§4 Вплив внутрішнього права на міжнародне

Хоча слід мати на увазі, що реальна зовнішня політика Радянської Росії істотно розходилася із проголошеними ідеа- лами57.

Вплинути на міжнародне право можуть також конституційно-правові норми, що стосуються організації політичного режиму в державі. Це проявилося, зокрема, при закріпленні в міжнародному публічному праві норм про права людини в їхньому сучасному вигляді. Як відомо, спочатку норми про захист прав людини з'явилися в законодавчих актах Великобританії, Голландії, США, Франції. Загальноприйнятий у сучасному міжнародному публічному праві виклад прав людини у вигляді каталогу, тобто у вигляді переліку, уперше було закріплено в Біллі про права штату Вірджинія й у Декларації незалежності США 1776 р.58. У другій половині ХХ ст. під впливом конституцій плюралістичних демократій було прийнято низку міжнародних документів, що встановлюють принципи організації політичної влади в демократичній державі, зокрема Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 р., Паризька хартія для нової Європи від 21 листопада 1990 р.

На розвиток міжнародного права можуть впливати партикулярні норми внутрішнього законодавства. Так було з нормами про дипломатичні та консульські привілеї, що згодом увійшли до міжнародного права. Можливість внутрішнього права впливати на міжнародне право була врешті-решт відображена в самому міжнародному праві. У ч. 1 ст. 46 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. зазначено: «Держава не має права посилатися на ту обставину, що її згода на обов'язковість для неї договору була виражена на порушення того чи іншого положення її внутрішнього права, яке стосуєть- ся компетенції укладати договори, як на підставу недійсності її згоди, якщо тільки це порушення не було очевидним і не стосувалося норм її внутрішнього права особливо важливого значення»1.

Не можна виключити також вплив на міжнародне право національної судової практики, особливо країн англосаксонської системи права.