Види процесуального примусу

Заходами процесуального примусу є попередження; видалення із залу судо­вого засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

В основі рішення про застосування заходу процесуального примусу має бути наявна сукупність реальних фактичних даних, що свідчать про потребу засто­сування певного заходу задля уникнення можливого порушення прав, свобод та інтересів особи, до якої застосовується захід процесуального примусу.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.

До учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпо­ряджень судді застосовується попередження, а в разі повторного вчинення таких дій - видалення із залу судового засідання. Метою застосування видалення із зали судового засідання є не тільки покарання правопорушника через позбавлення права бути присутнім у судовому засіданні, впливати на хід і результат судо­вого засідання, але й забезпечення порядку під час розгляду справи, нормального перебігу судового розгляду.

Суд зобов’язаний дослідити всі обставини справи та докази, тому законодав­ство надає суду правовий механізм, щоб у разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або непові­домлення причин їх неподання суд міг постановити ухвалу про тимчасове вилу­чення цих доказів державним виконавцем.

Якщо особисту участь особи в судовому засіданні визнано судом обов’язко­вою, і така особа була належно повідомлена, то суд може застосовано привід до через органи Національної поліції України.

Штраф застосовується в разі невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від учинення дій, покладених судом на учасника судо­вого процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допу­щення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких дока­зів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету України з відпо­відної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Можливим є скасування судом ухвали про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.

Адміністративні суди на практиці нечасто застосовують заходи процесуаль­ного примусу, але наявність такого правового механізму дисциплінує учасників процесу і сприяє дотриманню порядку в залі судового засідання та належному виконанню обов'язків, які сприяють розгляду справи.

4.3