Міжнародні договори

Відповідно до ст. 3 Закону України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України»² такі договори укладаються Президентом України або за його дорученням - від імені України; Кабінетом Міністрів України або за його дору­ченням - від імені уряду України; міністерствами та іншими центральними орга­нами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.

В Україні сьогодні діє чимало міжнародних договорів, норми яких мають застосовуватися під час регулювання адміністративно-правових відносин. Як приклад:

- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листо­пада 1950 р.;

- Європейська конвенція про видання правопорушників від 13 грудня 1957 р.;

- Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату від 9 травня 1992 р.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні угоди, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національ­ного законодавства України. На підставі статті 19 Закону України «Про міжна­родні договори України» такі міжнародні договори застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, установ­лено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Міжнародні дого­вори постають як форма визнання й установлення взаємних міжнародних прав та обов’язків переважно для суб’єктів, які беруть у них участь. Правові міжна­родні договори містять загальновизнані норми міжнародного права. У міжна­родних контрактних договорах установлено поточні міждержавні зобов’язання. Під конвенціями потрібно розуміти прості за формою міжнародні договори щодо окремого предмета правової регламентації політичної, юридичної чи соціально-економічної спрямованості.

Авторка-упорядниця: Марія Новікова.

Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906-IV. договору. При цьому правовий звичай може бути за обсягом ширший за дого­вірну норму. Утрата чинності міжнародного договору не припиняє автоматично дію звичаю^[95].

2.1.1 Міжнародні джерела адміністративного права в період національ­ного спротиву повномасштабній збройній агресії російської федерації проти України

Блокування резолюцій Ради Безпеки ООН через накладання росією вето свідчить про те, що будь-яка спроба цього органу віддати рф під Міжнародний кримінальний суд (МКС) матиме подібний результат. Тому дискусії про ство­рення нового спеціального трибуналу щодо злочинів агресії викликають жвавий інтерес і можуть мати практичне втілення.

Багато подій, пов’язаних із російською агресією проти України, мають безпре­цедентний характер для міжнародного права і правосуддя: Міжнародний кримі­нальний суд отримав найбільшу в історії державну заяву про відкриття розслі­дування; Рада ООН із прав людини розпочала власне розслідування нападів рф на цивільних осіб та цивільну інфраструктуру; росія вийшла з Європейської конвенції з прав людини та інших договорів Ради Європи.

Міжнародне співтовариство прагне зберегти правові важелі впливу в ситуа­ціях порушення територіальної цілісності та національного суверенітету. Свід­ченням цього стало знакове рішення Генеральної Асамблеї ООН від 26 квітня 2022 р. щодо відповідальності постійних членів Радбезу ООН за використання права вето і напрямки його подолання.

16 вересня 2022 року російська федерація остаточно вийшла з Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це стало наслід­ком виключення росії зі складу Ради Європи.

Попри труднощі, пов’язані з виконанням рішень ЄСПЛ, і відсутність меха­нізму примусу до виконання, позитивні судові рішення ЄСПЛ проти російської федерації можуть використовуватися як доказ в інших міжнародних і національ­них судах та органах. Це матиме значний вплив на розгляд справ в суді ООН, міжнародних арбітражах і розслідування міжнародних злочинів.

Міжнародний кримінальний суд здійснює розслідування трьох типів злочинів в Україні, для яких не потрібно, щоб рф ратифікувала Римський статут МКС чи ухвалювала резолюції Радбезу ООН, - це воєнні злочини, злочини проти людяно­сті та злочин геноциду.

України ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду та поправки до нього від 21 серпня 2024 року Законом № 3909-IX. Проте із засте­реженням, що впродовж 7 років після набрання чинності статутом Україна не визнає юрисдикції МКС щодо злочинів, передбачених статтею 8 (військові злочини), учинених громадянами України^[96].

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини надає всю необхідну інформацію за запитом міжнародних експертів та проактивно інформує Офіс Генерального прокурора України про відомі факти таких злочинів.

Міжнародний кримінальний суд не має можливості розглядати справу з притяг­нення до відповідальності рф саме за злочин агресії, який є першопричиною всіх решти злочинів, через те, що обмежений так званими Кампальськими поправками до Римського статуту. Аби суд мав юрисдикцію щодо злочину агресії, потрібно, щоб держава, яка здійснила напад, ратифікувала Римський статут, або щоб цю ситуацію передала на розгляд суду Рада Безпеки ООН, що не можна здійснити без реформи всередині ООН, яка б забрала в російської федерації право вето.

Саме через це Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини долучився до просування ідеї створення спеціального трибуналу зі злочину агресії російської федерації проти України та притягнення її політичного та військового керівництва до відповідальності через взаємодію з національними інститутами з прав людини усього світу. Ця ідея вже підтримана ПАРЄ, Європар- ламентом та значною кількістю демократичних держав. Створення нових меха­нізмів - украй важлива робота на тлі абсолютної неспроможності до реалізації наявних, які передбачені нормами міжнародного гуманітарного права, насампе­ред Женевськими конвенціями.

Женевські конвенції 1949 року про захист жертв війни:

• Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених та хворих у регу­лярних арміях;

• Женевська конвенція (II) про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, потерпілих корабельну аварію, зі складу озброєних сил на морі;

• Женевська конвенція (III) про поводження з військовополоненими;

• Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни.

Протоколи:

• Протокол I щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів;

• Протокол II щодо захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру;

• Протокол III про введення додаткової відмітної емблеми у вигляді Черво­ного хреста й Червоного півмісяця.

Саме ці документи регламентують норми міжнародного права щодо гуманного поводження під час війни, і саме їх російська федерація свідомо ігнорує та порушує.

Це призводить до блокування діяльності Міжнародного комітету Червоного Хреста в питаннях захисту прав військовополонених і мирного населення, яке перебуває в зоні проведення бойових дій чи стало жертвами воєнних злочинів, зокрема й депортації. Відсутність гарантій безпеки та ініціативи з боку МКЧХ в отриманні гуманітарного доступу до постраждалих, включно із військовопо­лоненими та незаконно утримуваними цивільними громадянами, вказує на кризу інституції. Упродовж 2022-2024 рр. фіксувалися порушення принципів Міжна­родного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця в діяльності національ­ного товариства Червоного Хреста в російській федерації, який виступив на підтримку мобілізаційної кампанії.

Запитання та завдання

1. Розкрийте значення і основний зміст Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Ради Європи як джерела адміністративного права.

2. З'ясуйте правовий статус міжнародних угод як джерел адміністративного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Чому Міжнародний кримінальний суд ООН є неспроможним у питаннях притягнення російського військово-політичного керівництва до відповідальності?

4. Розкрийте можливості Римського статуту Міжнародного кримінального суду у притягненні російського військово-політичного керівництва до відпові­дальності за воєнні злочини і злочини проти людяності.

5. Назвіть і з’ясуйте призначення конвенцій міжнародного гуманітарного права.