§ 13. Зміна розміру відшкодування шкоди

1. Зниження працездатності потерпілого. Необхідно, щоб працездатність знизилась в зв'язку із заподіянням ушкодження здоров'я порівняно з тією, яка була у потерпілого на момент вирішення питання про відшкодування шкоди. Зниження працездатності є підставою не тільки для збільшення розміру періодичних платежів, а й для збільшення сум на сторонній догляд.

2. Зміна складу членів сім'ї померлого: народження дитини після смерті потерпілого і здійснення одним із членів сім'ї потерпілого догляду за дитиною до досягнення нею восьми років. Наприклад, на день смерті потерпілого на його утриманні знаходи

361

лась дочка 9 років. Дружина працювала. Заробіток потерпілого складав 96 грв. Частина заробітку потерпілого, що припадає на дочку, дорівню 48 грв. (96 грв.. : 2). Через п'ять місяців після смерті потерпілого його вдова народила сина і звільнилась з роботи. В цьому випадку повинна бути перерахована частина заробітку потерпілого, що припадає на кожного члена сім'ї, який має право на відшкодування шкоди. Тепер ця частина дорівнює 24 грв. (96 грв. : 4). Загальна сума відшкодування складатиме 72 грв. (24 грв. х 3).

3. Підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством. У цьому випадку є підстави пред'явити вимоги про збільшення мінімального розміру витрат на необхідний догляд за потерпілим.

4. Підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств або заробітної плати відповідно до колективного договору. Право потерпілого вимагати збільшення розміру відшкодування у названих випадках не підлягає дії позовної давності: потерпілий вправі звернутися із зазначеною вимогою в будьякий час.

У статті 464 ЦК України сформульовані підстави, при наявності яких заподіювач шкоди вправі вимагати зменшення розміру відшкодування.

1) підвищення працездатності потерпілого порівняно з тією, яка у нього залишалася на момент вирішення питання про відшкодування йому шкоди;

2) припинення виконання обов'язків членом сім'ї потерпілого по здійсненню догляду за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років. Наприклад, на день смерті потерпілого на його утриманні знаходився син 6 років, працездатна дружина не працювала. Заробіток потерпілого становив 96 грв. Відшкодування шкоди було призначено на неповнолітнього сина і працездатну дружину, яка доглядала шестирічного сина. Частина заробітку потерпілого, що припадає на призначених осіб, дорівнює 64 грв. (96 грв. : 3 х 2). Через рік син пішов до школи і дружина влаштувалася на роботу. Заподіювач шкоди вправі вимагати проведення перерахунку розміру відшкодування і припинення виплати відшкодування дружині. При цьому частина заробітку потерпілого, що припадає на сина, складатиме 48 грв. (96 грв. : 2);

3) пред'явлення вимог про відшкодування в зв'язку зі смертю потерпілого новими особами після винесення рішення про відшкодування шкоди непрацездатним утриманцям померлого.

362

Наприклад, на утриманні померлого знаходилося двоє неповнолітніх дітей. Заробіток потерпшого — 96 грв. Дітям було присуджено 64 грв. (96 грв. : 3 х 2). Через півроку за відшкодуванням шкоди звернулася мати неповнолітньої дитини від першого шлюбу. Заподіювач вправі вимагати зменшення розміру відшкодування первісним утриманцям померлого. Сума відшкодування трьом неповнолітнім дітям померлого повинна бути визначена у розмірі 72 грв. (96 грв. : 4 х 3). Отже, на кожну дитину припадає 24 грв.;

4) збільшення пенсії, одержуваної потерпілим у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Ця обставина може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, якщо за чинним законодавством розмір повного відшкодування зменшується на суму пенсії (ст.457, 461, 462 ЦК України).

Порядок і умови відшкодування потерпілому додаткових витрат в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

1) додаткове харчування; 2) придбання ліків; 3) протезування;

4) сторонній догляд за потерпілим; 5) санаторнокурортне лікування; 6) оплата проїзду потерпілого до місця лікування і назад, а в необхідних випадках також і особи, яка його супроводжує; 7) придбання спеціальних транспортних засобів; 8) побутове обслуговування (прання білизни, прибирання квартири тощо).

У Правилах від 23 червня 1993 р. передбачено примірний перелік додаткових витрат. Тому заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати потерпілому й інші витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я. Наприклад, витрати, що необхідні для капітального ремонту спеціальних транспортних засобів.

Потреба в зазначених додаткових витратах повинна бути підтверджена висновком медикосоціальної експертної комісії. Інвалідам І групи, крім випадків потреби у спеціальному медичному догляді, непотрібний висновок про потребу у догляді за ними.

Витрати на додаткове харчування визначаються на підставі раціону харчування, розробленого Міністерством охорони здоров'я України, і довідки регіональних органів державного управління про середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторнокурортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

363

Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду визначається медикосошальною експертною комісією і не може бути менше:

— трьох мінімальних заробітних плат — на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тошо);

— двох мінімальних заробітних плат — на звичайний догляд;

— однієї мінімальної заробітної плати — на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання білизни тошо),

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються заподіювачем незалежно від того, ким він здійснюється.

Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до Місця лікування і назад.

Витрати на придбання спеціальних транспортних засобів відшкодовуються у розмірі вартості мотоколяски, що зазначається у рахунках організацій, які виділяють спеціальні транспортні засоби для інвалідів. Витрати на пальне, ремонт (капітальний, потоковий, дрібний), технічне обслуговування транспортного засобу й запасні частини до нього підлягають стягненню із заподіювача у межах, встановлених для інвалідів, які одержують ці види компенсації від органів соціального забезпечення (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.).

Якщо потерпілому встановлена потреба в кількох видах допомоги, йому відшкодовуються витрати на кожний вид.

При визначенні розміру додаткових витрат не враховується відсоток вини потерпілого в ушкодженні його здоров'я.