§ 3. Міжнародні природоохоронні організації та міжнародні конференції

Міжнародні природоохоронні організації і конференції посідають важливе місце в міжнародному співробітництві з питань охорони навколишнього середо­вища. Стратегія розвитку міжнародного співробітництва у сфері охорони навко­лишнього середовища розробляється переважно на міжнародних конференціях, а її реалізація відбувається в рамках міжнародних організацій.

Історично першим глобальним форумом з питань охорони навколишнього середовища стала Стокгольмська конференція OOH 1972 року з проблем нав­колишнього середовища. Конференція прийняла Декларацію принципів з проб­лем навколишнього середовища 1972 року, обговорила питання планування населених пунктів і управління ними і природними ресурсами, розглянула освітні, інформаційні і культурні аспекти проблем навколишнього середовища.

Якісно новим етапом розвитку міжнародного співробітництва у сфері охо­рони навколишнього середовища стала Конференція OOH з навколишнього середовища і розвитку 1992 року в Ріо-де-Жанейро. Конференція розглянула питання сталого економічного розвитку й охорони навколишнього середовища в контексті глобального партнерства різних соціальних груп і верств населення, їх співробітництва на різних рівнях, а також необхідності диференційованого під­ходу з урахуванням специфічних умов і потреб країн з перехідною економікою. Конференція прийняла такі основні документи: Декларацію Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку, що розвиває Стокгольмську Декларацію 1972 року, і Порядок денний на XXI століття, Заява щодо принципів для глобального консенсусу щодо раціонального використання, збереження і сталого розвитку всіх типів лісів (Лісові принципи). Також на цій конференції були відкриті для підписання Конвенція про охорону біорізноманіття та Рамкова конвенція про зміну клімату.

Порядок денний на XXI століття установив усеосяжний глобальний підхід до забезпечення сталого розвитку і заснував Міжнародну комісію зі сталого розвитку.

У 2002 році в Йоганнесбурзі відбувся Всесвітній саміт із сталого розвитку. На саміті прийняті два документи: «Політична декларація» (Йоганнесбурзька декларація зі сталого розвитку 2002 року) і «План виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні із сталого розвитку». Основну увагу в документах при­ділено вирішенню соціальних питань для досягнення сталого розвитку - ви­корінювання бідності, розвитку охорони здоров’я й особливо таких питань, як санітарія, включаючи забезпечення чистою водою. Серед прийнятих рішень- домовленість удвічі скоротити до 2015 року число людей, що не мають доступу до води і живуть в антисанітарних умовах, робота над забезпеченням широкого доступу до сучасних джерел енергії.

За юридичною природою міжнародні організації поділяються на дві основні категорії - міжурядові й неурядові, за компетенцією - на організації загальної компетенції і спеціальної компетенції. Міжнародні організації загальної компе­тенції займаються питаннями навколишнього середовища поряд із профілю­ючою діяльністю й у її рамках. До них належать власне ООН, її спеціалізовані установи і МАГАТЕ, більшість регіональних міжурядових організацій.

Природоохоронна компетенція OOH випливає із завдань, викладених у Статуті ООН. Основна відповідал ьність за організацію природоохоронного спів­робітництва в системі головних органів OOH покладена на Генеральну Асамблею й Економічну і Соціальну Раду. До числа головних органів ООН, що, відповідно до Статуту, сприяють міжнародному співробітництву у сфері охорони навколиш­нього середовища, належать Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем OOH і Міжнародний суд ООН.

У червні 1997 року відбулася Спеціальна сесія ГА OOH «Ріо+5», на якій були підбиті підсумки п'яти років роботи з переходу до сталого розвитку у світі.

У міжнародному природоохоронному співробітництві важливу роль відіграє ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є ініціатором прийняття 1970 року Міжнародної програми «Л юдина і біосфера» для здійснення в різних районах світу комплексних багато­річних досліджень впливу людини на природні процеси в біосфері, на її основні компоненти і вивчення зворотного впливу змін цих процесів і компонентів на саму людину, у рамках якої було створено Всесвітню мережу біосферних заповід­ників (1985), схвалена Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року та інші.

Взаємозв'язок проблем навколишнього середовища з основними цілями тієї чи іншої спеціалізованої установи OOH носить різний характер. Виконання покладених на Продовольчу та сільськогосподарську організацію Об'єднаних Націй (ФАО) завдань пов'язано з використанням елементів природи з метою сільськогосподарського виробництва, що обумовлює участь цієї організації в міжнародних заходах щодо раціонального використання й охорони таких природних ресурсів, як ґрунти, ліси, водойми, рослинний і тваринний світ. Всесвітня організація охорони здоров'я займається проблемами забруднення атмосферного повітря, забезпечення якості питної води, радіоактивного забруд­нення, Міжнародна морська організація забезпечує питання охорони морського середовища, Міжнародна організація цивільної авіації розробляє стандарти охорони середовища від авіаційного шуму і викидів з авіадвигунів, Міжнародне агентство з атомної енергії поряд з основною діяльністю із забезпечення мир­ного використання атома, виконує програму захисту людини і навколишнього середовища від радіації.

Розвиток природоохоронної діяльності органів і установ системи OOH обумовив необхідність підвищення її ефективності шляхом міжорганізаційної координації.

Основними завданнями ЮНЕП є сприяння міжнародному співробітництву у сфері навколишнього середовища і розробка відповідних рекомендацій; за­гальне керівництво політикою у сфері охорони навколишнього середовища; розробка й обговорення періодичних доповідей; сприяння прогресивному розвитку міжнародного права навколишнього середовища. Основною сферою діяльності ЮНЕП є оцінка навколишнього середовища, управління ним і вжиття так званих допоміжних заходів. Оцінка навколишнього середовища необхідна для своєчасного виявлення і характеристики виникаючих природоохоронних проблем для того, щоб можна було прийняти своєчасне і раціональне рішення. Управління навколишнім середовищем припускає врахування інтересів людини при розробці соціально-економічних заходів, плануванні, а також у ході всієї практичної діяльності людини.

ЮНЕП, що складається з Ради керуючих, Секретаріату на чолі з директором- виконавцем і Фонду навколишнього середовища, не тільки координує діючі природоохоронні програми в системі ООН, але формує нові програми у сфері навколишнього середовища. Пріоритети нових програм визначає Рада керуючих ЮНЕП - головний міжурядовий орган, що складається з представників 58 держав.

На регіональному рівні найбільш помітну роль відіграють ОБСЄ, Північна Рада, ЄС, Європейська економічна комісія ООН. У рамках СНД створені Між­державна екологічна рада і Міждержавний екологічний фонд.

Серед неурядових організацій, що діють у сфері навколишнього середовища, більшість має спеціальну природоохоронну компетенцію. До них належать Між­народний союз охорони природи і природних ресурсів, Всесвітній фонд диких тварин. Членами Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів є держави і громадські організації. Союз розробляє міжнародні програми, скликає наради і конференції, підготовляє проекти конвенцій і рекомендацій.

Проблемами навколишнього середовища займаються міжнародні неуря­дові наукові організації. Серед них: Науковий комітет із проблем навколишнього середовища (СКОПІ), Міжнародний союз біологічних наук (МСБН), Міжнародна асоціація теоретичної і прикладної лімнології, Міжнародна генетична федерація (МГОР), Міжнародний союз теоретичної і прикладної хімії (ІЮПАК), Тихоокеан­ська наукова асоціація (THA), Комітет Міжнародного союзу наукових товариств (MCHT) по водних дослідженнях (KOBAP), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (МІС), Науковий комітет MCHC по океанографічних дослід­женнях (СКОР).