§ 3. Операції банків із цінними паперами

Важливу роль у застосуванні позичкового капіталу в державі відіграють операції банків з цінними паперами. Кредитно-фінан­сові інститути здійснюють операції на РЦП з метою накопичення грошових коштів і нормалізації в системі грошового обігу.

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цінними паперами. Згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки, виступаючи учасниками фондового ринку країни, здійснюють такі операції:

емісійні операції, тобто випуск в обіг власних цінних паперів; купівля-продаж цінних паперів за дорученням клієнтів;

кредитні операції, тобто видача кредитів цінними паперами та кредитування під заставу цінних паперів;

обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

депозитарні операції, тобто операції зі збереження цінних па­перів, що реалізується, та діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

фондові та біржові операції.

Такі операції, як емісія власних цінних паперів, організація ку­півлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, операції на РЦП від свого імені, випуск, купівля і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів, банки здійс­нюють за наявності ліцензії НБУ. За умови: отримання також і письмового дозволу НБУ банки здійснюють інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб, довірче управління кошта­ми та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами та депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

У зв'язку з функціонуванням ринку цінних паперів важливого значення набуває посередницька діяльність комерційних банків в операціях з цінними паперами.

Комерційні банки також виступають в ролі інвестиційних ком­паній та інвестиційних фондів. Це дає можливість банкам займа­тися організацією випуску цінних паперів, купівлею-продажем цінних паперів від свого імені та за свій рахунок. Також банк бере на себе роль інвестиційного фонду, розміщуючи свої ресурси в цінних паперах від свого імені, однак всі його ризики віднесено на фінансовий результат банку.

Проведення банками операцій в інвестиційній сфері розширює їхні можливості отримання прибутку і є джерелом додаткового залучення коштів в економіку країни.

За допомогою емісії цінних паперів державні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит, комерційні банки - збільшити кре­дитні кошти і розширити кредитування, а підприємства - залучити кошти для розширення своїх основних і оборотних фондів. Зако­нодавством встановлено обов'язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств та комерційних банків.

У банківській практиці поширене кредитування під забезпе­чення цінними паперами. Цінні папери на пред’явника як об'єкт цивільного права можуть бути предметом твердої або іррегулярної застави. Під заставу приймаються і державні цінні папери, і папе­ри комерційних структур. При цьому важливою умовою є висока ліквідність цінних паперів, а позичкові кошти не повинні викорис­товуватися для купівлі нових цінних паперів - це стримує біржову спекуляцію позичальників та зменшує ризик банкрутства клієнтів.

Серед банківських послуг існують операції виконання за цін­ними паперами та їх забезпечення. Клієнти можуть доручати об­слуговуючим банкам отримання платежів або іншого виконання за цінними паперами. Таке доручення оформлюється шляхом здійс­нення передавального напису (індосаменту), який підтверджує перехід права згідно із вказаними документами до іншої особи.

Комерційні банки здійснюють з векселями різноманітні угоди: емісію, купівлю-продаж, заставу та облік векселів. Облік векселів - це операція купівлі-продажу векселя банку до настання строку платежу за ним з переходом на банк прав векселедержателя.

До обліку в банках приймаються високоліквідні векселі, тому перевага надається товарним векселям, в основі яких лежать товарні угоди. Поширеними операціями комерційних банків є виконання агентських функцій і обслуговування обігу цінних паперів. Сюди належать операції проведення реєстрів власників іменних цінних паперів і реєстрації угод переходу права власності на такі цінні папери; сприяння виконанню зобов’язань (виплата дивідендів і відсотків), погашення цінних паперів, реєстрація угод з метою оподаткування і виконання доручень інвестиційних фондів щодо їхніх цінних паперів у рамках депозитарного договору.

Відносини між інвестиційним фондом і банком-депозитарієм оформляються депозитарним договором. Банк-депозитарій здійс­нює угоди з цінними паперами фонду від його імені і за його до­рученням, відкриває фонду поточний рахунок, рахунки в інозем­ній валюті та інші рахунки і здійснює за ними розрахункові, касові та інші банківські операції; приймає на зберігання і забезпечує зберігання майна фонду, веде облік цінних паперів, виплачує диві­денди акціонерам фонду, винагороду керуючому, підтверджує письмове отримання повідомлення про збори акціонерів, а Також повідомляє відомості про документи, що належать до цінних па­перів, фонду, одержує дивіденди тощо.

Комерційні банки можуть купувати і продавати цінні папери від свого імені і за свій рахунок як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП, а також на основі доручення клієнта про ку- півлю-продаж цінних паперів. При цьому банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. За своєю природою зазначені уго­ди є договорами купівлі-продажу, звичайно, ускладненими відкла- дальною умовою.

Комерційні банки займаються зберіганням цінних паперів, для чого пропонують клієнтам в оренду сейфи.

Найбільш перспективним видом банківських операцій є довір­че управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами (ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Під довірчими операціями прийнято розуміти операції банків або інших фінансових інститу­тів з управління цінними паперами (зокрема, збереження та роз­міщення цінних паперів) і виконання інших послуг за дорученням в інтересах клієнта на правах його довіреної особи. У здійсненні зазначених операцій виникають відносини за довіреністю, за яких одна сторона (довірена особа) на основі укладеного між зацікавле­ними сторонами договору набуває відповідних прав і виступає розпорядником певного майна на користь бенефіціара, яким може бути сам довіритель майна або третя особа. За довірчими операці­ями банки одержують комісійну винагороду, яка диференційована залежно від виду здійснюваних послуг.

Здійснюючи інвестиційну діяльність, тобто вкладаючи кошти в цінні папери, банки мають на меті насамперед отримання прибутку. На прибутковість інвестиційної діяльності банків впливають різні п* 249

фактори: стан економіки, структура кредитно-фінансової системи, ступінь розвитку ринку цінних паперів, стан розробки законодав­чої нормативної бази, організація випуску та обігу цінних паперів, наявність високоліквідних цінних паперів, професіоналізм учасни­ків фондового ринку, структура портфеля цінних паперів і їх дивер­сифікація.