<<
>>

Іван Самойлович гетьманом Східної України. Руїна. Упадок Чигирина й української держави на Правобережжу.

Ha Лівобережній Україні був гетьманом за часів Дорошенка Дв№ян Многогрішний, про що була вище мова. Між ним і Дорошенком боротьби не було, бо Дорошенко вважаючи, що Многогрішний держить міцно лінію української політики в відношенню до Москви, не хотів вступати в боротьбу зі своїм політичним однодумцем.

A B тім він не мав на це часу, поки власть його на Правобережжу не стала зовсім міцною. Але в 1672 p. козацька старшина скинула Многогрішного згеть- манства, бо він хотів бути занадто самостійним перед старшиною. Його оскаржено перед Московським правительством як противника Москви, арештовано й вислано до Москви. B Москві взято його на суд і признавши його „зрадником" московської держави, вислано з цілою його родиною на Сибір.

Це був перший випадок, що козацька старшина віддала свого гетьмана під московський суд і перший випадок, що Москва відважилася назвати українського гетьмана „зрадником". Ця подія є немаловажною в українськс-московських відносинах, бо вона показувала, що московські політичні круги перестали вважаги гетьмана сувереном, володарем української держави, а тільки першим царським урядовцем на Україні A найсумніше було те, що сама старшина виступала також з такою теорією, предкладаючи скарги на свого гетьмана московському судові.У московського правительства такий погляд був випливом його політики, яка змагала до як найтісніщого звязання України з московською державою.а вчинок козацької старшини був наслідком її деморалізації: старшина навчиласд панувати над другими, але сама не хотіла слухати і тому рада була звалити власть над собою, як тільки це було можливе.

Старшина звалила гетьмана й вибрала собі за згодою Москви нового, бо сподівалася, що цей буде більше рахуватися j3 нею. Новим гетьмансм став Іван Самойлович. Його вибрано поза границями України, на московській території. Тоді затверджено ще раз обома сторонами глухівський договір, але з тим, що вичеркнено точку, де говорилося, що українські делегати могли брати участь в дипльоматичних нарадах з представниками чужих держав разом з московськими делегатами в справах, що торкалися України. Таким чином у.

країнсько-московська унія мала виступати на зверх, як одноцільна царська держава.

Іван Самойлович змагав до того, щоби при помочі Москви усунути Дорошенка з Правобережжя і взяти в свої руки цілу Східну Україну. Московське правительство не хотіло спочатку втручатися fi справи Правобережної України, але коли показалося, що становище Дорошенка сильно за^ хитане,.тоді рішено згодитися на плянСамойлови- ча. Це було тяжким ударом для Дорошенка, бо як тільки Самойлович з московськими військами ввійшов на Правобережжя, то козацькі полки один по однім почали покидати Дорошенка й переходити на бік Самойловича. Дійшло до того, що ціла Пра- . вобережна Україна дісталася в руки Самойловича. Дорошенко держався тільки з невеликими силами в своїй резиденції, Чигирині. Наслідком цього в 1674 p. ціла Східна Україна, з виїмком самого Чигирина, була зединена під одним гетьманом і ввійшла в унію з московською державою.

Але ситуація змінилася знову, коли Дорошенко дістав поміч запорозького кошового Сірка й на Україну ввійшли Турки й Татари. Це примусило Самойлсвича й московські війська уступати з Правобережжя і тепер зачалася тут правдива анархія. 3 одного боку Дорошенко здобував для себе територію, караючи людей за непослух йому, з другого боку йшли Татари й Турки, які дуже пустошили українські землі, з третього боку йшов Самойлович з московськими військами й приманював людність до себе, а з четвертого врешті боку показалися польські відділи й змушували людей до підданства Польщі.

Ситуація стала на Правобережній Україні просто жахлива, безвихідна, щось подібне, до т. званого „чотирокутника смерти“ в 1919 році на Україні.

A найгірше було -т'е, що- ні одна з воюючих, сторін, не рахуючи слабйх сил Дорошенка, не хотіла виступити рішучо й з цілою силою. Ці чотирі держави: Туреччина, Орда, Москва й Польща не бажали собі війни й увійшли звійськами наУкра- їну тільки на те, щоби при майбутньому поділі Правобережної України дістати частину її для себе. B такій ситуації Дорошенко не підтриманий, належно своїми союзниками, Турками й Татарами скапітулював у 1676 році. Гетьманська власть на Правобережжу перестала істнувати. .урки попробували ще в 1.677 p. вислати на.Україну зтурець- ким військом Юрія Хмельницького, якого були захопили ще в 1672 p. підчас свого походу на Польщу, але це ні до чого не довело. B 1681 p. відкликали його Турки з України.

A тимчасом по Правобережжу вешталися війська: турецькі, татарські, московські, українські Самойловича й польські, руйнуючи страшно край. Тоді знищено було також давню гетьманську резиденцію, Чигирин. B 1678 p. заложили Москалг міни під чигиринську кріпость, аби вона не дісталася в турецькі руки. Коли Турки ввійшли до кріпости, вона вилетіла в повітря.

ЗнищенняЧигирина було немов би символом знищення української політичної будівлі наПравобережжу.Зукра- їнської держави зосталася тут тільки руїна. Тепер сусіди приступили до поділу здобичи. Москва хотіла дістати правобережну Україну, але проти цього виступила Туреччина й Орда. Дніпро мав надалі бути границею. Лівобережна Україна зосталася при Самойловичу під зверхністю Москви, а Турки забрали край між Дніпром і Богом, який по первісному пляну мав полишитися пустинею, де нікому не вільно селитись, а опісля Туреччина ллян змінила й поручила кольонізацію цього краю волоському воєводі, іменем Дука. Тоді почалася волоська кольонізація, але передовсім українська з Лівобережжя. Край стаз залюднюватись наново.

Але кольонізація розвинулася ліпше щойно тоді, як Польща за Івана Собіського почала війну з Туреччиною й волоського Дуку усунено. Тоді почало на Правобережжу відновлюватися козацтво. Виступають начальники поодиноких відділів, як Іскра в Корсуні, Самусь у Богуславі, Семен Гурко, названий Палієм, який здобув скоро популярність серед, народу*. Собісокий сподівався, що ця нова козаччина буде помічною Польщі в її війні з Туреччиною, але сталося інакше, бо Палій та инші полковники, увійшовши в конфлікт з польськими властями почали схилятися до того, щоби прилучитися до Лівобережної Гетьманщини. До чогось більше самостійного не була вже здібна Правобережна Україна. Роля її в будівництві української держави була скінчена. П?ки що справа вирішилася так, що ціла Правобережна Україна з виїмком Київа, який Польща відступила в 1686 p. Москві, дісталася назад під панування Польщі.

<< | >>
Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Іван Самойлович гетьманом Східної України. Руїна. Упадок Чигирина й української держави на Правобережжу.:

  1. Іван Самойлович гетьманом Східної України. Руїна. Упадок Чигирина й української держави на Правобережжу.
  2. Ґеоґрафічні обставини. Український народ і його міґрація.
  3. ЗМІСТ:
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -