Процесуальна співучасть та її види

Не завжди у цивільних справах позов пред’являється одним позивачем до одного відповідача. Бувають випадки, коли позов пред’являється:

- одним позивачем до кількох відповідачів;

- кількома позивачами до одного відповідача;

- одночасно кількома позивачами до кількох відповідачів.

Така ситуація зумовлена насамперед складністю і необмеженістю суб’єктного складу матеріальних правовідносин. Процесуальна співучасть поширюється як на фізичних осіб, так і юридичних осіб. У теорії цивільного процесу таку конструкцію називають процесуальною співучастю.

Процесуальна співучасть - це участь у одному і тому самому процесі кількох позивачів чи (та) кількох відповідачів.

Якщо сторона позивача виражена декількома суб’єктами, то їх називають співпозивачами, крім випадку, коли позов пред’являється особами у порядку ст. 45 ЦПК з метою захисту прав, свобод та інтересів інших осіб.

Якщо на боці відповідача декілька осіб, то вони іменуються співвідповідачами. Загалом такі категорії осіб е співучасниками. Співучасники наділяються рівними процесуальними правами та несуть однакові процесуальні обов’язки згідно з ЦПК, але вони незалежні один від одного, діють самостійно шодо іншої сторони у процесі.

Серед підстав виникнення процесуальної співучасті виділяють: матеріально-правові та процесуальні.

Матеріально-правові підстави процесуальної співучасті:

1) належність спірного права кільком особам;

2) наявність у кількох суб’єктів спільного обов’язку;

3) наявність самостійних прав на один і той самий об’єкт.

Процесуально-правові підстави процесуальної співучасті:

1) доцільність розгляду справи у одному провадженні;

2) економія часу та процесуальних засобів;

3) поширення законної сили одного рішення на усіх співучасників у частині, яка стосується кожного із них.

Кожний із позивачів або відповідачів (навіть при солідарній чи субсидіарній відповідальності) щодо другої сторони діє у цивільному процесі самостійно, тобто один із співпозивачів може відмовитися від позову у частині, яка стосується тільки його, зменшити або збільшити розмір своїх (особистих) позовних вимог, а співвідповідач - визнати позов повністю або частково, вони можуть кожен самостійно заявляти клопотання без погодження з іншими.

Види процесуальної співучасті

Враховуючи підстави виникнення процесуальна співучасть поділяється на певні види. Але слід зазначити, що при поділі співучасті на види треба одночасно враховувати як матеріально-правові, так і процесуальні критерії.

Залежно від кількісного складу позивачевої і (чи) відпові- дачевої сторін (процесуальний критерій) співучасть поділяється; на активну, пасивну та змішану.

Активна співучасть - коли на стороні позивача виступають кілька осіб, а відповідач один.

Пасивна співучасть - коли на стороні відповідача одночасно беруть участь кілька осіб, а позивач один.

Змішана - коли одночасно на стороні позивача та відповідача беруть участь по кілька осіб.

Зупинемося на аналізі цих видів співучасті.

Участь кількох суб’єктів на позивачевій стороні, тобто при активній співучасті може бути зумовлена як матеріальним, так і процесуальним критерієм. Наприклад, за договором підряду три муляри взяли на себе обов’язок виконати певну роботу за обумовлену в договорі плату та визначили у договорі вартість робіт кожного. Після прийняття роботи замовник не оплатив їх роботу. Тому ці три муляри змушені звертатися до суду із заявою про стягнення заборгованості за договором. У цьому випадку однаковими є обставини справи, правовідносини, один відповідач, але у позивачів немає спільного права, оскільки у договорі вартість робіт щодо кожного муляра визначена окремо. Виходячи із аналізу цієї правової ситуації слід виділити такі два моменти:

1) муляри можуть подати одну спільну позовну заяву до су

ду;

2) кожний із мулярів може звернутися до суду окремо.

У першому випадку має місце активна співучасть.

Якщо кожний із мулярів звернеться до суду із самостійною

вимогою, а суд дійде висновку про необхідність об’єднання цих вимог у одне провадження, то матиме місце активна факультативна співучасть.

Щодо пасивної співучасті, наприклад, при вчиненні злочину двома особами була завдана шкода потерпілому, який пред’явив цивільний позов до двох відповідачів, що повинні за ЦК нести солідарну відповідальність.

Щодо змішаної співучасті, коли познвачева та відповідачева сторони виражені кількома суб’єктами, наприклад, праціє- ники охоронної фірми звернулись за виплатою заробітної плати до двох магазинів, які є юридичними особами та належать до одного концерну «Плодосупермаркет», то потрібно виходити із конкретних умов, якщо позивачам не належить спільно спірне право, а у відповідачів немає спільного обов’язку, то у даному випадку буде мати місце факультативна змішана співучасть. Якщо право позивачів спільне та обов’язок відповідачів спільний, то матиме місце обов'язкова змішана співучасть.

За матеріальним критерієм співучасть може бути обов’язкова (необхідна), а за процесуальним - факультативна (необов’язкова).

Необхідна співучасть має місце тоді, коли характер спірних матеріальних відносин не дозволяє вирішити питання про права та обов’язки одного із учасників процесу без прав та обов’язків інших суб’єктів матеріальних правовідносин. У ЦПК не сформульовано поняття обов’язкової співучасті. Необхідна співучасть не залежить від розсуду судді, сторін, оскільки вона визначається характером спірних матеріальних правовідносин та передбачається нормами матеріального права. Наприклад, коли йдеться про права та обов’язки учасників спільної сумісної власності, розподіл спадщини тощо. Тому така співучасть може бути: активною обов’язковою або пасивною обов’язковою.

У деяких випадках закон прямо вказує на необхідність притягнення до участі співучасників-співвідповідачів. Хоча в законі, а саме у статті 32 ЦПК, не йдеться про право та ініціативу суду щодо притягнення до участі у справі співвідповідачів, але така діяльність буде правомірною, якщо це прямо передбачено у спеціальному законодавстві.

Щодо факультативної співучасті, то вона не має обов’язкового характеру та зумовлена обставинами процесуального характеру і допускається судом на власний розсуд. Але при цьому слід також враховувати, що підставами для її настання є: однорідні вимоги, вони мають випливати із одних правовідносин, та суд, допускаючи таку співучасть, керується принципом оптимізації цивільного процесу, який направлений на економію процесуальних засобів та часу.

Враховуючи одночасно критерії необхідної (обов’язкової) та факультативної співучасті в ЦПК заріплено підстави настання процесуальної співучасті.

Процесуальна співучасть допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права та обов’язки кількох позивачів та відповідачів. Наприклад, право спільної сумісної та часткової власності може вважатися підставою для участі декількох співвласників як співпозивачів чи співвідповідачів;

2) права та обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави. Наприклад, в одній дорожньо-транспортній пригоді постраждали декілька власників автомобілів, а також зазнали ушкодження здоров’я особи, які керували автомобілями за трудовими чи договірними відносинами;

3) предметом спору є однорідні права й обов’язки.

Умови, за яких допускається процесуальна співучасть, мають відповідати умовам об’єднання і роз’єднання позовів, що встановлені у ст. 126 ЦПК. ЦПК встановлено лише один критерій для об’єднання позовів у одне провадження - однорідність позовних вимог, хоча у п.З ч, 2 ст, 32 ЦПК йдеться про однорідність прав і обов’язків.

Достатньо однієї з них для того, щоб об’єднати позовні вимоги декількох позивачів у одне провадження.

При ухваленні судового рішення за участю співучасників суд зобов’язаний у ньому дати відповідь щодо прав і обов’язків кожного співучасника. На практиці бувають випадки, коли суд може відмовляти у задоволенні позову деяким зі співпозивачів. Щодо солідарної відповідальності співвідповідачів, то суд повинен в рішенні зазначити цю обставину або визначити частку кожного з них.

Співучасники можуть доручити вести справу одному з них за умови, що ця особа мала б повну цивільну процесуальну дієздатність. Повноваження представника одного або декількох із співучасників повинні бути застережені у виданій йому (їм) від імені інших співучасників довіреності. Це є добровільне представництво. Але якщо хтось із співучасників захоче мати адвоката, він може укласти з ним договір або ж сам давати пояснення у справі та вчиняти інші процесуальні дії.