3.3. МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВІ НОРМИ

"Пропозиція про укладення договору, адресована одному чи кільком конкретним особам, є офертою, якщо вона достатньо визначена і висловлює намір оферента вважати себе пов'язаним у випадку акцепту. Пропозиція є достатньо визначена, якщо у ній зазначено товар і прямо чи опосередковано встановлюється кількість і ціна або передбачається порядок їх визначення" (п. 1 ст. 14).

"1) Заява чи інша поведінка адресата оферти, яка висловлює згоду з офертою, є акцептом. Мовчання або бездіяльність як такі не є акцептом.

Акцепт оферти вступає в силу в момент, коли зазначена згода одержана оферентом. Акцепт не має сили, якщо оферент не одержує зго ди у встановлений термін, а якщо термін не встановлено, то протягом розумного терміну, беручи при цьому до уваги обставини угоди, в тому числі швидкість використання оферентом засобів зв'язку. Усна оферта має бути акцептована негайно, якщо з обставин не випливає інше.

Але якщо в силу оферти або у результаті практики, яку сторони встановили у своїх взаємних відносинах, висловити згоду шляхом здійснення якоїнебудь дії, зокрема дії, що стосується відвантаження то вару або сплати ціни, акцепт вступає в силу в момент здійснення такої дії за умови, що вона здійснена у межах терміну, передбаченого у попе редньому пункті" (ст. 18).

41

У ст. 136 "Реквізити рейсового чартеру" Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. встановлено такі важливі моменти:

"Рейсовий чартер має містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, порту відправника і призначення (або місця направлення судна).

Стаття 1553 "Обсяг іноземного права" проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. містила таке формулювання:

"Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які й застосовувалися до конкретної сторони згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права".

Цитована стаття передбачала врахування всіх причетних до справи норм іноземного права: матеріальних, процесуальних, адміністративних таін.

Залежно від механізму створення і застосування існують два види колізійних і матеріальноправових норм: внутрішні і договірні.

Внутрішні колізійні норми держава розробляє і створює самостійно. Вони вирішують колізію вітчизняного та іноземного законів, інколи — колізію іноземних законів.

Договірні колізійні норми створюються на основі міжнародних угод, але їм надається сила національного права.

Уніфіковані матеріальноправові норми є прямими, вони регулюють відносини прямо, без колізійної стадії. У попередній темі було показано, як матеріальноправова норма міжнародного договору трансформується у норму національного законодавства.

Трапляються випадки, коли трансформація відбувається з перекрученням.

Колізійні та матеріальноправові норми нагадують сіамських близнюків, які не можуть існувати окремо. Часто не лише в тому самому нормативноправовому акті, а й у тій самій його статті зустрічаються обидва види норм. Для прикладу наведемо текст ст. 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.

42

"1. Умови подання заявки і реєстрація товарних знаків визначаються у кожній країні Союзу її внутрішнім законодавством.

Але у заявці на реєстрацію знака, поданій фізичною чи юридич ною особою країни Союзу у будьякій країні Союзу, не може бути відмо ва, а також не може бути скасована реєстрація на тій підставі, що у країні походження не були виконані подання заявки, реєстрація чи її по довження.

Знак, який належним чином зареєстровано у країні Союзу, розг лядається як незалежний від знаків, зареєстрованих в інших країнах Со юзу, включаючи країну походження".

Як бачимо, п. 1 містить колізійну норму, а п. 2 і 3 — матеріальноправову (реєстрація товарного знака є незалежною у кожній країні — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності)