ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до ст. 1 Конституції, Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Ствердження України як правової держави передбачає прогресивне обмеження в часі та просторі різних форм протиправної поведінки соціальних суб’єктів, однією з яких є адміністративні правопорушення.

Загалом, проблематика, пов’язана з протидією адміністративним правопорушенням, є традиційною для української науки адміністративного права. У її межах досліджено численні аспекти згаданого питання, починаючи від детального аналізу законодавства про адміністративні проступки і закінчуючи особливостями окремих категорій осіб (в єдності соціальних, професійних, психологічних, інших характеристик), що виступають реальними або потенційними правопорушниками. Однак сьогодні існує нагальна потреба в комплексному, системному баченні процесу попередження і протидії адміністративним правопорушенням для відтворення цього процесу в адекватному понятійному й концептуальному апараті.

В основу дисертаційного дослідження покладено ґрунтовні напрацювання вітчизняних та зарубіжних фахівців: В. Б. Авер’янова, А. Б. Агапова,

O. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, В. М. Бевзенка, Ю. П. Битяка, Ю. А. Ведєрнікова, В. В. Галунька, Є. С. Герасименка, І. П. Голосніченка, С. Т. Гончарука, Т. О. Гуржія, Г. В. Джагупова, В. В. Доненко,

P. А. Калюжного, А. І. Каплунова, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць,

B. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, М. М. Коніна, О. В. Кузьменко, В. І. Курила, Р. С. Мельника, О. І. Миколенка, В. І. Олефіра, О. І. Остапенка, С. В. Пєткова,

C. Г. Стеценка, О. А. Троянського, Н. В. Хорощака, О. В. Чекаліної, О. П. Шергіна, В. К. Шкарупи, Х. П. Ярмакі та ін.). Попри це, далеко не всі аспекти проблеми попередження адміністративних правопорушень в Україні та протидії їм можна вважати вивченими повною мірою, що й підкреслює актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до загальнофакультетської теми юридичного факультету Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана «Угода про асоціацію України з ЄС як основа розвитку її національного законодавства» (номер державної реєстрації 0115U003418).

Тема дисертації передбачає формулювання пропозицій щодо внесення змін до сучасного адміністративного законодавства й відповідає основним положенням Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2011 р. № 2623-III та Постанові Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 р. № 442.

Мета і задачі дослідження.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі задачі:

- надати стислу характеристику сутності, основних ознак, особливостей адміністративних правопорушень, здійснити короткий ретроспективний аналіз явищ, пов’язаних з попередженням та протидією адміністративним правопорушенням;

- викласти комплексне бачення правових джерел, на основі яких здійснюється попередження та протидія адміністративним правопорушенням у сучасній Україні;

- з’ясувати сутність механізму попередження та протидії адміністративним правопорушенням, охарактеризувати його основні елементи;

- визначити місце профілактичної діяльності як центрального і найбільш перспективного елементу в механізмі попередження адміністративних правопорушень в Україні;

- надати комплексну характеристику адміністративного примусу як необхідної складової в механізмі попередження та протидії адміністративним правопорушенням (на основі узагальнення відповідного теоретичного, статистичного та соціологічного матеріалу);

- здійснити порівняльний аналіз досвіду попередження та протидії адміністративним правопорушенням в інших країнах, з’ясувати доцільність використання конкретних форм цього досвіду в сучасній Україні;

- запропонувати окремі заходи щодо вдосконалення правового регулювання попередження та протидії адміністративним правопорушенням в Україні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері попередження та протидії адміністративним правопорушенням в Україні.

Предметом дослідження є попередження та протидія адміністративним правопорушенням в Україні.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеціально- юридичних методів дослідження.

Системний метод, прийоми логічного та юридико-догматичного методу використано для аналізу адміністративних правопорушень як виду правопорушень (підрозділ 1.1); прийоми історичного аналізу, дотримання принципу об’єктивності, єдності історичного і логічного аналізу - для здійснення ретроспективного аналізу явища протидії і попередження адміністративних деліктів (підрозділ 1.2); системний, формально-юридичний методи - для аналізу правових джерел, що покладено в основу процесу попередження та протидії адміністративним правопорушенням в Україні (підрозділ 1.3); прийоми логічного методу, метод порівняння, системний і структурно-функціональний методи - для з’ясування сутності та елементів механізму попередження і протидії адміністративним правопорушенням (підрозділ 2.1); системний, порівняльний, логічний та інші методи - для з’ясування місця різних форм профілактики як елемента механізму попередження та протидії адміністративним правопорушенням (підрозділ 2.2); методи правової статистики, порівняння, логічного аналізу - для дослідження ролі адміністративного примусу (підрозділ 2.3); компаративний метод - для дослідження використання зарубіжного досвіду в удосконаленні механізму попередження та протидії адміністративним правопорушенням (підрозділ 3.1); методи порівняльного правознавства, юридичного моделювання, формально- правовий - для вивчення питання вдосконалення правового регулювання попередження та протидії адміністративним правопорушенням (підрозділ 3.2).

Нормативною основою дослідження є чинне та раніше діюче адміністративно-деліктне законодавство України, проекти окремих нормативно-правових актів.

Емпіричну базу дослідження становлять дані Державної служби статистики України, узагальнення практики застосування нормативно-правових актів органами влади, судова практика України та Європейського суду з прав людини.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права комплексним, узагальненим дослідженням процесу попередження та протидії адміністративним правопорушенням в Україні в сучасних умовах. Зокрема, наукову новизну дослідження становлять висновки, положення та рекомендації, які відображають особистий внесок автора, а саме:

вперше:

- обстоюється концепція змістовного розмежування термінів «попередження», «профілактика» та «запобігання» і відповідної діяльності на основі чітких критеріїв, головними з яких є суб’єкти здійснення, об’єкти впливу, методи, характер впливу та ін.;

- обґрунтовано висновок про подвійну природу попередження адміністративних проступків, яке, з одного боку, є результатом діяльності усіх державних органів та інститутів громадянського суспільства із забезпечення гідного існування людини і громадянина в Україні, з іншого - результатом спеціальних заходів, що здійснюють компетентні суб’єкти (державні органи та посадові особи) за наявності відповідно орієнтованих форм громадської підтримки;

дістали подальшого розвитку:

- пропозиції щодо нормативного визначення адміністративно - запобіжних заходів як передбачених чинним законодавством засобів адміністративного примусу, що застосовуються за відсутності факту правопорушення, пов’язаних з обмеженнями можливостей особи, адекватними ситуації конкретного адміністративно-правового конфлікту, а також способів фізичного й психологічного впливу на неї з метою недопущення вчинення нею адміністративного правопорушення;

- положення щодо розуміння загального попередження як комплексу заходів, спрямованих на утримання громадян від учинення правопорушень, які, на відміну від спеціального попередження, що реалізується за конкретними наслідками вчинених правопорушень, мають неперсоніфікований характер, є своєрідним «стримувальним чинником» для скоєння адміністративних проступків;

- напрями використання в доктрині та нормативній практиці України терміна «деделіктизація» (під яким автор розуміє факт концептуального обґрунтування і нормативного закріплення відмови від визнання певного типу діяння правопорушенням) та «деделіктизація адміністративних правопорушень»;

- положення щодо участі громадян в охороні громадського порядку, попередженні та протидії адміністративним правопорушенням, що виражається, зокрема, у створенні громадських об’єднань з охорони громадського порядку (на місцевому рівні), формах і методах підтримки їх діяльності з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, упровадження в Україні адаптованих аналогів народних поліцейських академій (Велика Британія, США);

- наукові узагальнення зарубіжного досвіду щодо попередження та протидії адміністративним правопорушенням з точки зору його можливого використання в Україні (організація партнерських взаємовідносин поліції із суспільством, зменшення готівкового грошового обігу, розширення сучасних форм електронних засобів розрахунків і звітності, обмеження сфери дії адміністративно-правових заборон тощо);

- положення щодо необхідності використання сучасних технологій (запропоновано розробити мобільний додаток для налагодження взаємодії між правоохоронними органами й населенням), а також щодо активного використання можливостей, якими володіють засоби масової інформації, для оперативного реагування на ситуації ризику вчинення адміністративних правопорушень та їх попередження через інформаційний вплив з боку органів правопорядку;

- сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання процесу попередження та протидії адміністративним правопорушенням, зокрема, через зміни чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та проекту Закону України «Про попередження правопорушень»;

удосконалено:

- положення про основні елементи суб’єктного складу механізму попередження адміністративних правопорушень, якими, зокрема, є: органи державної влади й місцевого самоврядування; правоохоронні органи як спеціалізовані суб’єкти; громадські формування, спеціалізовані в питаннях зміцнення правопорядку; посадові особи в межах відповідних підрозділів в установах та організаціях різних форм власності (топ-менеджмент, служби персоналу, фінансового обліку та звітності, психологічні служби тощо); громадські формування, спеціалізовані в питаннях загального виховання (наприклад, релігійні об’єднання); окремі державні й громадські діячі;

- визначення поняття механізму попередження та протидії адміністративним правопорушенням як сукупності статичних (суб’єкти, об’єкти) і динамічних (форми, методи, напрями, передумови їх діяльності) елементів, що мають спільну мету, функціонують скоординовано і спрямовані на забезпечення сталої тенденції зменшення кількості адміністративних правопорушень.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження визначається тим, що отримані висновки та сформульовані автором рекомендації може бути використано в процесі удосконалення законодавства й практичної діяльності з попередження та протидії адміністративним правопорушенням, зокрема у:

- науково-дослідній сфері - як основа для подальших досліджень проблемних питань адміністративного примусу, адміністративної відповідальності та адміністративної деліктології;

- правотворчості - для вдосконалення чинного законодавства через внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та при підготовці перспективного адміністративно-деліктного законодавства (акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 23 листопада 2015 р.);

- правозастосовній діяльності - з метою покращення адміністративної практики щодо попередження та протидії адміністративним правопорушенням;

- навчальному процесі - під час підготовки навчально-методичних матеріалів, проведенні лекційних та практичних занять з таких навчальних дисциплін, як «Адміністративне право України», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана від 7 вересня 2015 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Цінність права як найефективнішого регулятора суспільних відносин» (м. Донецьк, 21-22 вересня 2013 р.); «Політико-правові реформи та становлення громадянського суспільства в Україні» (м. Херсон, 20-21 вересня 2013 р.); «Пріоритетні напрями розвитку сучасної юридичної науки» (м. Харків, 5-6 жовтня 2013 р.); «Права людини: досягнення, проблеми, перспективи» (м. Тернопіль, 2 жовтня 2013 р.); «Achievement of high school» (м. Софія, Болгарія, 17-25 листопада 2013 р.); «Адміністративне право та процес України: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації» (м. Запоріжжя, 27-28 лютого 2014 р.).

Публікації. Основні положення дослідження відображено у 12 наукових публікаціях, серед яких чотири статті - у наукових фахових виданнях України, дві статті - у зарубіжних періодичних виданнях, шість тез наукових доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (242 найменування на 31 сторінці). Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, обсяг основного тексту - 172 сторінки.