Поняття та характеристика адміністративного примусу

Останніми роками в теорії адміністративного права адміністративному примусу приділялося невиправдано небагато уваги, хоча застосування адмі­ністративними органами його заходів є об’єктивною реальністю, що пов'язано з потребою здійснення захисту прав і свобод людини та громадянина, публічного порядку, національної безпеки тощо^[242].

Тому, визнаючи людиноцентризм визначальною засадою здійснення держав­ної влади, підкреслюючи її публічно-сервісний характер, водночас не можна захоплюватися лише цим аспектом реалізації владних функцій виконавчої влади. Не менш важливою є також потреба протидії різним проявам неправомірної поведінки, здійснювати яку без використання примусових заходів не можливо.

З іншого боку, при застосуванні заходів адміністративного примусу має бути забезпечено права осіб, до яких застосовуються ці заходи, адже вони здатні досить суттєво обмежити права та свободи громадян, права та законні інтереси юридичних осіб, покласти на них додаткові обов’язки. Саме цим зумовлена потреба чіткого законодавчого визначення підстав і порядку застосування адмі­ністративними органами зазначених заходів.

Найпершим вихідним положенням у розумінні адміністративного примусу є те, що це різновид державного примусу. Державний примус застосовується пере­важно до осіб, які вчинили правопорушення. З погляду філософії, він виявлений у тому, що цим примусом знімається інший примус (тобто правопорушення); тому він не тільки зумовлений правом, а й є необхідним, а саме - як другий примус, який є зняттям першого примусу, примус або насильство, узяте абстрактно, непра- вомірне^[243]. Існують також випадки, коли загроза суспільним відносинам виникає об’єктивно - як приклад, унаслідок дії сил природи, тобто за відсутності проти­правної поведінки, проте потреба її усунення є не менш актуальною.

Державний примус і його складову - примус адміністративний - потрібно розглядати як один із невід’ємних атрибутів здійснення державної влади, як її засіб.

Державний примус - єдиний, що може застосовуватися від імені всього суспільства до будь-яких осіб, які перебувають на території держави, а також включає заходи, які не можуть використовувати інші соціальні суб’єкти (напр., громадські об’єднання). Такі заходи є саме примусовими, тобто реалізуються незалежно від волі та бажання відповідних осіб.

Державний примус постає у двох формах - як судовий та позасудовий (адмі­ністративний) примус. Також державний примус урегульовано нормами різних галузей права, тому він одночасно є правовим примусом (цивільно-правовим, дисциплінарним, адміністративним, кримінально-правовим). Кожен із них має специфічні властивості, що визначають його сутність і особливості, відносну самостійність у системі державного примусу.

Адміністративний примус характеризується такими рисами:

застосовується, як правило, адміністративними органами невідкладно, без звертання до суду;

застосовується лише спеціально уповноваженими на те адміністратив­ними органами;

може застосовуватися не тільки у зв’язку з учиненням правопорушень, але й за їх відсутності, як об’єктивна потреба адміністративного органу невідкладно забезпечувати безпеку, - наприклад, забороняти громадянам в’їжджати на території, які наближені до лінії бойового зіткнення з росій­ськими окупантами;

за змістом значно ширший від адміністративної відповідальності, на відміну від інших видів державного примусу, які за своєю сутністю, як правило, рівнозначні відповідному виду юридичної відповідальності; застосовується як до фізичних, так і до юридичних осіб;

застосовується до суб’єктів, що не підпорядковані органам і посадовим особам, які застосовують заходи впливу;

регулюється нормами адміністративного права - як законодавчими, так і підзаконними;

його заходи мають різноманітний характер - моральні, майнові, особи- стісні та ін., припускається застосування безпосереднього впливу - фізич­ної сили і вогнепальної зброї;

його заходи реалізуються саме примусово, тобто незалежно від волі та бажання відповідних осіб;

застосовується з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, покарання винних у їх вчиненні.

Отже, адміністративний примус - це застосування адміністративними органами, а у випадках, прямо визначених у законі до осіб, які не перебувають у їх підпорядкуванні, незалежно від волі й бажання передбачених адміністра­тивно-правовими нормами заходів несприятливого впливу морального, майно­вого, особистісного (фізичного) чи іншого характеру з метою забезпечення безпеки, запобігання правопорушенням та їх припинення, створення для притяг­нення винних до відповідальності.