Стаття 81. Обов’язок відшкодування шкоди

1. Державний службовець зобов’язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов’язків.

2. Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене дер­жавою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внас­лідок неналежного виконання ним посадових обов’язків.

3. У разі спільного заподіяння шкоди кількома державними службовцями кожен із них несе відповідальність у розмірі, пропорційному ступеню вини.

4. Під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробіт­ної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв’язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є:

обов’язок державного службовця відшкодувати державі шкоду, заподі­яну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов’язків;

складові шкоди, що вважається заподіяною державним службовцем;

порядок розподілу відповідальності у разі спільного заподіяння шкоди кількома державними службовцями;

чинники, що впливають на визначення розміру відшкодування шкоди державним службовцем.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є встановлення обов’язку державного службовця щодо відшкодування шкоди державі, заподіяної внаслідок неналежного вико­нання ним посадових обов’язків; визначення складових шкоди, що вважа­ється заподіяною державним службовцем; встановлення порядку розподілу відповідальності у разі спільного заподіяння шкоди кількома державними службовцями; визначення чинників, що впливають на визначення розміру відшкодування шкоди державним службовцем.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на від­шкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування мате­ріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Відповідно до статті 23 ККУ, виною є психічне ставлення особи до вчи­нюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Виходячи зі статей 24 та 25 ККУ, можна також зазначити, що:

- умисел поділяється на прямий і непрямий;

- прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його небезпечні наслідки і бажала їх настання;

- непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Необережність поділяється на самовпевненість та недбалість:

- необережність є самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але лег­коважно розраховувала на їх відвернення;

- необережність є недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/ інсти­туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Державний службовець, що заподіяв державі шкоду внаслідок нена­лежного виконання ним посадових обов’язків, зобов’язаний її відшкодувати. Коментована норма статті випливає із змісту частини другої статті 80 Закону, відповідно до якої, держава в особі суб’єкта призначення має право зворот­ної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до держав­ного службовця, який заподіяв шкоду.

5.2. Заподіяною державним службовцем шкодою державі вважається не лише шкода, що вже ним заподіяна, однак ще не відшкодована, але також вже виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов’язків.

5.3. Можливі випадки, коли шкода заподіюється не одним, а кількома державними службовцями одночасно. У зв’язку з цим, нормою частини тре­тьої статті передбачено, що кожен з них несе відповідальність у розмірі, пропорційному ступеню вини.

Слід зауважити, що у разі застосування зворотної вимоги (регресу) дер­жавний службовець, відповідно до частини третьої статті 80 Закону, несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його про­типравними діями або бездіяльністю.

5.4. Відповідно до частини четвертої коментованої статті, розмір від­шкодування завданої державним службовцем шкоди може бути зменшений залежно від таких обставин: співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обста­вини, у зв’язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.

Ця норма статті обґрунтовується тим, що посади державної служби не є ідентичними, тобто вони різняться за обсягом покладених посадових обов’язків (навантаженням), рівнем відповідальності за належність їхнього виконання і ризиком виникнення шкоди, а також за розмірами посадових окладів. Крім того, при визначенні розміру відшкодування шкоди важливо враховувати досвід роботи державного службовця. Так, державний службо­вець, який пропрацював короткий проміжок часу до моменту заподіяння ним шкоди, є менш досвідченим, а отже, і набагато вразливішим щодо вчинення помилок під час виконання посадових обов’язків. У той же час для держав­ного службовця, який має тривалий стаж роботи на посаді, вже недопус­тимо припускатися очевидних професійних помилок.

Важливо під час визначення розміру відшкодування шкоди врахову­вати також і майнове становище державного службовця, який її заподіяв. Варто брати до уваги не лише розмір його посадового окладу, але і жит­тєві обставини, що впливають на обсяг матеріальних статків такої посадової особи. Наприклад, якщо державним службовцем, який заподіяв шкоду, є мати-одиначка, що виховує кількох дітей за відсутності додаткових джерел доходів, то стягнення усієї суми заподіяної шкоди може розглядатись як несправедливе.