<<
>>

Стаття 21. Вступ на державну службу

1. Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

2. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення кон­курсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

3. Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу дер­жавного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначен­ня на посаду.

1. Предмет регулювання

Стаття унормовує поняття та визначає порядок вступу громадянина України на державну службу виключно через конкурс.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є встановлення вичерпних підстав та процедур вступу на державну службу в Україні для осіб, які вперше реалізовують право на дер­жавну службу та відповідають загальним і спеціальним вимогам для зайняття вакантної посади державної служи категорій «А», «Б» і «В», що встановлені статтями 19 і 20 Закону, а також для громадян, які призначаються на відпо­відні посади державної служби повторно. При цьому ключовим положенням коментованої статті є встановлення обов’язкового конкурсу на заміщення громадянами України вакантних посад державної служби, крім випадків, які визначаються Законом. Порядок проведення конкурсу на зайняття вакант­ної посади державної служби отримав чітку регламентацію в статтях 22—30 Закону.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Відповідно до пункту 4 Рекомендації № R (2006) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи про статус публічних службов­ців у Європі, при прийнятті на публічну службу слід керуватися принципами рівноправного доступу до публічних посад, відбору за досягненнями, чесного і відкритого конкурсу та відсутності дискримінації.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Конкурс — відповідна змагальна процедура оцінювання кандидатів, що покликана визначити відповідність кандидатів встановленим вимогам, а також встановити рейтинг тих кандидатів, які пройшли всю процедуру оцінювання.

Заслуговує на увагу наступне визначення: конкурс при прийнятті на роботу — це спосіб встановлення професійної компетенції осіб, що вира­жається в особливому порядку добору претендентів, які найбільше підхо­дять на відповідну посаду (роботу), що проводиться... роботодавцем шляхом визначення рівня знань та вмінь осіб відповідно до встановлених правил з метою забезпечення об’єктивної оцінки професійної підготовки потенційних працівників та раціонального добору кадрів[133].

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Конкурс на вакантну посаду державної служби та заміщення вакант­ної посади державної служби за його результатами передбачає формування корпусу державних службовців із дотриманням принципів рівності доступу до державної служби, транспарентності реалізації громадянами права на державну службу, а також відбору на державну службу на основі професій­них компетентностей та особистісних якостей, зокрема, лідерства, стресо- стійкості. Це унеможливлює чи зменшує корупційні ризики при формуванні професійного корпусу державної служби і є суттєвою ознакою демократизації публічної служби в цілому.

Запровадження конкурсу як обов’язкової підстави вступу на державну службу має на меті повний демонтаж моделі «патрон-клієнт», поширеної на державній службі в Україні в 1993-2014 роках.

Тому частина перша коментованої статті доктринально визначає, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Порядок конкурсного відбору та порядок призначення на посаду державної служби детально визначається відповідно в главах 2 і 3 розділу IV Закону, а також в нормативно-правових актах, виданих Урядом на його реалізацію.

Це, зокрема, постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення кон­курсу на зайняття посад державної служби» від 25 березня 2016 р. № 246, «Про затвердження Положення про Комісію з питань вищого корпусу дер­жавної служби» від 25 березня 2016 р. № 243.

Власне, конкурсний відбір на вакантні посади державної служби був передбачений і в Законі України «Про державну службу» 1993 року, але зав­дяки альтернативним формам і методам вступу на державну службу (переве­дення на державну службу з органів місцевого самоврядування, з військової служби та зі служби в правоохоронних органах, із кадрового резерву та із патронатної служби, зайняття вакантної посади державної служби за результатами стажування тощо) проведення конкурсів на вакантні посади державної служби поступово було зведено до мінімуму. Тому частина друга статті 21 коментованого Закону встановлює чітку заборону щодо прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсного відбору.

5.2. У частині другій коментованої статті законодавець передбачив винятки з цього правила, які містяться у цьому ж Законі. Зокрема, частина п’ята статті 22 Закону передбачає, що у разі реорганізації (злиття, приєд­нання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу, переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу.

Частина друга статті 32 Закону передбачає, що у разі виникнення обста­вин, що призводять до порушення вимог про заборону призначення на державну службу громадянина, який буде прямо підпорядкований близькій особі, й ці обставини добровільно не усунуті в 15-денний строк, керівник державної служби може перевести державного службовця за його згодою на іншу рівнозначну вакантну посаду державної служби в цьому державному органі або дати згоду на переведення до іншого державного органу. У такому разі переведення державного службовця здійснюється без обов’язкового про­ведення конкурсу.

Ще однією законною підставою для уникнення конкурсного відбору на вакантну посаду державної служби в Україні, згідно з частиною першою статті 41 Закону, є переведення з урахуванням професійної підготовки та професійної компетентності на: 1) іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), — за рішенням керівника державної служби; 2) рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), — за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться дер­жавний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Також можливість зайняти посаду державної служби в порядку пово­ротного прийняття на державну службу, відповідно до частини третьої статті 87 Закону, має державний службовець, якого звільнено у зв’язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, ліквідацією державного органу, реорганізацією державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції — іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, — у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає ква­ліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

5.3. Частина третя коментованої статті визначає, що юридичний факт вступу громадянина України на державну службу та набуття ним правового статусу державного службовця передбачає публічне складення ним Присяги державного службовця. Щодо громадянина України, який призначається на посаду державної служби повторно, — це факт його призначення на посаду.

Присяга державного службовця має певне номінаційно-сакральне зна­чення як в Україні, так і за кордоном.

Так, у багатьох державах ЄС при­сяга державного службовця передбачає відповідну клятву перед Богом та Батьківщиною. Наприклад, Кодекс поведінки публічних адміністративних співробітників Греції від 9 лютого 2007 р. визначає: «Присягаюся зберігати віру у свою Батьківщину, дотримуватися Конституції та законів і виконувати свої обов’язки чесно та сумлінно». Натомість особи, які заявляють про те, що не сповідують жодної релігії або не сповідують релігію, яка допускає можливість давати клятву, дають зобов’язання такого змісту: «Керуючись своєю честю та сумлінням, заявляю, що зберігатиму віру в Грецію, буду дотримуватися Конституції та законів і виконкувати свої обов’язки чесно та сумлінно»[134].

Не менш урочистою є й Присяга державного службовця в Україні. Текст та порядок складення присяги затверджені частиною першою статті 36 Закону (див. коментар до цієї статті). Зазначимо лише, що відповідно до частини четвертої зазначеної статті, відмова кандидата, який пройшов кон­курс на посаду державної служби, від складення Присяги має своїм наслід­ком відмову від зайняття відповідної посади державного службовця.

<< | >>
Источник: Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну службу» / Ред. кол.: К.О. Ващенко, І.Б. Коліушко, В.П. Тимощук, В.А. Дерець (відп. ред.). — К.: ФОП Москаленко О.М.,2017. — 796 с.. 2017

Еще по теме Стаття 21. Вступ на державну службу:

  1. Вступ на державну службу є започатковуючим етапом проходження державної служби.
  2. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу
  3. Стаття 20. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу
  4. ГЛАВА 1. Обмеження права вступу на державну службу
  5. Глава 1. Загальні умови вступу на державну службу
  6. if( !cssCompatible ) { document.write(" 9.5. Державна служба Державна служба — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено вст
  7. Державна служба як вид публічної служби. Поняття та види державних службовців
  8. Як уже зазначалося у попередніх розділах право на державну службу є невід’ємним конституційним правом громадянУкраїни (ст. 38), відповідно до якого вони «користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування».
  9. Право на державну службу. Права та обов'язки державних службовців
  10. Стаття 84. Припинення державної служби у разі втрати держав­ним службовцем права на державну службу або його обмеження
  11. 3.4.1. Умови вступу на публічну службу
  12. Припинення державної служби у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -