<<
>>

§ 2. Поняття та елементи кредитних правовідносин

Підприємства, організації в процесі господарської діяльності часто відчувають необхідність у власних обігових коштах. По­треба суб'єктів господарської діяльності в коштах може бути за­доволена за допомогою кредиту банку.

Банківським кредитом покриваються як тимчасові, так і постійні потреби в додаткових обігових коштах. Відносини, що виникають між банками і клієн­тами з метою одержання ними банківського кредиту, регулюються нормами права і називаються кредитними правовідносинами.

Банківські кредитні правовідносини - це правовідносини, на під­ставі яких позичальник зобов'язується повернути у встановлений строк кредитодавцю - кредитній установі одержану суму грошей з відсотками.

Отже, кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини самостійного характеру, іцо виникають між учасниками майнового обігу з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстроч­кою платежу.

Правова природа банківських кредитних правовідносин неод­норідна і регламентується нормами різних галузей права (цивіль­ного, господарського, банківського). До кредитних правовідносин

застосовуються положення ч. 2 ст. 1054 ЦК України, а також біль­шість норм, що регулюють договір позики (статті 1046-1052 ЦК України). При цьому кредит можна розглядати як самостійне лравовідношення (кредитний договір або договір позики) або як важливий елемент, що входить до складу іншого правовідношення (комерційне кредитування).

Кредитні правовідносини, як і решта правових відносин, скла­даються з таких елементів: суб'єктів, об'єкта і змісту.

Суб'єктами кредитних правовідносин можуть виступати з боку кредитодавця - лише кредитні установи, а з боку позичальника - підприємства, організації, громадяни.

Кредитодавець - це суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит позичальнику на певний строк. Джерелом коштів для на­дання кредиту можуть бути власні кошти (для всіх суб'єктів кре­дитних відносин) і позичкові кошти (для банків та інших кредит­них установ).

Позичальник - це суб'єкт кредитних відносин, який отримує кредит у тимчасове користування. Позичальниками є юридичні та фізичні особи, яким не вистачає власних коштів. Позичальник по­винен бути кредитоспроможним, тобто мати економічну можли­вість повернути кредит. Об'єктом кредитних правовідносин є гроші в безготівковій формі або готівка.

Правове оформлення відносин щодо забезпечення кредитного зобов'язання може мати місце або безпосередньо в кредитному до­говорі, або шляхом укладення одночасно спеціального договору, наприклад, договору поруки або гарантії. Крім грошей, об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких надано відстрочку. Отже, неза­лежно від форми кредиту (грошова або товарна) він має грошову природу і визначається вартісним характером. Зміст кредитних пра­вовідносин - це права й обов'язки їх суб'єктів. Зміст банківських кредитних правовідносин в основному виявляється в принципах кредитування, до яких належать: добровільність, забезпеченість, строковість, платність, повернення кредиту та цільовий характер.

Принцип забезпеченості кредиту має на меті захистити інтере­си банку і не призвести до збитків від неповернення через непла­тоспроможність позичальника. Кредити надаються під конкретні товарно-матеріальні цінності та витрати виробництва і забезпечу­ються заставою цих цінностей, або продукцією, яка надходить у заставу у міру її випуску. Крім матеріального забезпечення,

гарантією повернення кредиту можуть бути також цінні папери: акції, облігації, страхові поліси, векселі; гарантії та поруки плато­спроможності юридичних і фізичних осіб тощо. Важливе значення для забезпеченості кредиту має і неустойка (штраф, пеня), страху­вання відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Спо­сіб забезпеченості кредиту передбачається в кредитному договорі.

Принцип строковості означає, що кредит має бути повернено у визначений у договорі строк. Строк повернення кредиту залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності по­зичальника.

Установи банків можуть надавати відстрочку повер­нення кредиту, стягуючи за це підвищений процент. Від дотри­мання принципу строковості кредиту залежить нормальне забез­печення підприємств коштами і можливість надання нових кредитів, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позички. При порушенні строків повернення і наявності простро­чених позичок нові кредити підприємствам не надаються.

Платність кредиту означає, що банк вимагає не тільки повер­нення одержаної позички, а й сплати певного відсотка за користу­вання нею. Розмір відсоткових ставок, що встановлюється комер­ційними банками, залежить від різних факторів: терміну й виду кредиту, ступеня його ризику для банку, темпів інфляції, попиту на кредити з боку підприємств, структури кредитних ресурсів кон­кретного банку, облікової ставки тощо. Платність кредиту справ­ляє стимуляційний вплив на комерційний розрахунок, його впро­вадження і зміцнення.

Принцип повернення кредиту є основним принципом кредитних правовідносин і означає, що кредит має бути обов’язково повер­нений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок банку, який надав кредит.

Принцип цільового характеру використання кредиту означає вкладення позичкових коштів у конкретні господарські процеси, на чітко визначені цілі.

Згідно з ч. З ст. 1056 ЦК України у разі порушення позичальни­ком установленого кредитним договором обов’язку цільового ви­користання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Отже, принципи банківського кредитування визначають основ­ні положення кредитного механізму і спрямовані на ефективне управління кредитом.

<< | >>
Источник: Костюченко А.О.. Банківське право: Підручник / 2-ге вид., переробл. та до- пов,- К.: Атіка,2011.- 376 с.. 2011

Еще по теме § 2. Поняття та елементи кредитних правовідносин:

  1. 8. Поняття цивільних процесуальних правовідносин, їх особливості та елементи. Передумови та підстави виникнення, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин.
  2. § 2. Елементи цивільних правовідносин
  3. § 3. Елементи цивільних процесуальних правовідносин
  4. Поняття та елементи системи права
  5. § 2. Поняття і елементи зобов'язання
  6. 40. Поняття та сутність позовного провадження. Поняття позову. Елементи позову
  7. § 1. Поняття та елементи форми держави
  8. Поняття та елементи форми держави
  9. Поняття позову. Елементи та види позовів
  10. Тема 2. Поняття та правове положення операцій банку. Розрахункові правовідносини
  11. § 1. Поняття та елементи механізму держави
  12. § 37. Поняття, ознаки, склад правовідносин.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -