Судово-медичний протокол про масові вбивства в місті Вінниці (1938 р.)

1. Кількість могил, знайдених на дільниці овочевого саду, що

належав НКВС, — 37. З них цілком розкопано 12. В одній могилі

окрім сили-силеної одежі знайдено лише 18 трупів, у другій — 74,

в інших — здебільше від 100 до 130, а в двох було навіть 250 та 280

трупів.

На кладовищі, в невикористаній частині його, біля лікарні

Пирогова, досі знайдено 14 могил, загальне число їх мусить досягти

щонайменше ЗО. З санітарних міркувань, зважаючи на близькість

лікарні, ці могили не розкопували до кінця, а з кожної витягнено

тільки по кілька трупів, які й дослідила судово-медична експертиза.

414

На терені народного парку, серед групи дерев, досі знайдено

14 братських могил, а серед другої групи дерев — коло 10; з 14 могил

для судово-медичного дослідження витягнено 40 трупів.

2. Проведеною досі експертизою над 1670 трупами з непохитною точністю встановлено причину смерті. Всі трупи мали сліди

пострілу в потилицю чи в задню частину голови, що паралізував

шийні хребці або порушував діяльність мозку. Мало не в усіх

випадках помічено дві, часто три, а іноді й чотири рани. Це можна

пояснити лише тим, що при розстрілі вживали дрібнокалібрового

револьвера та олив'яних куль. Ця вогнепальна зброя настільки

слаба, що забити людину можна було лише кількома пострілами.

Дуже характерне явище: у всіх випадках констатовано лише вхідні

дірки, а дуже в рідких випадках куля пробивала шию наскрізь. Деякі

кулі, відскакуючи від хребця або кістки черепу, виривали шматки

м'яса, але не завдавали смерті. Приблизно в 60 випадках знайдено,

крім рани від кулі в потилицю, ще й розбиті черепи. Іншими

словами, жертви, недокінчені пострілом, добивали тупим знаряддям. Таке калічення (часто розбивали все обличчя) виконували,

певно, з розмаху тяжким знаряддям — прикладом рушниці або

залізною рурою.

3.

випадку у жертви замість руки був лише оцупок, але й він був

зв'язаний з другою рукою. Тільки три молодих жінки, віком од ЗО

до 40 років, були незв'язані й мали сліди пострілу в потилицю. До

спільної могили їх* кинули цілком голих. Знайдено одну жінку коло

ЗО років також голу, але зі зв'язаними руками. Літні жінки (коло 15)

були, як і чоловіки, цілком одягнені.

4. Вік убитих коливався між 40 і 60 роками, молодших було

мало.

5. Братські могили на кладовищу та в народному парку, досі

частково відкриті й досліджені, дали таку саму картину, як і в

овочевому саду. І тут у всіх трупів руки були зв'язані за спиною,

такі ж самі два-три поранення в потилицю або в задню частину

голови, той самий постріл з револьвера олив'яною кулею дрібного

калібру.

6. За найскромнішим підрахунком, що відповідає кількості

відкритих могил та пересічному числу трупів в окремих могилах, на

терені овочевого саду поховано щось коло 4000, на кладовищу коло

3000 та в народному парку — коло 4000 душ.

Загальне число жертв розстрілу в цих трьох місцях Вінниці

досягає 11000 — 12000.

7. Час убивства: трупи знайдено в різних стадіях розкладу.

Завдяки двометровому шару глини, що не пропускав воду, та одежі

415

поверх трупів на багатьох з них помічено сліди зовнішньої муміфікації, на інших — шар жировоску. В багатьох досліджених черепах

знайдено завапнування мозку. Цей стан, за спостереженням судової

медицини, непохитно свідчить про те, що смерть сталась 5-6 років

тому, тобто між 1937 та 1939 роками.

Так само досліджені ще приблизно 40 трупів з братських могил

на кладовищі та 40 інших могил у народному парку. Розстріли на

цих трьох місцях відбувалися або в той самий час або ж чергове —

один за одним у період між 1937 та 1939 рр.

НАСЛІДКИ ЕКСПЕРТИЗИ

СУДОВО-МЕДИЧНОЇ КОМІСІЇ

Члени комісії оглянули всі досі знайдені місця спільних могил

у Вінниці.

глибини. Десять з них були ширші та глибші. У всіх оглянутих ямах

трупи лежали без порядку і вперемішку.

Члени комісії власноручно перевели 11 розтинів та 24 судовомедичних обстеження трупів. Всі трупи, знайдені в місцевості 1,

були розтяті. Один труп узято з місцевості 3 (народний парк).

Трупи чоловіків всі, без винятку, були одягнені й майже всі зі

зв'язаними на спині руками. Три жіночих трупи, витягнені в присутності комісії зі спільної могили, були цілком роздягнені. Руки в

них були не зв'язані (яма 24-6).

Всі трупи мали вогнепальні рани, здебільшого в потилицю з

револьвера калібру 5,6 мм. Всі кулі, без винятку, були олив'яні, без

оболонок. В більшості випадків на краях рани можна знайти ознаки

пострілу з близького віддалення. Переважно кулі застрявали в

голові. У багатьох забитих є дві й навіть три окремі вогнепальні

рани.

Нарівні з ушкодженнями, причиненими тупим знаряддям, у

багатьох поламані нижні щелепи, у деяких попровалювані голови,

а іноді й цілком розтрощені черепи. В одному випадку провалена

голова при наявності глибоких ран від пострілів у потилицю. В

більшості досліджених випадків можна встановити, що причиною

смерті була вогнепальна рана. У випадку поранення нижньої частини потилиці, що не могло спричинити моментальну смерть, за

безпосередню причину загибелі треба вважати додаткове поранення

тупим знаряддям.

У багатьох випадках пострілів у потилицю, коли куля ввійшла у

нижню частину шиї, а слідів поранення тупим знаряддям не було,

треба припускати, що люди ці померли від нез'ясованих причин. В

одному випадку, коли всередині стравоходу та кадику була знайдена

416

глина, можна припустити, що підстріляний ще живий ковтав землю.

Оглянувши одежу досліджених трупів, можна зробити висновок, що мало не всі замордовані були прості робітники або селяни,

здебільша старшого віку.

Висока, густо поросла бузина на деяких могилах, плотність

землі в ямах, а, головним чином, вигляд трупів та ступінь їх

розкладу, особливо наявність трупового воску, дають підставу зробити висновок, що трупи закопані в мбгили п'ять років тому, що

стверджує й місцеве населення, особливо ж допитані родичі забитих та службовців міських установ.

ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

На терені українського міста Вінниці нижчепідписана комісія

дослідила масові могили забитої української людности, що їх досі

виявлено 66. Всі оглянуті трупи мали вогнепальні рани в задній

частині голови та потилиці, за винятком одного, що мав бічне

поранення. За винятком жертв, забитих пострілом у потилицю з

близького віддалення, безпосередньою причиною смерті решти було ушкодження голови. Зі свідчень родичів та очевидців, із знайдених на трупах документів, з зазначеного у вищенаведеному протоколі ступеня розкладу трупів та побічних ознак з'ясовується, що

вбивство сталося в 1938 році.

Д-р Зенен, Гент, Бельгія.

Д-р Михайлов, Софія, Болгарія.

Д-р Пезонен, Гельсінкі, Фінляндія.

Д-р Дювуар, Париж, Франція.

Д-р Каццаніга, Майланд, Італія.

Д-р Юрак, Загреб, Хорватія.

Д-р тер Поортен, Амстердам, Голляндія.

Д-р Біркле, Букарешт, Румунія.

Д-р Хегквіст, Стокгольм, Швеція.

Д-р Кресек, Пресбург, Словаччина.

Д-р Орсоз, Будапешт, Мадярщина.

Червоні жорнова. Спогади репресованих,

членів їх родин, свідків репресій. — Вінниця,

1994. — С. 35-38. Розкопки-ексгумації замаскованих могил невинно репресованих органами НКВС громадян були зроблені у м.

Вінниці у 1942р.

417