5.4. Орендні операції

Лізинг— підприємницька діяльність, спрямована на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових засобів. За договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець (лізингодавець) зобов'язується придбати у власність у конкретного продавця зазначене у договорі майно та передати його за плату у тимчасове користування орендареві (лізингоодержувачу) для підприємницьких цілей [ 33, 36, 37].

Виходячи з цього визначення, в орендній операції при укладенні орендної угоди, беруть участь, щонайменше, дві особи, з яких одна передає майно в оренду, інша, за певне фінансове відшкодування на користь першої, приймає це майно для проведення комерційної діяльності. У міжнародній практиці, коли хоча б одна зі сторін є резидентом іншої країни, такі орендні операції мають назву лізингових.

У міжнародних торговельнофінансових відносинах лізингові операції регулюються положеннями Оттавської конвенції про міжнародний фінансовий лізинг 1988 року, яка визначила правове регулювання лізингу та закріпила його самостійне існування у міжнародних торговельних відносинах. У такому разі два контракти — купівліпродажу та лізингу розглядаються як єдина тристороння угода, що забезпечує правове регулювання обов'язків усіх її сторін [186].

Оттавська конвенція верховенствує над лізинговою угодою за наявності певних особливостей, а саме: орендар (лізингоотримувач) самостійно визначає потрібне майно та обирає постачальника, а орендодавець купує його на підставі лізингової угоди, укладеної з відома постачальника.

Гл. 5 Зовнішньоторговельні угоди

Загалом, Конвенція має на меті перекласти відповідальність за обладнання з орендодавця на постачальника, у зв'язку з тим, що орендодавець фінансове зацікавлений у здійсненні угоди, якщо інше не обумовлене лізинговим контрактом. Основна відмінність лізингу від інших видів оренди полягає у тому, що його об'єктом є майно, яке раніше не використовувалось лізингодавцем, а спеціально придбане з метою передачі у користування з комерційними цілями лізингоотримувачу. Водночас, відмінність лізингу від кредиту полягає в тому, що згідно з угодою, об'єкт лізингу може стати власністю лізингодавця після закінчення терміну лізингу. В разі надання кредиту банк лишає за собою право власності на майно, як позичкову заставу.

У залежності від терміну виконання, орендні угоди поділяються на короткотермінові (до одного року) — «рейтинг», середньотермінові (дватри роки) — «хайринг» та довготермінові (від 35 до 1015 років) — «лізинг».

Лізинг можна класифікувати за складом учасників угоди, за типом майна, за ступенем окупності, за умовами обрахування амортизації обладнання (мал. 5.4).

Основними видами лізингу вважаються фінансовий та оперативний. Особливістю фінансового лізингу є те, що термін, на який укладається угода щодо певного обладнання, дорівнює тривалості його «життя», а в разі оперативного лізингу термін угоди значно менший від строку придатності обладанання.

У залежності від реалізації самої угоди, лізинг має певні різновиди. Так, різновидом фінансового лізингу є зво За ступенем окупності За умовами амортизації Повної окупності

3 повною амортизацією Неповної окупності 3 неповною амортизацією Класнфікація лізингу

І За складом учасників За типом майна Прямий Рухомого Опосередкований

Нерухомого Мал. 5.4. Класифікація лізингу.

131

С. Терещенко Основи митного законодавства України

ротний лізинг, коли власник обладнання продає його майбутньому лізингодавцю та одночасно укладає лізингову угоду на це обладнання як предмет оренди.

Лізингові угоди з повною або частковою виплатою відрізняються одна від одної тим, що впродовж чинності угоди лізингодавцю повертається уся вартість предмета лізингу, або його, обумовлена угодою, частка.

Особливості «ливеріджлізингу» полягають у тому, що лізингодавець купує обладнання та сплачує тільки певний відсоток власних коштів, а решту отримує в кредит.

Лізингові угоди, що передбачають технічне обслуговування, ремонт і таке інше з боку лізингодавця, мають назву угод, з додатковими зобов'язаннями.

Водночас, існує так званий «чистий лізинг», який передбачає повне технічне обслуговування та ремонт предмета лізингу з боку лізингоотримувача.

Якщо за складом учасників угоди, в ній присутні тільки виробник обладнання, лізингодавець та лізингоотримувач, то це — «прямий лізинг», а в разі наявності посередника між лізингодавцем та лізингоотримувачем — «опосередкований лізинг» або «сублізинг».

Можливо укладення угод з надання лізингових ліній, що аналогічні банківським кредитним лініям та дозволяють лізингоотримувачу одержувати додаткове обладнання у лізинг без укладення нових додаткових угод.

Міжнародні лізингові операції, в залежності від напрямку пересування предмета лізингу, можна поділити на експортні та імпортні, що у будьякій різновидності, створюють умови стимулювання експорту та інвестиційної політики.