§ 4. Види, підстави та порядок застосування заходів процесуального примусу

Адміністративне процесуальне законодавство містить низку норм, які мають забезпечувальний характер і встановлюють можли­вість застосування адміністративним судом заходів процесуального примусу за недотримання встановлених ними правил.

Статтею 144 КАСУ закріплюється поняття заходів процесуаль­ного примусу, якими є встановлені КАСУ процесуальні дії, що засто­совуються адміністративним судом у визначених законодавцем ви­падках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встанов­лених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання ство­ренню протиправних перешкод у здійсненні адміністративного су­дочинства.

Аналіз змісту частин 2 і 3 ст. 144 КАСУ вказує на те, що такі за­ходи має право застосовувати лише адміністративний суд одразу пі­сля вчинення порушення шляхом постановлення відповідної ухвали.

Застосування заходів процесуального примусу має на меті: 1) перешкоджання здійсненню неправомірних діянь (дій чи бездія­льності) учасників судового процесу та осіб, присутніх у залі судо­вого засідання; 2) забезпечення дотримання встановленого законом порядку та правил ведення судового процесу; 3) дотримання реалі­зації принципів адміністративного судочинства; 4) захист та віднов­лення порушених прав та інтересів учасників судового процесу^[121].

У частині 1 ст. 145 КАСУ дається вичерпний перелік заходів про­цесуального примусу, а саме: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослі­дження судом; 4) привід; 5) штраф.

Важливою гарантією захисту прав, свобод та інтересів особи є недопущення застосування до однієї особи кількох заходів процесу­ального примусу за те ж саме порушення.

Нормами ч. 3 ст. 198 КАСУ чітко передбачено, що учасники судо­вого процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утри­муватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

У ч. 1 ст. 146 КАСУ йдеться про те, що до учасників судового про­цесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення по­рядку під час судового засідання або невиконання ними розпоря­джень судді (головуючого судді) застосовується попередження, а в разі повторного вчинення таких дій - видалення із залу судового засідання.

Змістом попередження є усне застереження (інформування) суду (головуючого судді), яким особа-порушник попереджається про недопустимість здійснення протиправних дій або утримання від них або невиконання його розпоряджень під час судового засідання з од­ночасним повідомленням про застосування більш суворого заходу у разі повторного вчинення ним порушень^[122].

Попередження виноситься лише один раз, адже у разі повтор­ного вчинення таких дій особа буде видалена із зали судового засі­дання, внаслідок чого зазнає для себе певних негативних наслідків (неможливість заявляти клопотання і відводи, давати усні та пись­мові пояснення, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи,ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, тощо).

Поряд із застосуванням попередження та видалення із залу су­дового засідання за прояв неповаги до суду можуть бути застосовані заходи адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП).

Підставою для застосування іншого заходу процесуального при­мусу -тимчасового вилучення доказів для їх дослідження судом - є не­подання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, витребуваних судом, або неповідомлення причин їх непо­дання (ч. 1 ст.

Наступним заходом процесуального примусу є привід, який від­повідно до ч. 1 ст. 148 КАСУ може бути застосовано за ухвалою суду до осіб, особисту участь яких визнано судом обов’язковою, а також свідків, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини свого неприбуття.

Таке положення випливає з того, що неприбуття в судове засі­дання особи, яка бере участь у справі, та особиста участь якої визнано судом обов’язковою, тягне за собою відкладення розгляду адміністра­тивної справи (ч. 2 ст. 205, ст. 206, ч. 2 ст. 313 КАСУ). Учасники адмініс­тративної справи, а також свідок, експерт, спеціаліст і перекладач, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов’язані завчасно повідомляти про це суд, а також інформувати про зміну місця прожи­вання (перебування), роботи або служби (ч. 1, 2 ст. 131 КАСУ).

Органом виконання ухвали суду про привід є органи Національ­ної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем про­живання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку слід привести. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка вико­нує ухвалу про привід до суду, через керівника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання (частини 4, 6 ст. 148 КАСУ).

Відповідальність учасників судового процесу за невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству наразі значно посилено законодавцем у вигляді накла­дення штрафу (ст. 149 КАСУ). Зокрема, адміністративний суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету Ук­раїни з відповідної особи штрафу у сумі від 0, 3 до трьох розмірів про­житкового мінімуму для працездатних осіб у таких випадках:1) не­виконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчи­нення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) злов­живання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідом­лення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб’єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а та­кож здійснення фото-і кінозйомки, відео- чи звукозапису.

При цьому збільшену суму штрафу - від одного до десяти розмі­рів прожиткового мінімуму для працездатних осіб передбачено за:

1) повторне чи систематичне невиконання процесуальних обов’яз­ків; 2) неодноразове зловживання процесуальними правами; 3) по­вторне чи систематичне неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів (ч. 2 ст. 149 КАСУ).

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зміст поняття «розумність процесуальних строків».

2. З’ясуйте наслідки пропущення строків звернення до адміні­стративного суду.

3. Визначте різницю між повістками про виклик і повістками- повідомленнями.

4. З’ясуйте обов’язкові реквізити судової повістки про виклик.

5. Установіть наслідки відмови від одержання повістки.

6. Визначте перелік судових витрат, пов’язаних з розглядом ад­міністративної справи.

7. Охарактеризуйте порядок оплати судових витрат на профе­сійну правничу допомогу.

8. Сформулюйте поняття заходів процесуального примусу.

9. Визначте види заходів процесуального примусу, передбаче­них ст. 145 КАСУ.

10. Назвіть загальні підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.