному та перманентному насильстві. Терор виступає як логічне продовження тоталітарної пропаганди і, на відміну від авторитарного терору, спрямованого, як правило, проти супротивників режиму, тоталітарні репресії загрожують всьому населенню. Недаремно, в СРСР існували плани викриття “ворогів народу”, які потрібно було виконувати.

Зараз існує низка праць, які доводять, що СРСР часів Й. Сталіна був гіршим, аніж нацистська Німеччина, адже Сталін знищував радянських громадян, тоді як А. Гітлер німців намагався не знищувати.

Проте при цьому слід мати на увазі, що нацистська Німеччина належала до національно-расового типу тоталітаризму, тоді як СРСР - до соціально-класового. Це означає, що в Німеччині „ворог” існував серед інших національностей та рас, а в СРСР формально існувала „диктатура пролетаріату”, а отже „ворог” існував серед інших класів. Саме тому, порівнюючи СРСР з нацистською Німеччиною, слід враховувати, що порівнювати слід не те, скільки Гітлер знищив німців, а Сталін - радянських громадян. Порівняння повинно відбуватися так: скільки німців знищив Гітлер порівнюється з цифрою знищених Сталіним пролетарів. Якщо ж порівнювати знищених Сталіним радянських громадян, то слід враховувати, скільки Гітлер знищив представників інших націй та рас, тобто потрібно порівняти статистику знищених Сталіним під час голодоморів, репресій та Великої Модернізації країни із

знищеними Гітлером під час як мирного періоду (1934-1939 рр.), так і під час Другої Світової (в тому числі Великої Вітчизняної) війни (1939-1945 рр.).

Влада належить одній партії (однопартійна система) чи релігійній організації. Панування однієї партії чи релігійної організації, фактичне зрощення її професійного апарату з державою, заборона опозиції. Так, після приходу до влади, ВКП(б) в СРСР та НСДАП в Німеччині були заборонені всі інші партії. В Німеччині принцип фюрерства було поширено на державне управління (пам’ятаєте: штандартенфюрер, группенфюрер тощо). Щодо опозиції, то в Німеччині вона була ліквідована ЗО червня 1934 року в “Ніч довгих ножів”, а в СРСР - у другій половині 20-х років, коли в 1927 році XV з'їздом ВКП(б) була прийнята резолюція «Про опозицію», зміст якої зводився до того, що «приналежність до троцькістської опозиції і пропаганда її поглядів є несумісним із приналежністю до ВКП(б)» і згодом, у 1929 році, коли було розгромлено правий ухил у ВКП(б) (група Н. Бухарина та О. Рикова). Після цього всього став створюватися тоталітарний режим.

Права і свободи людини і громадянина мають декларативний, формальний характер, гарантії їх реалізації відсутні. Такою гарантією міг би бути суд, але він є залежним від влади.

Економічною основою режиму виступає майно, що знаходиться у общинній, монополістичній чи державній власності. При цьому існує економічна автаркія при жорсткій регламентації економіки та суттєвої долі позаекономічних форм примусу, тобто наказів, які підтримуються силою карних органів держави.

Контроль над суспільством досягається як за допомогою контролю над інформацією, так і за рахунок єдиної офіційної ідеології, фактичного усунення плюралізму. Ця моністична (тобто єдина, пануюча, не припускаючи плюралізму) ідеологія виходить виключно від пануючої партії та не терпить ніякої опозиції чи критики. При цьому існує наявність особистої ролі пропаганди та фактична відсутність демократичних інститутів, в результаті чого відбувається тотальне відчуження індивіду від влади (наприклад, переслідується церква).

Принцип вождізму. Централізація державної влади на чолі з диктатором та його оточенням, в умовах якої вождь обов’язково повинен бути лідером харизматичного типу. Такими лідерами були Й. Сталін, А. Гітлер, Б. Муссоліні, Мао Цзедун.

Непідконтрольність державних репресивних органів суспільству. Репресивними органами були НКВС в СРСР, гестапо й СД в Німеччині, ОБРА в Італії. Вони контролювалися лише лідерами.

Відсутність правової державності та громадянського суспільства, антикапіталізм. В нацистській Німеччині були антикапіталістичні гасла і відбувалася заміна “чужих” капіталістів (євреїв) “своїми”. В СРСР капіталісти взагалі знищувались.

Державна влада здійснюється за своїм розсудом, без урахування думки більшості. Вона суперечить демократичним механізмам, інститутам та нормам. Більшість, як консервативна складова тоталітарного суспільства, підтримує режим, хоча демократії тут дійсно немає.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке тоталітарний режим?

2. Як класифікуються тоталітарні режими?

3.3 чим пов'язано інформаційний тоталітаризм?

4. На що опирається соціально-класовий тоталітаризм?

5. На що опирається національно-расовий тоталітаризм?

6. На що опирається релігійний тоталітаризм?

7. Що означає моністична ідеологія?

Дискусійні завдання:

1. Який з державно-політичних режимів є найкращим для сучасної України?

2. Який з державних режимів є найнадійнішим в умовах сучасної України?

3. Які кроки слід здійснити державі, щоб сформувати в Україні таку передумову демократії, як економічну свободу особи?

4. Що Ви вважаєте синонімом справедливості: свободу чи рівність ?

5. Яка концепція „держава - нічний сторож" чи „позитивна держава", реалізувавшись на теренах сучасної України, змогла б призвести до економічного процвітання України?

6. Який режим був би найкращим для сучасної України (вибрати лише один з варіантів) і чому:

• Ліберально-демократичний.

• Соціал-демократичний.

• Модернізаційний авторитаризм.

• Стабілізаційний авторитаризм.

7. Який режим був би найгіршим для сучасної України (вибрати лише один з варіантів) і чому:

• Тиранічний авторитаризм.

• Деструктивний авторитаризм.

• Національно-расовий тоталітаризм.

• Соціально-класовий тоталітаризм.

• Релігійний тоталітаризм.