2.2. Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарсько­го підприємства

Важливою сферою локального правового регулювання внут­рішньогосподарських відносин сільськогосподарських підпри­ємств є трудові відносини. За умов розвитку ринкових відносин подальше розширення самостійності сільськогосподарських підприємств у сфері правового регулювання умов праці членів колективно-кооперативних, фермерських господарств і праців­ників корпоративних підприємств є, на нашу думку, об'єк­тивною потребою практики.

Це, у свою чергу, зумовлює ширше залучення працівни­ків до управління сільськогосподарським підприємством, що сприяє підвищенню ефективності виробництва, посиленню дії на економічні результати сільськогосподарського підприємства.

Досягнення найбільш гармонійного поєднання інтересів ко­лективу і окремого працівника вимагає подальшого вдоскона­лення організаційно-правових форм регулювання умов праці, побуту і відпочинку працівника. Виконання цього важливого завдання безпосередньо пов'язане з подальшим розширенням сфери і вдосконаленням локального правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах.

Трудова дисципліна об'єднує робітників, службовців сіль­ськогосподарських підприємств у трудові колективи. Високий рівень трудової дисципліни складається там, де кожний пра­цівник належним чином виконує свої професійні обов'язки. Основні трудові права та обов'язки робітників і службовців регламентує Кодекс законів про працю України. Обов'язки робітників державних сільськогосподарських підприємств кон­кретизовані в галузевих правилах внутрішнього трудового роз­порядку. На їх основі трудові колективи сільськогосподарських підприємств затверджують за погодженням із профспілковим комітетом правила внутрішнього трудового розпорядку госпо­дарства (ст.

У сільськогосподарських підприємствах є блок локальних нормативно-правових актів, що набирають чинності з моменту затвердження їх загальними зборами сільськогосподарського підприємства, приймаються на основі Статуту, як-то: Правила внутрішнього розпорядку, Положення про порядок застосу­вання заходів дисциплінарного впливу, Положення про оплату праці, Положення про преміювання, Положення про ревізійну комісію, Положення про порядок розподілу прибутку, Поло­ження про порядок укладення договорів, Положення про спе­ціалістів тощо (назви актів можуть дещо різнитись у різних сільськогосподарських підприємствах).

У цьому блоці локальних нормативно-правових актів особ­ливе значення мають Правила внутрішнього розпорядку сіль­ськогосподарського підприємства. Цей акт приймає вищий ор­ган управління сільськогосподарського підприємства у порядку локальної нормотворчості, містить обов'язкові для виконання правила поведінки (норми), дотримання яких забезпечується заходами переконання та заходами примусу [75, с. 320].

Сама назва Правил внутрішнього розпорядку підкреслює, що цим документом регулюється не лише трудовий розпорядок, а й інші питання внутрішнього життя сільськогосподарського підприємства. Внутрішній розпорядок сільськогосподарського підприємства — це система повсякденних внутрішньогоспо­дарських земельних, трудових, організаційних, управлінських, культурно-соціальних, побутових та інших відносин. Як за­значає професор В. В. Петров, специфіка функціонування сіль­ськогосподарського виробництва потребує особливого режиму часу роботи і відпочинку. У цьому виявляється своєрідна оз­нака трудової дисципліни у сільському господарстві. Прийняті на підставі Статуту сільськогосподарського підприємства з ура­хуванням інших законодавчих актів Правила внутрішнього розпорядку є другим за значенням після Статуту внутрішньо­господарським локальним нормативно-правовим актом, що ре­гулює виключно питання внутрішнього розпорядку та має най­більший після Статуту ступінь універсальності [107, с.

Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарського підприємства регламентують організацію виробництва і праці, порядок використання робочого часу, часу відпочинку, заохо­чення працівників, порядок притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, питання охорони праці і об­слуговування особистих потреб членів сільськогосподарського підприємства, а також відносини з працівниками, які можуть залучатися до роботи у сільськогосподарське підприємство за трудовим договором. Норми, що закріплені і знаходять свій зовнішній вираз у зазначених Правилах, конкретизують окремі положення Статуту сільськогосподарського підприємства. Вони визначають правила поведінки членів сільськогосподарського підприємства, спеціалістів, керівників структурних підроз­ділів, зміст їхніх основних прав та обов'язків. Правила внутріш­нього розпорядку повинні бути стабільними, тобто діяти про­тягом кількох років, хоча за необхідності деякі їх положення можуть бути уточненні чи доповнені, причому ці зміни повин­ні затверджувати загальні збори членів сільськогосподарського підприємства. З моменту затвердження загальними зборами вони набирають чинності. Норми, які закріплені у Правилах внутрішнього розпорядку, мають значний юридичний вплив на вирішення конфліктів, що виникають у взаємовідносинах між органом управління сільськогосподарського підприємства і спеціалістами, між ограном управління, спеціалістами і чле­нами сільськогосподарського підприємства [22, с. 160].

У правових нормах різного рівня встановлена система сти­мулювання праці: види заохочень, підстави для заохочення і порядок їх застосування.

Заохочення за видами поділяються на: моральні й матеріаль­ні, індивідуальні та колективні.

До моральних належать такі заохочення, які не пов'язані з виплатою грошей, наданням послуг, продукції, подарунків. Моральне заохочення працівників можна визначити як засо­би морального визнання працівників та трудових колективів за досягнення високих результатів праці.

Згідно зі Статутом і Правилами внутрішнього розпоряд­ку сільськогосподарського підприємства за досягнення висо­ких результатів у виробництві, розробку та втілення пропози­цій щодо його вдосконалення, багатолітню бездоганну працю в сільському господарстві та інші заслуги загальні збори сіль­ськогосподарського підприємства (збори уповноважених) або правління за погодженням із профспілковим комітетом мо­жуть визначати заходи заохочення: оголошення подяки, видача

премії, нагородження цінним подарунком, нагородження По­чесною грамотою.

Загальні збори сільськогосподарського підприємства (збо­ри уповноважених) можуть встановити інші заходи мораль­ного та матеріального заохочення. Пропозиції щодо заохочен­ня обговорюються на зборах або раді виробничого підрозділу і вносяться на розгляд правління сільськогосподарського під­приємства. За порушення статуту підприємства, правил внут­рішнього розпорядку, невиконання рішень загальних зборів (зборів уповноважених), правління сільськогосподарського під­приємства, розпоряджень посадових осіб, порушення вироб­ничої і трудової дисципліни, запізнення або невихід на роботу, самовільне її залишення, появу на роботі в нетверезому стані тощо, а також невиконання без поважних причин обов'язкового мінімуму трудової участі в суспільному виробництві, недба­ле ставлення до майна сільськогосподарського підприємства, самовільне використання техніки, робочої худоби та іншо­го майна підприємства в особистих цілях, невиконання вста­новлених норм і правил техніки безпеки та за інші порушення на винних можуть бути накладені загальними зборами (збо­рами уповноважених) або правлінням сільськогосподарського підприємства такі стягнення, як: догана, звільнення з посади (роботи) з обов'язковим наданням іншої роботи; попереджен­ня про звільнення з роботи, виключення з членів підприємства [179, с.

Виключення з членів сільськогосподарського підприємства, яке створено на принципах членства як крайній захід стягнен­ня, застосовується загальними зборами сільськогосподарсько­го підприємства до осіб, які систематично порушують статут або правила внутрішнього розпорядку. До працівників держав­них сільськогосподарських підприємств або тих, які працюють за контрактом чи трудовим договором у вищевказаних підпри­ємствах і припустилися аналогічних порушень, застосовують­ся згідно з Кодексом законів про працю України такі заходи, як розірвання трудового договору чи контракту.

На практиці у Правилах внутрішнього розпорядку в сіль­ськогосподарських підприємствах не завжди чітко і конкретно визначаються особливості праці щодо працюючих у тварин­ництві, рослинництві або зайнятих на механізованих роботах машиністів-трактористів і деяких інших категорій працівників сільськогосподарського підприємства.

У Правилах внутрішнього розпорядку зазвичай не уточнені в цілому питання робочого часу, не передбачаються локальні норми заохочення. У значній кількості Правила внутрішнього розпорядку відсутні і закріплені норми щодо умов і порядку за­стосування дисциплінарного впливу на порушників трудової дисципліни.

Не ставлячи за мету висвітлення у практичній площині ши­рокого спектру відносин, які регулюються конкретизуючими нормами, що закріплюються і знаходять свій зовнішній вираз у Правилах внутрішнього розпорядку сільськогосподарських підприємств, необхідно приділити увагу юридичній природі такого акта, що впливає на зміст останнього.

На наш погляд, з'ясувати юридичну природу Правил внут­рішнього розпорядку доцільно через розгляд співвідношення Правил внутрішнього розпорядку і Статуту сільськогоспо­дарського підприємства. Тут варто зазначити, що, по-перше, Статут у системі локальних нормативно-правових актів сіль­ськогосподарських підприємств є загальним, а Правила внут­рішнього розпорядку виступають частиною цієї системи і є формою конкретизації положень Статуту. По-друге, норми, які містяться і закріплені в Правилах внутрішнього розпоряд­ку, є юридично значущими, з огляду на те, що містять визна­чений імператив для тих, кому адресовані, є обов'язковими, і їх слід пов'язувати із визначеними правовими наслідками. По- третє, Правила внутрішнього розпорядку отримують санкцію від органу управління сільськогосподарським підприємством і є базою для подальшої локальної нормотворчої роботи в сіль­ськогосподарському підприємстві. Тут існує «ступінчастість» у регулюванні внутрішніх відносин.

2.3.