Адміністративні послуги: поняття, принципи, види

Остаточне законодавче закріплення поняття «адміністративні послуги» відбулося із прийняттям Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 р. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону.

Визначення поняття «адміністративні послуги» є досить дискусійним питанням серед науковців. Аналіз юридичної літератури із цієї тематики дозволяє виокремити три основні підходи до розуміння поняття «адміністративні послуги».

Прихильники першого підходу визначають адміністративні послуги через категорію правовідносин. Другий підхід до визначення поняття «адміністративні послуги» базується на твердженні, що це певна специфічна діяльність органів державного управління. Третій підхід до визначення поняття «адміністративні послуги» знайшов своє відображення у чинному законодавстві. Відповідно до цього підходу адміністративні послуги визначаються як результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою. Такий підхід до визначення цього поняття вперше було відображено у Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, що була затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р.

Види адміністративних послуг:

1) залежно від суб’єкта отримання адміністративної послуги: послуги, що отримують фізичні особи; послуги, що отримують юридичні особи; змішані, тобто послуги, що їх споживачем можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

2) залежно від результату видачі адміністративного акта: дозвіл; ліцензія; свідоцтво; посвідчення; посвідка; реєстрація; довідка; рішення.

3) за критерієм платності: платні та безоплатні.

4) залежно від правової основи регламентації: послуги, які

регламентуються законодавчими актами (законами України); послуги, які регламентуються підзаконними актами (актами Президента, Кабінету Міністрів України, нормативними актами центральних органів виконавчої влади).

5) за суб’єктом надання публічних послуг: державні (надаються відповідними суб’єктами державної влади) та муніципальні (надаються органами місцевого самоврядування, в тому числі центрами надання адміністративних послуг).

6) за джерелом фінансування: послуги, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету; послуги, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету.

7) за терміном надання: короткострокові (до 30 діб) та довгострокові (більше ніж 30 діб).

8) за характером питань, за розв’язанням яких звертаються суб’єкти звернення до органів публічної адміністрації:

в галузі підприємницької діяльності (державна реєстрація юридичних осіб та індивідуальних підприємців, видача ліцензій на здійснення певних видів діяльності);

в галузі соціальних відносин (призначення пенсії, надання субсидії, виплата одноразової допомоги при народженні дитини);

у сфері землекористування (послуги з надання земельних ділянок із державної і муніципальної власності громадянам та юридичним особам, з постановки земельних ділянок на державний кадастровий облік, реєстрації прав на земельні ділянки);

в галузі природокористування (державна експертиза запасів корисних копалин; геологічна, економічна, екологічна інформація про ділянки надр, що надаються у користування);

будівельно-комунальні та інші.

9) за критерієм обов’язковості: обов’язкові та добровільні.

4.