<<
>>

§ 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу

Міжнародний комерційний арбітраж (або третейський суд) є різно­видом комерційного арбітражу. Законодавство про арбітраж багатьох країн відображує природу арбітражу як альтернативного засобу вирі­шення спорів, що виникають у сфері економічного обігу, в основі якого лежить договір, який і виключає юрисдикцію державних судів щодо розгляду конкретної справи.

Договірна природа арбітражу означає, що його формування є пре­рогативою сторін. Заснування або обрання арбітражу здійснюється сторонами, між якими існує спір про право.

Чинне законодавство різних держав, як правило, закріплює можли­вість розгляду міжнародними комерційними арбітражами цивільних справ між національними, з одного боку, та іноземними суб’єктами права — з другого, а в деяких випадках — і можливість розгляду арбі­тражами цивільних справ у спорах між іноземними суб'єктами права.

Так, згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у міжнародний комерційний арбітраж можуть передаватися спори, що виникають із договірних та інших цивільно-правових від­носин при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжна­родних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародних об'єднань і організацій, створених на території України, між собою, спори їх учасників, а рів­но їх спори з іншими суб’єктами права України (ст. 1). У статті 3 Ре­гламенту міжнародного арбітражного суду при Білоруській Торговельно- промисловій палаті передбачено, що арбітражний суд поряд з іншими спорами розглядає спори між іноземними суб’єктами господарювання, розташованими за межами Білорусії.

В умовах усе більшого розвитку і спеціалізації міжнародного еко­номічного обміну роль комерційного арбітражу зростає. У літературі слушно підкреслюються ефективність арбітражу, його переваги при розгляді міжнародних цивільних справ порівняно з національними судами.

Перевага арбітражу полягає перш за все в тому, що він забезпечує прийнятну, доступну і більш просту, на відміну від судової, процедуру вирішення спорів. Досить суттєвим є і те, що сторони можуть форму­вати склад арбітражу, який розглядає і вирішує справи, що сприяє довірі сторін до арбітрів та їх компетентності.

Провадження в арбітражі передбачає також можливість узгодити взаємно прийнятну мову провадження. Провадження в арбітражі має конфіденційний характер на відміну від гласності судового процесу, що також є його перевагою.

До переваг арбітражу належить і можливість обирати не тільки прийнятну арбітражну процедуру, а й прийнятне право. Рішення ко­мерційного арбітражу, на відміну від рішень суду, є остаточними, що сприяє завершеності будь-якого арбітражного провадження.

Особливо слід підкреслити існування механізму, що забезпечує визнання і виконання рішень комерційного арбітражу в межах конвен­ційного регулювання цього питання.

Міжнародна практика створила різні види комерційного арбітражу: випадковий та інституційний. Випадковий арбітраж створюється для розгляду конкретного спору (австрійський юрист Ламмош назвав його арбітражем асі кос). Після вирішення того чи іншого спору арбітраж припиняє існування. Процедура випадкового арбітражу може визна­чатися сторонами самостійно чи шляхом домовленості про застосу­вання модельних правил арбітражу (наприклад, Арбітражного регла­менту Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі — ЮНСІТРАЛ).

У цей час значно поширені постійно діючі, або інституційні, арбі­тражі. Вони створюються при торговельних палатах, біржах, різних асоціаціях, організаціях та ін. Інституційний арбітраж організується як арбітражна установа, що не входить до складу державного апарату і є недержавним утворенням. Склад інституційного арбітражу може формуватися в різні способи. Як правило, він утворюється з осіб, що внесені до списку арбітрів, органом тієї організації, при якій він пере­буває. У деяких арбітражних установах коло осіб, які можуть входити до складу арбітражу, визначається не списком арбітрів, а членством у відповідній організації.

Для інституційного арбітражу, на відміну від арбітражу ай кос, характерна також наявність власних правил проце­дури, які передбачають порядок утворення складу арбітражу і вирі­шення комерційних спорів.

Інституційний арбітраж зазнав деякої еволюції у своєму розвитко­ві. У цьому зв'язку слід відмітити спеціалізацію постійно діючих арбітражів. Так, поряд з арбітражами, так би мовити, загальної юрис­дикції, які розглядають будь-які спори з договірних або інших цивільно- правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговель­них та інших форм міжнародних економічних зв'язків, створюються арбітражі із спеціальною (обмеженою) юрисдикцією (торговельні, морські тощо). До арбітражів спеціальної юрисдикції належать, на­приклад, Міжнародний третейський суд по справах морського і річко­вого пароплавства у Ґдині, Арбітражний суд Асоціації з бавовни в Польщі, Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті України, Морська арбітражна комісія при Торговельно- промисловій палаті Російської Федерації та ін.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу:

  1. Поняття і види підвідомчості
  2. § 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада
  3. § 5. Структура цивільного процесу (цивільного судочинства)
  4. § 5. Наука цивільного процесуального права
  5. § 1. Поняття й умови визнання та виконання рішень іноземних судів
  6. § 2. Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
  7. § 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
  8. Зміст
  9. Тлумачення міжнародних договорів судами загальної юрисдикції
  10. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  11. Поняття та правова природа третейського розгляду цивільно-правових спорів
  12. Місце третейського розгляду серед альтернативних способів вирішення цивільно-правових спорів та його співвідношення з цивільним процесуальним правом
  13. Поняття, види та зміст третейських угод
  14. Підвідомчість цивільно-правових спорів третейським судам (арбітрабельність)
  15. 3.1. Правові наслідки розгляду справи третейськими судами
  16. Порядок оскарження рішень третейських судів
  17. Звернення рішень третейських судів до примусового виконання
  18. Медіація як спосіб вирішення спорів, які виникають у зв’язку з плагіатом
  19. §2. Законодавство УРСР в роки перебудови
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -