Огляд третьої доби.

Третя доба історії української держави обіймає час сто двацять сімох років і кінчиться з 1259 роком, — другим татарським наїздом на українські землі. Вона характеристична передовсім тим, що давня київська держава занепадає і врешті розкладається на осібні політичні орґанізми.

редній добі. У звязку з тим татарський наїзд являється тільки дальшою консеквенцією цих ^обставин. Розуміється,, що наслідком політичного упадку східно-українських земель не могли там витворитися нові політичні форми і навіть суспільна «волюція пішла бічними шляхами. Таким чином третя доба являється у порівнанню з попередньою затемненою картою в ісгорії східної України, де затемнювалося те, що було ясне в другій добі.

Але на західнійУкраїні представляється справа йнакше. Ha руїнах київської держави повстає новий, здоровий політичний організм,атакимудругіи половині цієї доби на українських землях являрться саме галицько-волинська держава. Вона опирається «а тих самих політичних підставах, що й давня київська держава, і виявляє у порівнанню з нею чіоступ як гіід суспільним, так і політичним оглядом. Вона має всякі дані до дальшого гарного розвитку, хоч у порівнанню з київськ.ою державою обмежена під територіяльним оглядом і не оперта на т&кій гцасливій економічній конюнктурі, як тамта.

Коли дивитися на третю добу з українського національного становища, то вона зовсім не представляється так траґічно, як може б здавалось. Правда, східня Україна підупала під кождим оглядом., але зате піднеслася вище західна Україна. A найважніще було те, що хоч розчленування к иї в c ь к о ї д e p ж а в и було наслідком політичного занепаду, воно одначе в и т в о p и л о п о л і т и ч н у

сепарацію України, Московщини й Білої Руси і тим способом причинилося до п о в c т а н н я н а т e p и т о p і ї д а в н ь о ї к и ї в- c ь к о ї д e p ж а в и, т p ь о x о c і б н и x н а ц і й.. Галицько-волинська держава виявляв і під цим оглядом поступ, бо коли київську державу можна українською лише з певними застереженнями назвати, то г а л и ц ь к о - в о л и н c ь к а д e p ж а в а була вже цілком українською державою.

I тому точка тяжкости української історії у другій половині цієї доби лежить на західній Україні, а доля галицько-волинської держави має значіння для цілого українського народу. B таких обставинах татарський наїздна цюдержавумаєособливше значіння. Наїзд з 1240 року ще не рішив цілком справи. Якийсь час здавалося ще, що держава короля Данила зможе підняти рішаючу боротьбу з Татарами. Щойно 1259-тий рік показав, що нова політична система у східвій Європі, яка витворилася наслідком татарської інвазії, вже не може бути змінена. Це було тяжким ударом для розвитку держави Романовичів. I з цим саме роком кінчається третя доба.

Вона кінчається тим, що український народ, мав ще могутню західно-українську державу, хоч остання й була під зверхністю татарських ханів. Але коли подивитися на цю добу з ширшого історичного становиша, то в ній в порівнанню з другою добою помітно зміну на нашу некористь. B другій добі Україна стояла ще на одній лінії з західною і середньою Європою. B третій добі Україна зісталася вже поза нею. Поступ виявився, як було вже сказано, лише в галицько-волин- ській державі, але був він замалий у порівнанню з тим, що було в Європі. Україна почала поволі відсуватися від Європи.Зрештою

m

входив тут у рру той факт, що візантійська цивілізація не розвивалася як слід, і чим раз більше завмирала. Україна мусіла відчути на собі наслідки того.