§ 2. Поняття та елементи кредитних правовідносин

Підприємства, організації в процесі господарської діяльності часто відчувають необхідність у власних обігових коштах. По­треба суб'єктів господарської діяльності в коштах може бути за­доволена за допомогою кредиту банку.

Банківські кредитні правовідносини - це правовідносини, на під­ставі яких позичальник зобов'язується повернути у встановлений строк кредитодавцю - кредитній установі одержану суму грошей з відсотками.

Отже, кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини самостійного характеру, іцо виникають між учасниками майнового обігу з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстроч­кою платежу.

Правова природа банківських кредитних правовідносин неод­норідна і регламентується нормами різних галузей права (цивіль­ного, господарського, банківського). До кредитних правовідносин

застосовуються положення ч. 2 ст. 1054 ЦК України, а також біль­шість норм, що регулюють договір позики (статті 1046-1052 ЦК України). При цьому кредит можна розглядати як самостійне лравовідношення (кредитний договір або договір позики) або як важливий елемент, що входить до складу іншого правовідношення (комерційне кредитування).

Кредитні правовідносини, як і решта правових відносин, скла­даються з таких елементів: суб'єктів, об'єкта і змісту.

Суб'єктами кредитних правовідносин можуть виступати з боку кредитодавця - лише кредитні установи, а з боку позичальника - підприємства, організації, громадяни.

Кредитодавець - це суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит позичальнику на певний строк. Джерелом коштів для на­дання кредиту можуть бути власні кошти (для всіх суб'єктів кре­дитних відносин) і позичкові кошти (для банків та інших кредит­них установ).

Позичальник - це суб'єкт кредитних відносин, який отримує кредит у тимчасове користування. Позичальниками є юридичні та фізичні особи, яким не вистачає власних коштів. Позичальник по­винен бути кредитоспроможним, тобто мати економічну можли­вість повернути кредит. Об'єктом кредитних правовідносин є гроші в безготівковій формі або готівка.

Правове оформлення відносин щодо забезпечення кредитного зобов'язання може мати місце або безпосередньо в кредитному до­говорі, або шляхом укладення одночасно спеціального договору, наприклад, договору поруки або гарантії. Крім грошей, об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких надано відстрочку. Отже, неза­лежно від форми кредиту (грошова або товарна) він має грошову природу і визначається вартісним характером. Зміст кредитних пра­вовідносин - це права й обов'язки їх суб'єктів. Зміст банківських кредитних правовідносин в основному виявляється в принципах кредитування, до яких належать: добровільність, забезпеченість, строковість, платність, повернення кредиту та цільовий характер.

Принцип забезпеченості кредиту має на меті захистити інтере­си банку і не призвести до збитків від неповернення через непла­тоспроможність позичальника. Кредити надаються під конкретні товарно-матеріальні цінності та витрати виробництва і забезпечу­ються заставою цих цінностей, або продукцією, яка надходить у заставу у міру її випуску. Крім матеріального забезпечення,

гарантією повернення кредиту можуть бути також цінні папери: акції, облігації, страхові поліси, векселі; гарантії та поруки плато­спроможності юридичних і фізичних осіб тощо. Важливе значення для забезпеченості кредиту має і неустойка (штраф, пеня), страху­вання відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Спо­сіб забезпеченості кредиту передбачається в кредитному договорі.

Принцип строковості означає, що кредит має бути повернено у визначений у договорі строк. Строк повернення кредиту залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності по­зичальника.

Платність кредиту означає, що банк вимагає не тільки повер­нення одержаної позички, а й сплати певного відсотка за користу­вання нею. Розмір відсоткових ставок, що встановлюється комер­ційними банками, залежить від різних факторів: терміну й виду кредиту, ступеня його ризику для банку, темпів інфляції, попиту на кредити з боку підприємств, структури кредитних ресурсів кон­кретного банку, облікової ставки тощо. Платність кредиту справ­ляє стимуляційний вплив на комерційний розрахунок, його впро­вадження і зміцнення.

Принцип повернення кредиту є основним принципом кредитних правовідносин і означає, що кредит має бути обов’язково повер­нений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок банку, який надав кредит.

Принцип цільового характеру використання кредиту означає вкладення позичкових коштів у конкретні господарські процеси, на чітко визначені цілі.

Згідно з ч. З ст. 1056 ЦК України у разі порушення позичальни­ком установленого кредитним договором обов’язку цільового ви­користання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Отже, принципи банківського кредитування визначають основ­ні положення кредитного механізму і спрямовані на ефективне управління кредитом.