§ 4. Операції та послуги комерційних банків

Економічна роль комерційних банків виявляється в тому, що вони здатні здійснювати широке коло операцій і надають величезну кіль­кість різноманітних послуг підприємствам, фірмам, населенню, дер­жаві.

Банківські операції є операціями для залучення грошових коштів та їх вкладення у позики, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилу­чення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків- кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- операції з валютними цінностями;

- емісію власних цінних паперів;

- організацію купівлі та продажу цінних паперів за доручен­ням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- операції за грошовими вимогами, надання гарантій, наук за гро­шовими зобов’язаннями;

- фінансування під відступлєння права грошової вимоги (факто­ринг) та пов’язане з цим ведення обліку грошових вимог до боржни­ків, пред’явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника;

- лізингові операції;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу НБУ банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юри­дичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інст­рументами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за дого­ворами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів влас­ників іменних цінних паперів.

НБУ встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснен­ня вищезазначених перших чотирьох операцій та визначає умови, за яких цей дозвіл надається, а саме:

а) рівень регулятивного капіталу банку має відповідати вимо­гам НБУ, що підтверджується незалежним аудитором;

б) банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

в) банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяль­ність, і цей план схвалений НБУ;

г) НБУ дійшов висновку, що банк має достатні фінансові мож­ливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Комерційні банки мають право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

У цілому класифікація операцій та послуг комерційного банку є досить складною і може бути представлена схемою (див. рис. 2 на с. 136).

Окрім Закону України «Про банки і банківську діяльність», який регулює банківські операції, важливу роль в регламентації окремих видів банківських операцій відіграють й інші нормативні акти, наприклад: закони України - від 2 жовтня 1992 р. «Про за­ставу», від 11 грудня 2003 р. «Про фінансовий лізинг», від 5 квітня 2001 р. «Про обіг векселів в Україні» і «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»; від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку»; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р.

Рис. 2. Операції та послуги сучасного універсального банку

Створена сьогодні правова база не в повній мірі забезпечує ефективність банківського регулювання, яке має бути спрямоване на розширення спектру банківських послуг, безперебійне здійснення розрахунків, операцій в реальному секторі економіки, розроблення нових банківських продуктів.

У банківській практиці України, як правило, є дві основні гру­пи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банків­ські ресурси: активні та пасивні.

До активних належать операції, здійснюючи які банки забезпе­чують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, і тим самим розміщуючи власний і залучений капітали. Це кредитні операції, пов'язані з наданням клієнтам різноманітних позик та їх погашенням, інвестиційна діяльність банків, тобто вкладання кош­тів у цінні папери підприємств усіх форм власності на відносно тривалий час, формування касових залишків та резервів, лізингові, факторингові, іпотечні, трастові операції.

Кредитування є основним видом активних операцій комерцій­них банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначення та складу учасників кредитних правовідносин. Ураховуючи особливості по­зикових операцій комерційних банків, виділяють:

- кредитування поточної діяльності підприємств, пов'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;

- кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призна­чене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширен­ня виробництва;

- кредитування приватних осіб для задоволення різноманіт­них потреб споживчого характеру;

- кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту.

Важливою умовою кредитування є видача банками кредиту під забезпечення. Формами забезпечення повернення кредитів є: заста­ва, гарантія, страхування, право притримання у кредитора.

Комерційні банки можуть також здійснювати інші види актив­них операцій: лізингові операції, факторинг і форфєйтинг. Відпо­відно до пунктів 6, 7 ст. 47 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» банки мають право придбати на власні кошти засоби виробництва (певне майно - автомобілі, устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо) для передачі їх клієнтам в оренду. Така форма фінансово-кредитних відносин називається лізингом і в банківській практиці набула широкого поширення. На прохання клієнта банк купує певне майно і приймає на себе всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, підписує з банком строковий договір оренди, в якому визначаються, поряд з іншими умовами,

розмір орендної плати і періодичність її внесення, можливість продажу клієнту устаткування після закінчення строку договору.

Отже, лізинг - це різновид довгострокового кредиту, який на­дається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку (статті 292, 351 ГК України).

Розрізняють фінансовий і оперативний лізинги.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 11 грудня 2003 р.

Оперативний лізинг - це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оператив­ного лізингу передачу орендарю майна, яке належить до категорії основних фондів, придбаного або виготовленого орендодавцем на інших, ніж передбачено фінансовим лізингом, умовах.

У разі здійснення таких операцій банки організовують одер­жання довгострокової позики в одного або у кількох кредиторів та отримують від орендаря додаткову винагороду.

Особливою банківською операцією є факторинг (гл. 73 ЦК України). Факторинг - це різновид торговельно-комерційної опе­рації, яка поєднується з кредитуванням його дебіторської заборго­ваності (несплаченими рахунками-фактурами клієнта у процесі реалізації ним товарів і послуг).

Факторинг - це придбання банком у клієнта термінових вимог платежу, пов’язаних з постачанням товарів або наданням послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги. Факторинг - це уступ­ка права вимоги (цесія), що оформлюється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом. Договір факторингу - це відплатний цивільний правочин, відповідно до якого фактор надає комплексні фінансові послуги з фінансування клієнта кош­тами під відступлення права грошової вимоги до боржника. За до­говором факторингу одна сторона (фактор передає або зобов’я­зується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони

(клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступи­ти факторові своє право грошової вимоги до третьої особи борж­ника (ст.

У договорі банк зобов’язується не тільки стягувати борги, а й визначає власні функції щодо обслуговування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати та ін. Договір фак­торингу є дійсним незалежно від угоди між клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошової вимоги.

Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку іроші (го­тівка, переказ, оплата чека тощо) у розмірі 80-90% суми боргу, а за­лишені 10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингові операції банк стягує з клієнта плату.

Різновидом факторингової операції є форфейтинг - форма ко­ротко- і середньострокового кредитування зовнішньоекономіч­них операцій шляхом купівлі комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризи­ків до покупця векселя (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни-імпортера. Перевагою форфейтинга є тверда ставка кредитування та простота оформлення переуступки векселів. У перспективі форфейтинг посяде належне місце серед банківських операцій.

До пасивних операцій належать такі, за допомогою яких бан­ки формують свої ресурси для проведення кредитних та інших ак­тивних операцій, а саме - депозитні операції, відкриття та ведення рахунків клієнтів, отримання кредитів на міжбанківському ринку, випуск власних торгових зобов’язань (векселів і облігацій). Ефек­тивна організація пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регу­люванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а також розши­ренню діапазону банківських послуг.

Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується тра­диційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківські послуги є видом діяльності комерційних банків, які ви­конують різні банківські операції за дорученням клієнтів (юридич-

них і фізичних осіб). Банківські послуги включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та інші послуги.

Серед посередницьких послуг найбільш поширеними є посеред­ництво в одержанні клієнтом кредиту та в операціях з цінними па­перами, валютою й майном. Посередництво в одержанні клієнтом кредиту наявне тоді, коли банк сам не має можливості задовольни­ти кредитну заявку клієнта. У цьому разі банк, що обслуговує клі­єнта, за його проханням бере кредит в іншому банку і надає його клієнту під більш високий відсоток, аніж плата за придбані ресур­си. Клієнт погоджується на таку операцію, тому що отриманий ним кредит в іншому комерційному банку часто обходиться знач­но дорожче, оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надан­ня кредиту, особливо незнайомому позичальнику. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою і майном здійс­нюються на підставі доручення від клієнта і укладаються з емітен­том. Сьогодні заслуговує на увагу посередницька діяльність комер­ційних банків під час емісії, при розміщенні та організації вторин­ного обігу цінних паперів клієнтів.

Банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на меті надання валюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і під­тримання ліквідності у валюті: страхування ризиків знецінення коштів унаслідок зміни валютних курсів, отримання спекулятив­ного прибутку за рахунок зміни курсів валют.

Для забезпечення платіжної дисципліни важливого значення набувають розрахунково-платіжні операції банків, які передбача­ють ведення рахунків юридичних і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням, касове обслуговування клієнтів. Сьогодні дедалі ширше застосовується автоматизоване обслугову­вання клієнтів із використанням комп’ютерної системи («Клієнт- Банк»), яка дає можливість контролювати стан рахунка та здійс­нювати платежі безпосередньо з офісу, а також одержувати різно­манітну інформацію. З метою прискореного обслуговування клієнтів і максимальної для них зручності в банках впроваджено автомати­зовану систему банківського обслуговування населення (АСБОН) на базі платіжних карток.,

Серед перспективних видів діяльності комерційних банків осо­бливе місце посідають довірчі (трастові) послуги, які передбача­ють управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах його довіреної особи. Довірене управління майном пов’язано з виконанням робіт з обліку опера-

цій, збереженням цінностей, розміщенням коштів, фінансовим аналізом тощо.

У переліку цих послуг і такі, як: а) розпорядження активами (насамперед портфелями цінних паперів, заставленим майном, коштами пенсійних фондів); б) тимчасове управління справами підприємства в разі його реорганізації або банкрутства: в) здійс­нення агентських послуг, що передбачають виплату дивідендів за акціями, відсотків за облігаціями; г) зберігання акцій з передовіре­ним правом голосу.

Під час виконання агентських послуг банк діє від імені і за дорученням клієнта на основі договору, укладеного на конкрет­ний строк. Відмінність агентських послуг від довірчих полягає в тому, що у наданні агентських послуг клієнт не втрачає повнова­жень власника, а лише уповноважує банк на операції від імені власника.

Комерційні банки у наданні агентських послуг здійснюють операції із зберігання майна клієнтів та управління їх власністю, проводять інвестиційні та кредитні операції за дорученням влас­ника, організовують оплату рахунків і податків, операції купівлі- продажу, оформлення та відновлення страхових полісів та інше юридичне обслуговування; виконують послуги із збереження цін­ностей і надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції із збереження цінних паперів з одночасним одержанням з них до­ходу, проводять погашення облігацій із закінченим строком дії, отримують кошти за заставними листами, провадять обмін цінних паперів, їхні купівлю та продаж.

У довірчій діяльності комерційні банки також приділяють важливу увагу обслуговуванню фізичних осіб, а саме: розпоряджа­ються спадщиною на підставі заповіту; управляють майном клієн­тів за дорученням; надають агентські послуги (збереження цін­ностей; надання в оренду сейфів клієнтам, управління активами за вказівкою клієнтів); забезпечують збереження майна недієздат­них осіб, у тому числі неповнолітніх спадкоємців, здійснюють опікунство.

Крім довірчих послуг, пріоритетним напрямом банківської діяльності слід вважати і консультаційно-інформаційні послуги, тобто надання клієнтам кваліфікованих консультацій та інформа­ції з різних аспектів управління фінансами та господарських, фі­нансових, правових, банківських питань, проблем ведення бізне­су тощо.

Серед перспективних консультаційних послуг зазначимо такі:

- консультації з питань застосування законодавчих і норматив­них актів, що регламентують господарську діяльність;

- підготовка та правова експертиза господарських договорів, зовнішньоторгівельних контрактів, установчих документів під­приємств, документації на отримання ліцензій тощо;

- консультації з організації та ведення бухгалтерського облі­ку, складання фінансової та податкової звітності; бізнес-плану, кошторису, планування та контролю, калькуляції собівартості продукції, питань ціноутворення, організації розрахунків із парт­нерами по ринку;

- консультації з питань діяльності на фондовому та валютно­му ринках, прогнозування динаміки валютних курсів та стан об­мінних курсів валют і котирування цінних паперів, інвестування коштів, маркетингу, управління активами фірм;

- консультації із загальних питань ведення бізнесу (збільшен­ня капіталу підприємств, реорганізація, злиття та придбання інших компаній);

- збирання, аналітичне оброблення і надання клієнтам різно­манітної інформації про тенденції розвитку економіки на макрорів- ні, фінансовий стан, особливості господарювання, місце контраге­нтів на ринку, поточну, господарську кон’юнктуру, стан світових ринків різних товарів тощо.

У сучасних умовах у банківській практиці почали впроваджу­ватися нові технології в банківському обслуговуванні клієнтів - система дистанційного банківського обслуговування. Комерційні банки надають клієнтам такі послуги, як проведення банківських операцій «вдома» («home banking»), в офісі та ін,- повсюди, де це зручно клієнту. Сьогодні виділено чотири основні різновиди від­даленого банкінгу:

1) телефонний банкінг, коли за допомогою звичайного чи мобільного телефону можна виконати безліч банківських опе­рацій;

2) відеобанкінг - це телеміст, який працює між клієнтами і бан­ком; за допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоні­торами, клієнт може поспілкуватися із службовцем в банку і за його допомогою здійснити необхідні операції;

3) інтернет-банкінг, коли клієнти використовують цю систему для управління банківськими рахунками, можуть отримати повну інформацію про стан своїх рахунків, здійснювати банківські пере-

кази, погашати заборгованість за кредитними картками тощо. Так, «Приватбанк» запровадив унікальний проект, у рамках якого влас­ники міжнародних платіжних карток «Visa» та «Master Card» мог­ли підключитися до системи інтернет-банкінгу «Приват 24» через мережу банкоматів по всій Україні;

4) РС-банкінг, коли доступ до рахунку банку здійснюється за допомогою персонального комп’ютера і прямого підключення до банківських серверів. В Україні ця система відома як «Банк- клієнт», що дає змогу банку продавати, а клієнту отримувати мак­симальний спектр банківських послуг. У перспективі таке обслу­говування клієнтів банками стане основною формою банківських послуг. Крім запровадження нових банківських технологій пропо­нується створювати для клієнтів так звані зали самообслуговуван­ня, де клієнти зможуть здійснити низку самостійних банківських операцій. Надання банками нових фінансових послуг розширяє клієнтську базу і пропозиції своїх продуктів, диктує нові методи і правила дистанційного обслуговування клієнтів.

В умовах фінансової кризи, коли банківська справа і банків­ська система потребують удосконалення, і у зв’язку зі входженням її у світову банківську систему відбувається процес розширення банківських операцій та послуг, поліпшення їх якості, ускладнен­ня технологічних рішень. Розвиток банківських операцій та послуг сприяє диверсифікації ризиків, отриманню прибутку з нових джерел, поліпшує структуру балансу банків, їхню ліквідність. Роз­глянуті напрями розвитку ринку банківських послуг сприятимуть розширенню сфери діяльності комерційних банків, їх адаптації до нових умов ринку та зростаючих потреб клієнтів, що адекватно вимогам ринкової економіки.