ВСТУП

Становлення в Україні інформаційного суспільства пов’язано з підвищен­ням інтенсивності розвитку правових норм, що врегульовують інформаційні відносини. Пріоритет інформаційної свободи учасників суспільних відносин обмежується їх взаємними інформаційними інтересами, правами та обов’язками, що обумовлюють існування інституту інформації з обмеженим доступом.

Статистичні показники кількості справ, які перебували у провадженні протягом 2010-2014 років за статтями КУпАП, що передбачають адміністра­тивну відповідальність за порушення режиму інформації з обмеженим досту­пом, демонструють тенденцію, за якою більшу частину посідають справи за однією ст. 212-2 «Порушення законодавства про державну таємницю» КУ­пАП (у 2010 р. - 1142, у 2011 р. - 1119, у 2012 р. - 1151, у 2013 р. - 946, у 2014 р. - 557), що перевищує показники із застосування інших, наприклад таких як ст. 212-5 «Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію» (у 2010 р. - 209, у 2011 р. - 168, у 2012 р. - 81, у 2013 р. - 106, у 2014 р. - 45), ст. 188-39 «Порушення законодавства у сфері захисту персона­льних даних» (у 2013 р. - 10, у 2014 р. - 3), ст. 163-9 «Незаконне використан­ня інсайдерської інформації» (кожного року по одній справі), ст. 185-11 «Роз­голошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист» (одна справа у 2012 р.), у декілька разів. Це свідчить про те, що більшість норм КУпАП, які передбачають відповідальність за порушення законодавст­ва про інформацію з обмеженим доступом, не відповідають потребам сучас­ного інформаційного суспільства України та підлягають удосконаленню.

Напрями зовнішньої інтеграційної політики України свідчать про вимогу світового інформаційного суспільства стосовно врівноваження у вітчизняно­му інформаційному законодавстві правового захисту на рівних засадах інфо­рмації з обмеженим доступом суб’єктів як публічного, так і приватного пра­ва. Сучасне адміністративно-деліктне законодавство не передбачає механіз­мів захисту адвокатської, нотаріальної, банківської, лікарської таємниць, та­ємниці усиновлення, спілкування, нарадчої кімнати тощо, на відміну від кримінального законодавства.

Засади правового регулювання інформаційних відносин у своїх роботах досліджували такі науковці, як: І.В. Арістова, І.Л. Бачило, Ю.П. Бурило, Д.П. Василенко, В.Д. Гавловський, М.С. Демкова, Н.І. Золотарьова, Т.О. Коломоєць, Т.А. Костецька, О.В. Кохановська, В.І. Маслак, Т.П. Мінка, О.В. Негодченко, С.В. Петров, В.О. Серьогін, В.С. Цимбалюк.

Правові режими окремих видів інформації з обмеженим доступом вивча­ли такі вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Ю. Артемов, В.Ю. Баскаков, К.І. Бєляков, І.Л. Близнюк, Г.О. Блінова, В.М. Брижко, Г.В. Виноградова, Д.О. Гетманцев, А.М. Гуз, О.А. Дмитренко, О.Д. Довгань, С.Л. Ємельянов, Т.В. Івченко, П.М. Клименко, Б.А. Кормич, П.Є. Короткова, О.О. Кулініч, В.А. Ліпкан, О.В. Логінов, А.І. Марущак, Ю.С. Піліпенко, Я.Д. Скиба, І.В. Смолькова, А.М. Чернобай.

Названі вчені провели ґрунтовну роботу з дослідження правового регулю­вання суспільних відносин у сфері обігу інформації з обмеженим доступом, проте питання, які стосуються адміністративної відповідальності за пору­шення законодавства про інформацію з обмеженим доступом, не знайшли належного відображення в їхніх працях. Крім того, досі залишаються недо- слідженими проблемні моменти, пов’язані з визначенням місця порушень за­конодавства про інформацію з обмеженим доступом у системі адміністрати­вних інформаційних правопорушень, їх особливих ознак та елементів складу, а також підстав та порядку притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення таких правопорушень.

Наведене обумовлює актуальність теми монографічного дослідження й свідчить про необхідність розробки комплексної характеристики адмініст­ративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом і надання обґрунтованих пропозицій щодо вдоскона­лення норм, що регламентують застосування такої відповідальності.