Особливості відбування покарання жінками

Такі особливості дійсно існують. Перш за все, для засуджених жі­нок встановлюється два види кримінально-виконавчих установ, це виправні колонії мінімального та середнього рівня безпеки.

Нагадаю, що в колоніях мінімального рівня безпеки з полегше­ними умовами тримання тримаються засуджені (в тому числі і жінки) вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами триман­ня і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. В колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умо­вами тримання тримаються жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, пере­ведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 КВК.

В колоніях середнього рівня безпеки тримаються жінки, засуд­жені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замі­нено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії.

Щодо умов тримання засуджених жінок в колоніях, то, на жаль, ніяких специфічних рис законодавець не окреслює, та не встанов­лює будь-яких відмінностей, які пов'язані з фізіологією, психологією та фізичними можливостями жінок. Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами засуджені жінки (в тому числі ва­гітні та з дітьми, які не досягли трьохрічного віку) забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії.

Існує та врегульована КВК певна специфіка щодо тримання окре­мих категорій жінок. Йдеться, насамперед, про вагітних жінок, мате- рей-годувальниць та жінок, які мають дітей віком до 3 років.

Стаття 141 КВК встановлює особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінка­ми, які мають дітей віком до трьох років.

Що стосується окремих елементів режиму, то окремі категорії жі­нок можуть одержувати продуктові посилки (передачі). Йдеться про матерей-годувальниць і вагітних жінок. Асортименті цих посилок ви­значається медичним висновком.

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклуван­ня — іншим особам або після досягнення трирічного віку направля­ються до відповідних дитячих закладів.

Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної ко­лонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведін­кою жінок у будинку дитини.

Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не засто­совується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України, направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну ко­лонію, при якій є будинок дитини. Законодавець допускає відвідання близькими родичами дитини, яка перебуває в будинку дитини, але по­рядок та умови такого відвідання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію держав­ної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Чинне законодавство містить доволі суперечливе положення, від­повідно до якого діти засуджених жінок за згодою матері можуть пере­даватися її родичам чи, за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування, — іншим особам або, після досягнення трирічного віку, направляються до відповідних дитячих закладів. Важко однозначно сказати що більш позитивно вплине на дитину, — наявність матері біля дитини, чи більш комфортні умови життя дитини на волі серед родичів але без матері.

Існує і виключення із вказаного загального правила. Якщо у ма­тері дитини, яка досягла трирічного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої ма­теринські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері.

Крім наведених особливостей, законодавець також передбачає можливість для жінок проживати за межами виправної колонії (ст. 142 КВК). Така можливість існує за певних умов. Зокрема, необхідно, щоб жінка сумлінно ставилася до праці (у разі її наявності) і додержувала­ся вимог режиму. У цьому разі, за постановою начальника виправної колонії і за погодженням із спостережною комісією, може бути дозво­лено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дити­ною трирічного віку.

Під час проживання за межами колонії жінки перебувають під на­глядом адміністрації колонії і їм дозволяється:

— оселятися поблизу виправної колонії і перебувати під нагля­дом адміністрації колонії;

— носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;

— без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати поба­чення з родичами та іншими особами, користуватися мобіль­ним зв'язком за свій рахунок;

— користуватися правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;

— у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;

Після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагіт­ністю та пологами засуджені жінки виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на за­гальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.

У разі систематичного або злісного порушення встановлених пра­вил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостереж­ною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подаль­шого відбування покарання. Специфіка відповідальності засуджених жінок відрізняється тим, що законодавець встановлює додаткові кри­терії такої відповідальності, а саме критерій систематичності та кри­терій злісності порушення. Отже, якщо жінка порушує режим, але ці порушення не є систематичними або злісними, то вона не може бути позбавлена права проживати за межами виправної колонії.