40 днів радянської влади

На остаточне розв'язання питання щодо долі Закарпаття вплинули події в Угорщині, де внаслідок політичної кризи 21 березня 1919 р. було проголошено Угорську радянську республіку. Протягом кількох днів влада новопризна- ченого уряду соціал-демократів і комуністів, що об'єдналися в єдину Соціалістичну партію Угорщини на засадах марксизму, була встановлена по всій країні, зокрема й на Закарпатті, за винятком територій, окупованих військами Чехословаччини й Румунії.

31 березня 1919 р. уряд прийняв постанову про структуру органів влади і проведення перевиборів рад. Революційна урядова рада Угорщини ухвалила тимчасову Конституцію, яка проголосила вищим законодавчим органом країни Всеугорський з'їзд рад, установила загальне і вільне виборче право для трудящих віком від 18 років, за винятком так званих експлуататорських верств населення. У Конституції Угорської Комуни, затвердженій І Всеугорським з'їздом рад, підкреслювалося, що радянська республіка є союзом вільних народів, яка «не визнає расових і національних відмінностей, не терпить жодного пригноблення національних меншостей і обмеження їх в справі вживання своєї мови»²⁵.

У складі Угорської радянської республіки Закарпаття дістало територіальну крайову автономію: створювалася нова адміністративна одиниця - Руська Країна, до якої повинні були увійти райони з русинським населенням Марамороського, Уго- чанського, Березького, Ужанського, Земплинського та Шариського комітатів (останні дві були захоплені чехословацькими військами).

Вибори до сільських, міських, районних і окружних рад, їхніх виконавчих органів і делегатів на І Всеугорський з'їзд рад були проведені на Закарпатті 7-14 квітня 1919 р. У ході виборів за радянську владу на Закарпатті, як і загалом в Угорщині, проголосувала більшість населення. До складу рад обиралися робітники, селяни, солдати, дрібні торгівці, ремісники, службовці, але так звані пролетарські елементи становили в соціальному плані абсолютну більшість. Зазвичай вибори рад, зокрема виконкомів і директоріумів, відбувалися таємним голосуванням за значної активності місцевих жителів²⁷.

Створення системи рад в Угорщині та на Закарпатті було свідченням руйнування старого державного апарату. Спеціальним декретом нова влада скасувала старі слідчі та судові органи, тобто «буржуазний суд» з усіма його юридичними атрибутами, а на їхнє місце призначила революційні трибунали, що розгорнули каральну й репресивну діяльність серед населення за політичні (контрреволюційні) дії та карні злочини. Зокрема, 30 березня 1919 р. за наказом наркома юстиції почали діяти ревтрибунали в Берегові, Мукачеві, Хусті, Севлюші.

Серед окремих соціально-економічних і культурних перетворень радянської влади слід зазначити націоналізацію промислових, транспортних та інших підприємств, де працювало понад 20 робітників, а також торговельних закладів з понад 10 працюючими, банків та інших фінансових установ. Було встановлено для дорослих восьмигодинний, а для підлітків - шестигодинний робочий день, підвищено зарп- латню на 25-60%, запроваджено щорічні відпустки з повним збереженням заробітної плати. 3 квітня 1919 р. Революційна урядова рада прийняла декрет про націоналізацію поміщицьких землеволодінь, згідно з яким землю відібрали в тих, хто її ніколи не обробляв, і передали організованим на місцях сільськогосподарським кооперативом. Націоналізацію великого землеволодіння на місцях проводили створені в селах комітети землевпорядкування та забезпечення виробництва. Правда, на Закарпатті був створений лише один кооператив - у с. Великі Береги. А значна частина сільської бідноти була розчарована тим, що уряд не наділив її землею і зволікав з наділенням селян пасовищами. Тому сільські ради часто за власної ініціативи захоплювали їх, а також рішуче обмежували й церковне землеволодіння.

Для розв'язання національного питання революційний угорський уряд створив у Будапешті спеціальну комісію за участі представників центральної і місцевої влади. Вона, зокрема, проголосила русинську (українську) мову офіційною мовою Закарпаття.

З часом радянська влада дедалі більше набувала диктаторських рис, що спричиняло антикомуністичні виступи. Невдовзі вона була ліквідована, проіснувавши лише 40 днів (від 21 березня до 29 квітня 1919 р.), а в Угорщині - 133 дні. Країни Антанти, стурбовані поширенням комуністичних ідей, спрямували проти Угорщини війська союзних держав. 16 квітня 1919 р. румунські, а 23 квітня чехословацькі війська почали захоплювати опорні пункти на Закарпатті. На початку травня вони окуповали всю територію краю. 19 червня 1919 р. більшість делегатів обраного з'їзду Рад Угорщини прийняла ультиматум про відведення угорських революційних військ «за призначені Угорщині кордони»²⁹.

Бурхливий розвиток воєнно-політичних подій у Центральній і Східній Європі та складний процес розгляду питання щодо Закарпаття на Паризькій мирній конфе- ренції³⁰ змусили об'єднатись усі політичні угруповання краю та нарешті визначитися щодо його майбутнього. 8 травня 1919 р. в Ужгороді зібралися представники трьох найвпливовіших на Закарпатті народних рад - Пряшівської, Ужгородської і Хустської (близько 200 делегатів), які об'єдналися в Центральну руську народну раду (голова - А.Бескид, заступники голови - А.Волошин, М.Бращайко, М.Стрипський) і одностайно прийняли резолюцію про підтримку рішення Американської народної ради угро-русинів щодо об'єднання з чехословацьким народом на засадах повної національної автономії. «Подкарпатськие русини, - зазначалося в резолюції, - як автономна единиця самовольно приключаються до Чехословацької республіки с тем, что руська автономна краина в заграничных, военных и финансовых делах спольно управлялася, а в прочих делах управляє собой самостойно, своими урядами и своим сеймом. Требуем, чтобы до територии сиеи краины принадлежали и западные жупи»³¹.

На наступних засіданнях ЦРНР обговорювалися питання про статус і кордони Закарпаття у складі Чехословаччини, а також було вирішено рекомендувати громадянина США Г.Жатковича на посаду «повноважного міністра штату». Ці вимоги були викладені у спеціальному меморандумі, який 20 травня 1919 р. делегація ЦРНР у складі 112 осіб в урочистій обстановці передала в Празі президентові ЧСР Т.Масарику.

Вітальні промови виголосили А.Бескид, Г.Жаткович, А.Волошин, а також Т.Масарик, який російською мовою висловив радість у зв'язку з добровільним приєднанням Закарпаття до ЧСР і, між іншим, заявив: «Ви, русини, стільки прав будете мати, скільки виборите для себе»³². Згадуючи цю подію, Августин Волошин у своїх спогадах писав: «Было то собитіе не лиш исторично-важное, но и щиротеплое, братское! Золота Прага торжественно привитала русинов, щиро погостила и мы з надеею на лепшу будуч- ность вернулися до дому»³³.

Приєднання Закарпаття до Чехословацької республіки було оформлено на Паризькій мирній конференції Сен-Жерменським договором з Австрією від 10 вересня 1919 р. Чехословаччина зобов'язувалася «встановити територію русинів на південь від Карпат у кордонах, визначених головними союзниками і дружніми державами, як автономну одиницю в рамках Чехословацької держави, із найвищим ступенем самоуправи, який тільки можливий при збереженні єдності Чехословацької держави»³⁴. Входження Закарпаття до складу Чехословаччини було підтверджено й спеціальним параграфом (48) Тріанонського мирного договору з Угорщиною від 4 червня 1920 р., де зазначалося: «Угорщина визнає, як уже були вирішили держави, союзні і об'єднані, повну незалежність Чехословацької держави, до неї ж включено автономну територію Південнокарпатських русинів»³⁵.

3.