§ 3 . Види заходів процесуального примусу

Передбачені ч. 1 ст. 91 ЦПК заходи процесуального примусу можна умовно розділити на дві групи залежно від їх функціональної спрямо­ваності. До першої групи заходів процесуального примусу належать попередження та видалення із залу судового засідання.

ні на забезпечення належної поведінки учасниками цивільного процесу. До другої групи заходів належать тимчасове вилучення доказів для до­слідження судом та привід, які спрямовані на отримання доказів.

Попередження — це роз'яснення порушнику про те, що його по­ведінка не відповідає встановленим у суді правилам і що йому слід припинити вчинення подібних дій, інакше до нього буде вжито більш суворий примусовий захід. Таким чином, змістом попередження є як інформування особи про здійснення нею протиправної поведінки, так і вимога до особи про те, від яких дій вона має утриматися, або які дії вона повинна виконати для припинення правопорушення.

Попередження може бути застосовано судом до учасників цивіль­ного процесу (осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного процесу) та осіб, які не є учасниками процесу, і присутні в судовому засіданні. Підставою застосування попередження є пору­шення порядку в судовому засіданні або невиконання розпоряджень головуючого. Порушення порядку в судовому засіданні або невиконан­ня розпоряджень головуючого може виявлятися як у формі дій, так і бездіяльності. Порядок поведінки в судовому засіданні учасників процесу, а також осіб, які не є учасниками процесу, передбачає наяв­ність писаних та неписаних (моральних, звичаєвих) правил поведінки, яких слід дотримуватися в судовому засіданні, а також результат до­тримання цих правил. Вони зводяться до підкорення всіх своїх дій відповідним розпорядженням головуючого та неперешкоджання нор­мальному ходу судового засідання. Застосування до особи попере­дження оформляється ухвалою суду, яка заноситься до журналу судо­вого засідання та не підлягає оскарженню.

Видалення із залу судового засідання полягає у застосуванні судом офіційного припису до особи-порушника покинути зал судового за­сідання. Видалення із залу судового засідання може бути застосоване у разі повторного вчинення зазначених у статті дій та після того, як загроза примусу, яка містилася в ухвалі, не мала наслідків. Зміст дано­го заходу процесуального примусу полягає в позбавленні права учас­ників цивільного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засідан­ні, знаходитись у залі судового засідання. Стаття 92 ЦПК пов'язує даний захід процесуального примусу тільки з видаленням із залу су­дового засідання, і тому можна стверджувати, що його дія обмежена часом проведення процесуальних дій у судовому засіданні в даний момент, тобто до закінчення розгляду справи, відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі.

468

Видалення із залу судового засідання, як і попередження, за­стосовується до осіб, які беруть участь у справі, інших учасників цивільного процесу, а також осіб, які не є учасниками цивільного процесу, але присутні в судовому засіданні, у разі повторного неви­конання розпоряджень головуючого чи повторного порушення по­рядку під час судового засідання. При цьому повторність має місце тільки в тому випадку, коли особа, до якої вже застосовувалось по­передження за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого, вчиняє аналогічне пору­шення вдруге в межах одного судового засідання. З точки зору за­безпечення порядку під час судового засідання видалення із залу судового засідання є заходом припинення порушення, оскільки фактично унеможливлює подальше порушення встановленого по­рядку цією особою.

Частина 2 ст. 92 ЦПК окремо передбачає наслідки видалення із залу судового засідання перекладача у разі повторного порушення ним порядку під час судового засідання або невиконання розпоря­джень головуючого. При цьому у разі повторного порушення поряд­ку під час судового засідання або невиконання розпоряджень голо­вуючого перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни.

При виборі того чи іншого заходу процесуального примусу, в тому числі й при застосуванні видалення із залу судового засідання, суд має враховувати правові наслідки, що настають у зв'язку із застосуванням даного заходу процесуального примусу, щоб воно не стало апеляційним чи касаційним приводом для оскарження рішення. Так, застосування даного заходу процесуального примусу до осіб, які беруть участь у справі, позбавляє їх процесуальних прав у сфері доказування та впливу на розвиток процесу. Особливу увагу суд повинен звертати при застосуванні даного заходу до законних представників, оскільки на­слідком їх видалення є позбавлення права на захист.

Щодо інших учасників цивільного судочинства, то при видаленні із залу судового засідання їх процесуальні права обмежуються меншою мірою. Разом з тим суд повинен враховувати, що видалення свідка, експерта, спеціаліста може вплинути на можливість встановлення того чи іншого факту, що має значення для вирішення справи.

Видалення із залу судового засідання інших осіб, присутніх у су­довому засіданні, не позбавляє їх процесуальних прав, оскільки вони ними не наділялись, та не впливає на винесення рішення по справі.

Підставою застосування такого заходу, як тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, є противоправне перешкоджання здій­сненню цивільного судочинства у формі неподання без поважних при­чин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідом­лення причин їх неподання. Тимчасове вилучення доказів для до­слідження судом полягає у припиненні володіння, а як наслідок — ко­ристування й розпорядження особою, яка вчинила правопорушення, певною річчю або документом.

Слід зазначити, що умовою застосування даного заходу процесу­ального примусу є наявність ухвали суду про витребування письмових чи речових доказів (ст. 137 ЦПК), яка має характер владного право- застосовного акта, на підставі якого виникає обов'язок у певної особи надати суду витребуваний доказ або повідомити про причини його неподання.

Підставою застосування приводу є протиправне перешкоджання здійсненню цивільного судочинства у формі неявки в судове засідання свідка без поважних причин або неповідомлення свідком причин не­явки. У першому випадку протиправність дій свідка полягає в тому, що він порушує встановлений ч. 2 ст. 50 ЦПК обов'язок з'явитися до суду у визначений час, а повідомлені ним причини неявки визнані судом неповажними. В іншому випадку протиправність полягає в по­рушенні обов'язку, передбаченого ч. З ст. 50 ЦПК, — завчасно повідо­мити суд уразі неможливості прибуття за викликом. Основною умовою застосування даного заходу процесуального примусу є наявність до­казів, які підтверджують належність виклику свідка до суду.

В ухвалі суду про привід до суду повинно бути зазначено: повне ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа має бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. За відсутнос­ті в ухвалі окремих даних, що не дозволяє встановити свідка, який підлягає приводу, або місце його перебування, і з'ясувати їх неможливо орган внутрішніх справ негайно повинен сповістити про це суд, що виніс ухвалу про привід.

Суд мае право визначати конкретний орган внутрішніх справ, який буде здійснювати привід свідка. Ухвала про привід у суд пере­дається до виконання до органу внутрішніх справ за місцем про­вадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу. Але, як правило, ухвала про привід виконується органом внутрішніх справ за місцем фактичного про­живання свідка.

Не підлягають приводу в суд особи, зазначені у ст. 52 ЦПК, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і дру­гої груп, жінки, які мають дітей віком до шести років або дітей- інвалідів.

Особа, яка виконує привід після встановлення свідка, який підлягає приводу, зобов'язана оголосити йому ухвалу про привід під розписку. Відмова від підпису із зазначенням мотивів зазначається в ухвалі і за­тверджується виконавцем приводу. Така вимога забезпечує виконання п. 2 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо негайного поінформування свідка, який доставляється приводом, зрозумілою для нього мовою про підстави його приводу, фактичне за­тримання.

При посиланні особи, яка підлягає приводу, на хворобу або інші обставини, що фактично перешкоджають виконанню приводу, негайно оповіщається суд, що виніс ухвалу. До повідомлення додається: рапорт виконавця, копії листків непрацездатності та інші документи, що під­тверджують зазначені обставини. Якщо в особи, яка підлягає приводу, відсутні поважні причини неявки, їй оголошується строк прибуття чи виїзду до місця виклику, роз'яснюються порядок і правила оплати ви­трат, наслідки ухилення від явки. Якщо особа, яка підлягає приводу, виявила бажання добровільно слідувати до місця виклику, від неї бе­реться письмове зобов'язання про явку в зазначений строк, яке на­чальник органу внутрішніх справ негайно надсилає в суд, що виніс ухвалу. У разі відмови від добровільної явки особа, яка підлягає при­воду, доставляється до місця виклику примусово у супроводі праців­ника міліції. Застосування зброї, наручників, зв'язування або інших спеціальних засобів при цьому забороняється.

У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу суду, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її до суду з письмо­вим поясненням причин невиконання.