ПЕРЕДМОВА

Перед сучасним українством, зокрема науковими колами, постає серйозне завдання грунтовного дослідження й знання витоків українського етносу, важливе місце серед яких займає українське право.

Використовуючи багатовікову історію українського державотворення на основі здійсненого українською нацією права на самовизначення, була ухвалена Конституція України. Факт посилання в Основному Законі України на багатовікову історію українського державотворення є знаменним у розвитку українського конституціоналізму.

Ідея норядку для українців сягає ще часів трипільської цивілізації, а то й ще раніше, про що йдеться в наукових дослідженнях, зроблених на межі XX-XXI ст. Прагнення до порядку є етногенетичною рисою'уіфЯнської нації. Яскравою ілюстрацією py'xy щодо правової визначеності можуть стати статути, що укладали громади й князі між собою за часів Київської Pyci та ін. Заслуговує на безумовну увагу й розвиток українського права, зокрема державного, литовсько-польської доби, доби Гетьманщини, УІІР, гетьманату Скоропадського, ЗУНР, Карпатської України, українського права діаспори гощо.

Варто наголосити, шо нині вже настав час для переосмислення таких основних категорій правової науки, як «право» і «держава» з точки зору логічних зв’язків між ними. Держава — це правове явище, що є результатом утілення в життя правових норм. Українське право необхідно розглядати як продукт ет- нотворчості, як явище, що випливає з духу народу. Ha жаль, сучасна правова наука здебільшого заполонена іншими баченнями зв’язку права й держави, що зумовлене складною долею української нації, особливо за радянських часів. Саме цим можна частково пояснити викривлення історії українських правових явищ у радянські часи, наслідки якого ми відчуваємо в умовах існування незалежної України. Існує необхідність критичного переосмислення сучасних підходів до історії національного права, позбавлення їх ідеологічних нашарувань, невідповідних дійсності.

Історія українського права як наука посідає вагоме місце в системі сучасного правознавства, як фактологічна база для відтворення картини правового буття наших пращурів дає можливість зрозуміти сучасну суспільну дійсність у правовому вимірі, процеси її еволюції. Саме історія українського права концентрує український правовий досвід, правову реальність у її рстроспсктиві, правильну методологію пізнання правових явиш, від якої залежить істинність, достовірність отримання результатів у межах пізнавальної діяльності.

Історія українського права через призму своєї світоглядної функції дає можливість розкрити нові обрії знання явищ про правове буття українського народу, його величної правової культури, серед якої українське право, у призмі його відповідності духові народу, є засобом забезпечення прав української нації і кожного українця зокрема. Нині українське право мас бути усвідомлюване як елемент національних культурних цінностей, адже саме воно закладає антропологічний грунт осмисленого буття української нації, а відтак — є необхідним для повернення українців у русло українських, не підвладних часу витокових етнічних цінностей у парадигмі «одвічного повернення». Вирішення актуальних проблем сьогодення значною мірою залежить від дослідження та засвоєння історичного правового досвіду, знання тих правотворчих процесів, які мали місце в Україні протягом тисячоліть.