§ 3. Правова природа кредитного договору

Комерційні банки здійснюють кредитування підприємств та організацій на договірних умовах. Надання банківського кредиту оформлюється укладенням кредитного договору. За цим догово­ром одна сторона - банк або інша фінансова установа (кредитода- вець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальни­кові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичаль­ник зобов’язується повернути кредит у встановлений строк та сплатити відсотки (ч.

Кредитний договір є договором консенсуальним, платним, двосторонньо зобов’язальним. Однак від договору позики кредит­ний договір відрізняється такими ознаками:

1) надання кредиту забезпечується заставою, гарантією тощо;

2) однією із сторін в цьому договорі завжди буде виступати уста­нова банку або фінансова установа, що має відповідну ліцензію НБУ;

3) предметом цього договору є гроші, а кредит надається бан­ками завжди за плату;

4) існує різниця в правовому режимі майна, яке є предметом кредитного договору і договору позики.

Вимоги до форми і порядку укладення кредитного догово­ру передбачено у ст. 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулюван­ня ринків фінансових послуг». Кредитний договір укладається між позичальником і кредитодавцем в письмовій формі і визначає вза­ємні зобов’язання стосовно суми кредиту, терміну його повернен­ня, розміру та порядку сплати відсотків і не може змінюватися в односторонньому порядку.

Кредитні договори, укладені з недодержанням письмової форми, є нікчемними.

Кредитний договір є юридичним документом, який визначає взаємні зобов’язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. До умов кредит­ного договору належать: об’єкти кредитування; розмір кредиту; умови його надання та погашення; процентні ставки за користу­вання кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забез­печення виконання зобов’язань клієнтом; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строк їх надання клієн­ту; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Конкретний зміст зазначеного договору і перелік усіх його умов визначаються за згодою сторін.

Принципове значення в кредитному договорі має розмір про­центної ставки за користування кредитом, яка встановлюється банком і позичальником самостійно. Її розмір залежить від кредит­ного ризику, наданого забезпечення, попиту на кредит, строку кредитування, облікової ставки та інших факторів. У кредитному договорі реальна процентна ставка визначається на підставі ставки рефінансування НБУ, яку називають обліковою ставкою. Банків­ська практика свідчить, що ставка рефінансування має формува­тися, виходячи із існуючих міжнародних ставок,- сьогодні ставка (Libor)¹ варіює від 0,1 до 5%.

Важливим є право позичальника на отримання попередньої до­стовірної інформації про умови кредитування, у тому числі про усі платежі, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та пога­шенням кредиту.

Відповідно до вимог правил надання банками України інфор­мації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кре­диту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року, кредитний договір обов'язково має містити такі дані:

-детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки та вартості всіх супутніх послуг;

-графік платежів згідно зі строковістю, зазначеною в кредит­ному договорі,- щомісяця, щокварталу тощо у розрізі сум пога­шення основного боргу, сплати процентів за користування креди­том, вартості всіх супутніх послуг;

- сукупну вартість кредиту, зазначену як у процентному виразі, так і в абсолютному значенні у випадку подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Крім цього, зазначеними правилами (п. З, 5) встановлено, що банки не мають прав змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін. Ця норма також перед­бачена у ст. 1056^і ЦК України, відповідно до якої встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умови кредитного договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, тобто недійсною.

Либор (Libor) - середньосвітова ціна на кредитні ресурси.

Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з клопотанням (заявою), а також надає установчі документи, картку із зразками підписів, довідки банків про залишки коштів на рахун­ках і наявність заборгованості за позичками, техніко-економічне обґрунтування необхідності кредиту та джерел його погашення. Рішення про надання кредиту, незалежно від його розрахунку, приймається колегіально (правлінням банку, кредитним коміте­том) і оформлюється протоколом.

Укладенню договору передує глибоке вивчення банком госпо­дарсько-фінансової діяльності позичальника, а саме: його акуратність у розрахунках, поточне фінансове положення і перспектива, спромож­ність за потреби мобілізувати грошові кошти з різних джерел, вивчен­ня показників ліквідності балансу або окремих видів активів.

Банк приймає рішення про надання кредиту на підставі аналізу діяльності потенційного позичальника, його кредитоспроможнос­ті, прогнозованого ризику неповернення кредиту.

Видана за кредитним договором сума грошей зараховується банком на рахунок, який відкривається в установах банку для об­ліку виданого кредиту.

У банківській практиці перспективними формами організації кре­дитних відносин банку з позичальниками є кредитні лінії і оверд­рафт. Кредитна лінія — це договір між банком і позичальником, згідно з яким банк зобов’язується здійснювати надання кредиту протя­гом певного часу в межах установленого ліміту. Надання кредиту у виді кредитної лінії свідчить про високий рівень довіри банку до позичальника і сприяє вдосконаленню ефективності кредитування, забезпеченню надійного партнерства між банком і клієнтами. Кредит у вигляді овердрафта означає, що банк може сплачувати розрахун­кові документи клієнта на суми, що перевищують кредитовий за­лишок на його рахунку. Між банком і клієнтом укладається договір про те, що клієнт має право в порядку і на умовах, встановлених у договорі, виписувати чеки на загальну суму, яка перевищує пози­тивний залишок на його рахунку.

За кредитним договором юридичні права й обов’язки сторін - банків та клієнтури - неоднакові. У банку-кредитора фактично знахо­дяться всі права, а важливими обов’язками є надання кредитів різних

видів та інформування клієнтів про умови кредитування. На клієнті лежать в основному обов'язки, хоча позичальник може і відмовитися від укладення договору. Обов'язки клієнта: повернути в строк одер­жаний кредит, сплатити банку проценти за користування креди­том, не ухилятися від банківського контролю, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором на весь строк кредитування.

За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони не­суть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і повинні від­шкодовувати збитки. У кредитуванні підприємств, організацій важ­ливе значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка означає своєчасне погашення кредиту і точне дотримання позичальниками всіх умов договору. У разі порушення кредитної дисципліни до клієнта можуть застосовуватися такі санкції: сплата банку підви­щених процентів з простроченого кредиту; припинення кредиту­вання з правом дострокового одностороннього розірвання договору; дострокове стягнення раніше наданого кредиту зі сплатою штра­фу; переведення на акредитивну форму розрахунків або надання додаткових гарантій, звернення стягнення на предмет застави.

У свою чергу, банк несе відповідальність за несвоєчасну вида­чу кредиту, якщо це передбачено умовами кредитного договору, та за відшкодування збитків, завданих клієнту.

У кредитних договорах також передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування і банку за несвоєчасне перерахування валют кредиту у вигляді стягнення пені, що встановлюється за згодою сторін (ч.

Якщо кредитним договором спеціально не передбачена відпо­відальність банку за несвоєчасну видачу кредиту, то банк повинен відшкодовувати збитки, завдані клієнту.

За порушення банками та іншими фінансово-кредитними уста­новами банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтере­сам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ застосовує заходи впливу, зокрема, накладення на банки штрафів у розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного фонду банка-порушника за кожний випадок порушення^[XLII].

Комерційні банки зобов’язані у кожному випадку неповернен­ня кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом вирішувати питання про стягнення заборгованості в установлено­му чинним законодавством порядку, а в разі неможливості стягнен­ня - порушувати у суді справу про банкрутство.

Серед правових засобів, які забезпечують виконання зобов’я­зань за кредитним договором, слід назвати: а) неустойку (штраф, пеня), заставу, банківську гарантію і поруку; б) договори страху­вання, коли кредит надається під спеціальні страхові гарантії, а кредитний ризик ґрунтується на договорі страхування ризику не- погашення кредиту; в) право кредитора на безакцептне списання коштів із рахунків боржника, уступка права вимоги або перевід боргу, а також г) припинення зобов’язань (цесія) у зв’язку відступ­ним та новації.

Способи забезпечення виконання кредитних зобов’язань - це спеціальні заходи, які призначаються за домовленістю сторін або за вказівкою закону. При виконанні кредитних зобов’язань мож­ливе одночасне застосування всіх або кількох способів забезпе­чення виконання кредиту, а вибір одного із них або їх поєднання є прерогативою сторін кредитних правовідносин.

Отже, відносини, що виникають при укладенні кредитного до­говору, є специфічною формою взаємовідносин комерційного бан­ку та клієнта, і хоч виникають за волевиявлення позичальників, мають грошовий характер і характеризуються нерівністю суб’єктів (банку й клієнта).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що означає поняття «кредит»?

2. Яка класифікація кредитних операцій?

3. З чого складається сучасна кредитна система України?

4. Охарактеризуйте поняття й елементи кредитних правовідносин.

5. Які принципи банківського кредитування?

6. Яка правова природа кредитного договору?

7. Який зміст кредитного договору?

8. Яка відповідальність настає за порушення зобов’язань щодо кре­дитного договору?

9. Дайте визначення банківського кредиту і назвіть його види.

10. Як визначити платоспроможність позичальника?

11. Які правові засоби забезпечення погашення банківського кредиту?