Поняття та елементи форми держави

Історично склалося так, що з появою перших держав з'явилися і перші їх різновиди. Уже в країнах Давнього Сходу, Давній Греції та Римі існували різні шляхи здійснення державної влади і моделі її ор­ганізації.

Із розвитком держав і політико-правової науки виникла потреба щодо введення поняття, яке б достатньо чітко давало загальне уяв­лення про основні характеристики тієї чи іншої державно-владної ор­ганізації. Таким поняттям стало «форма держави», зміст якого зміню­вався із розвитком держави, становленням державознавчої науки під впливом багатьох економічних, соціально-політичних, ідеологічних та інших факторів.

Так, Аристотель поділяв форми держави відповідно до кількості тих, хто править (один, декілька, багато) та в чиїх інтересах (кого, скількох) здійснюється правління. Остання ознака була критерієм розподілу форм держави на правильні й неправильні. Правильними формами (коли правління здійснюється в інтересах усіх) у нього бу­ли монархія, аристократія й політія. Якщо правління здійснюється в інтересах тільки тих, хто править, воно є неправильним - тиранія, олігархія, демократія (як влада бідної більшості).

У Новий час французький просвітник і правознавець Ш. Монтеск’є під формою держави розумів методи здійснення дер­жавної влади, які сучасна наука називає державно-політичним режи­мом. На цій основі він виокремлював такі конкретні форми держави: республіка, в якій організацію та здійснення державної влади визна­чають доброчесність і рівність; монархія, де основою влади є честь; деспотія, основою влади якої був страх.

Його співвітчизник Ж.-Ж. Руссо під формою держави розумів структурну організацію вищих державних органів через: монархію - владу здійснює одна особа; аристократію - владу здійснює невелика група осіб; демократію - владу здійснюють усі члени суспільства.

Загалом в історії розвитку ідей щодо форми держави першою (ще в давньому світі, з подальшою модифікацією в середньовіччі) бу­ла обґрунтована саме форма державного правління - деспотія, монар­хія, республіка.

У добу масових колоніальних експансій європейських держав Нового часу виникла потреба у визначенні статусу підлеглих терито­рій не лише на державному рівні, а й у міждержавних відносинах. Це стало причиною узагальнення поняття територіального устрою внут­рішньо- і зовнішньодержавного характерів (унітарна та федеративна держави, конфедерація, імперія, колонія, домініон тощо).

Поняття політичного (державно-правового) режиму як способу здійснення державної влади сформувалося вже на межі ХІХ-ХХ ст., а в першій половині ХХ ст. були остаточно окреслені його основні різ­новиди (демократичний та недемократичний).

Слід зазначити, що в другій половині ХХ ст. поняття «форма держави» стало предметом жвавого обговорення радянськими держа- вознавцями, в процесі якого сформувалося декілька позицій щодо її елементів та їхнього змісту, зокрема:

1) форма держави ототожнюється із формою правління (форма держави у вузькому розумінні) або у формі держави поєднуються дві характеристики - форма правління і форма територіальної організації держави (форма держави в широкому розумінні);

2) форма держави розглядається під кутом внутрішньої (політич­ний режим) і зовнішньої (форма правління і державного устрою) форм;

3) держава сприймається як функціональна (динамічна) й органі­заційна (статична) системи, тому формою держави в динамічному аспекті вважається політичний режим, а в статичному - форма дер­жавного правління та устрою.

Сьогодні категорія «форма держави» є одним з найважливіших і містких понять державознавства, покликаною визначати сукупність загальних ознак і взаємозв’язків, що характеризують державу як сус­пільний феномен.

Форма держави - це комплексна характеристика держави з точки зору форми її державного правління, державно- територіального устрою та державно-правового режиму.

Елементи форми держави:

форма державного правління;

форма державно-територіального устрою;

форма державно-правового режиму.

Названі елементи об’єднуються у формі держави не механічно й довільно, а виступають єдиним органічним цілим із новими якостя­ми, не властивими жодному з цих елементів окремо.

У сучасних державах елементи форми держави завжди знаходять закріплення в текстах відповідних правових документів. Зазвичай їх­ні головні ознаки фіксуються основними правовими актами держа­ви - конституцією, конституційними законами тощо. Водночас фак­тичний характер наявних у державі владних відносин може не повністю відповідати зафіксованій цими актами моделі форми дер­жави, що зумовлюється впливом багатьох чинників, серед яких:

політичні - ступінь розвитку суспільства і держави; завдання і цілі держави, які вона ставить перед собою; співвідношення політич­них сил, що визначають внутрішню суспільно-політичну ситуацію в країні;

економічні - економічні устрій та зв’язки держави, матеріальний рівень життєдіяльності суспільства;

ідеологічно-культурні - домінування в суспільстві визначених ідеологій, культурний рівень населення, історичні традиції, характер релігійних міркувань;

соціально-національні - наявність у державі різних національно­стей, соціальних верств і класів, здатних впливати на розвиток форми держави;

міжнародні - вплив інших країн та міжнародних організацій.

3.2