Планування воєнних дій1

Воєнні дії, розв’язані російською федерацією проти України, характери­зуються повномасштабним застосуванням воєнної сили через проведення військових операцій з рішучими цілями, що супроводжуються інформаційними компаніями, кібернетичними, спеціальними операціями.

Ведення воєнних дій передбачає наявність спеціальних нормативно-право­вих актів, що регламентують їх планування, організацію і послідовність проведення та обмеження, які при цьому мають бути враховані. Зазначені заходи чітко регламентовані спеціальними інструментами публічного управ­ління в сфері оборони (міжнародними договорами, законами України, норма­тивними актами Президента України, Кабінету Міністрів України, керівни­ків центральних органів виконавчої влади, Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів та родів військ, керівників складових сил оборони, командирів військових частин та підрозділів). Слід зазначити, що нормативно-правові акти з ведення бойових дій силами оборони України характеризуються чіткою імперативністю та взаємоузгодженістю. За юридич­ною вагою нормативні акти у сфері планування воєнних дій можна поділити на такі групи:

- міжнародні договори (акти ООН, Женевська конвенція та додаткові протоколи до неї, Гаазька конвенція, Римський Статут Міжнародного кримінального суду);

- Конституція України та закони України;

- нормативні акти Президента України (укази, накази, розпорядження);

- нормативні акти Кабінету міністрів України (постанови, розпорядження);

- нормативні акти керівників центральних органів виконавчої влади, державних органів (насамперед директиви, накази, розпорядження міні­стра оборони України, міністра внутрішніх справ, голови Служби безпеки України, голови Служби зовнішньої розвідки України та ін.);

- нормативні акти Головнокомандувача Збройних Сил України (директиви та накази, розпорядження) та командувачів видів та родів військ;

- нормативні акти керівників складових сил оборони (директиви та накази, розпорядження командувача Національної гвардії України, керівника Державної спеціальної служби транспорту та ін.);

- нормативні акти керівників оперативно-стратегічних, оперативно-тактич­них, тактичних угрупувань військ, що створюються для відсічі збройної агресії (накази, бойові розпорядження);

- нормативні акти командирів військових частин (накази, бойові розпорядження);

- нормативні акти командирів військових підрозділів (накази, бойові розпорядження).

При плануванні і проведенні воєнних дій командири всіх рівнів мають дотри­муватись норм міжнародного гуманітарного права і вимагати їх дотримання від підлеглих. Так, Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначено, що командир (начальник) зобов’язаний знати, дотримува­тися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права^[579].

Із метою врегулювання обов’язків військових посадових осіб усіх рівнів військового управління міністром оборони України затверджено Інструкцію про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України^[580]. Цією Інструкцією встановлюється, що осадові особи орга­нів військового управління, військових частин і підрозділів ЗСУ, виконуючи поставлені завдання, мають забезпечити дотримання норм міжнародного гума­нітарного права, передбачивши всі можливі запобіжні заходи з метою уник­нення, а якщо це не можливо - зведення до мінімуму втрат серед цивільного населення та збитків цивільним об’єктам. Діяльність командувачів (команди­рів, начальників) щодо підготовки командувань, з’єднань, військових частин і підрозділів до виконання визначених їм завдань та управління ними в ході воєнних дій має здійснюватись з урахуванням принципів міжнародного гумані­тарного права: законності, обмеження, розрізнення, сумірності, гуманності та військової потрібності^[581].

Порядок планування воєнних дій

Конституцією України визначено незворотність європейського та євроатлан­тичного курсу України^[582]. Наразі Україна перебуває на шляху перебудови своїх сил оборони до військових правил (стандартів), прийнятих в арміях країн Євроат­лантичного Союзу. Документами оборонного планування передбачається впрова­дження стандартів НАТО в повсякденну діяльність сил оборони. Так, Стратегія воєнної безпеки України передбачає взаємосумісність з відповідними компе­тентними органами держав-членів НАТО та спроможність робити гідний внесок у проведення операції НАТО^[583].

Слід зазначити, що успішне ведення воєнних дій є кінцевим етапом прове­дення процесу оборонного планування та його результативного виконання. При цьому під оборонним плануванням розуміється складова частина системи державного стратегічного планування, що здійснюється з метою забезпечення обороноздатності держави через визначення пріоритетів і напрямків розвитку сил оборони, їх спроможностей, озброєння та військової техніки, інфраструк­тури, підготовки військ (сил), а також розроблення відповідних концепцій, програм і планів з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та фінансово-економічних можливостей держави^[584].

Планування воєнних дій є складним, багатоетапним процесом із бага­тьма невідомими, до якого залучається значна кількість добре підготовленого особового складу. Від якості проведеного планування безпосередньо залежить успішне виконання поставлених бойових завдань. У повсякденній бойовій діяльності сил оборони поряд із чинними нормативними документами впрова­джуються й підходи, прийняті в країнах НАТО щодо організації ведення воєн­них дій.

Прикладом вищезазначеного є введення в дію Тимчасового бойового статуту механізованих військ Сухопутних військ ЗСУ^[585], яким запроваджується стан­дарт - військовий процес ухвалення рішення бою (дій) як найважливіший етап діяльності командира та штабу військової частини (підрозділу) у ході підготовки бою (дій) (Military Decision Making Process (MDMP). Цей процес складається із сімох послідовних і взаємопов’язаних етапів і включає отримання завдання; аналіз завдання; розроблення варіантів дій; аналіз варіантів дій; порівняння варі­антів дій; затвердження варіантів дій; розроблення планувальних і директивних документів.

Кожен з цих етапів містить визначені кроки, кількість і зміст яких залежить від обставин, наявного часу та спроможностей штабу з їх використання (органі­заційно-штатної структури, укомплектованості службовими особами, рівнем їх фахової підготовки і злагодженістю органу управління, оснащеністю засобами автоматизації тощо), а також від обраного методу роботи командира і штабу.

Отже, планування воєнних дій - чітко визначений нормативними доку­ментами багатоетапний процес роботи штабів щодо підготовки військових частин і підрозділів до виконання бойових завдань з урахуванням вимог міжна­родного гуманітарного права.

Запитання і завдання

1. Розкрийте зміст забезпечення Збройних Сил та інших сил оборони України роботами і послугами оборонного призначення.

2. Що таке оборонні закупівлі, їх завдання?

3. Які особливості оборонних закупівель товарів оборонного призначення?

4. Розкрийте зміст роботи оборонного призначення та послуги оборонного призначення.

5. З'ясуйте категорійне розуміння таких термінів:

- виконавець державного контракту (договору) з оборонних закупівель;

- державні замовники у сфері оборони;

- співвиконавці / субпідрядники;

- державний контракт (угода).

6. Наведіть категорійне визначення планування воєнних дій.

7. Які норми міжнародного гуманітарного права мають ураховувати Сили оборони України при плануванні воєнних дій?

8. Назвіть основні види вітчизняних нормативно-правових актів, які вико­ристовуються при плануванні воєнних дій.

9. З'ясуйте порядок планування воєнних дій.

10. Наведіть зміст норм із тимчасового Бойового статуту механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України, яким запроваджується стандарт - військовий процес ухвалення рішення бою (дій).