19.4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування

а) Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Цей

вид звільнення від відбування покарання застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 КК, але лише у разі засудження до позбавлення волі.

У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи (ст. 104 КК).

б) Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Таке звільнення можливе не тільки від кримінальної відповідальності (про що йшла мова в п. 19.2 цього розділу), а й від покарання. Примусові заходи виховного характеру тут ті ж самі, але вони можуть бути за рішенням суду застосовані до неповнолітнього, який: 1) вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості; 2) щиро розкаявся; 3) мав у подальшому бездоганну поведінку; 4) внаслідок вищесказаного на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання (ч. 1 ст. 105 КК).

в) Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Загальна норма, що регулює цей вид звільнення від покарання, знаходиться у ст. 80 КК. Нею має керуватися суд, вирішуючи питання й стосовно осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років. Але строки давності звільнення від відбування покарання за обвинувальним вироком для осіб цієї категорії значно менші, ніж для осіб, що вчинили злочин, будучи дорослими.

Щодо осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, встановлені такі строки виконання обвинувального вироку:

два роки — у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

п'ять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

сім років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

десять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин (ч. 3 ст.

г) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Умовно-дострокове звільнення осіб, які відбувають покарання за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, регулюється ст. 107 КК. Порівняно із загальною нормою (ст. 81 КК), ст. 107 КК має певні особливості. Так, як критерій матеріальної підстави умовно-дострокового звільнення, крім визначених у ст. 81 КК (сумлінні поведінка та ставлення до праці), тут зафіксована ще вимога сумлінного ставлення до навчання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, можливе тільки стосовно позбавлення волі. Виправні роботи, що можуть бути призначені неповнолітньому як покарання, мають нетривалий характер, інші види покарань, від відбування яких можливе умовно-дострокове звільнення згідно зі ст. 81 КК, до неповнолітніх не застосовуються.

Нарешті, строки, по закінченню яких можливе умовно-дострокове звільнення осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років (формально-юридична підстава), значно коротші, ніж зазначені у ст. 81 КК.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий, а також якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі (ч. 3 ст. 107 КК).

У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невід- бутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК (ч. 5 ст. 107 КК).

До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК).