§ 1. Зміст і сутність права

Зміст права є сукупністю змісту всіх складових його норм. Опанувати змістом правової норми можна, ознайомив­шись з її сюжетом, тобто прочитавши ту чи іншу правову нор­му. Зміст права за своїм обсягом завжди ширше за його суть, оскільки окрім сутнісних характеристик право включає і цілий спектр інших рис.

Перш ніж аналізувати різноманітні трактування суті права, потрібно визначити, що є суттю того чи іншого явища пред­мета.

Під сутністю у філософії розуміється те, що стано­вить суть явища, процесу, речі, сукупності стійких, по­стійних характеристик, що визначають властивості цих об’єктів. Тобто при визначенні суті права виявляються відмітні особливості права як соціального регулятора, який мав у різних народів за різних часів різний зміст. Поняття суті права в юридичній науці дотепер залишається дискусійним. Це зумов­лено насамперед складністю права як соціального явища, різно­маніттям його проявів у суспільстві, різними методологічними підставами та підходами до визначення суті права і самого права представниками різних шкіл.

Взагалі, розробка категорії суті права притаманна марксист­сько-ленінській юридичній науці. Проте, на жаль, це було ви­користано не стільки для пізнання відповідних явищ, скільки з метою ідеологічною і політичною, тобто для демонстрації «сут­нісних» відмінностей соціалістичної держави і права, для дока­зу їх прогресивності щодо відповідних буржуазних юридичних інститутів.

Наразі теорія права і держави під час розгляду суті права вра­ховує два аспекти:

а) те, що будь-яке право є передусім регулятором суспільних відносин (формальна сторона):

б) те, чиї інтереси обслуговує даний регулятор (змістовна сто­рона).

При цьому виділяють такі підходи до розуміння суті права:

- класовий, у рамках якого право визначають як систему гарантованих державою юридичних норм, що виражають зведену до закону волю економічно, а отже, і політично панівного класу (тут право використовується з вузькою метою-як засіб для забезпечення, головним чином, інтер­есів панівного класу):

- загальносоціальний, у рамках якого право розглядається як вираження компромісу між класами, групами, різними соціальними шарами суспільства (тут право використову­ється з ширшою метою - як засіб закріплення і реального забезпечення прав людини і громадянина, економічної свободи, демократії тощо). І класовий, і загальносоціаль­ний підходи в різних пропорціях властиві суті будь-якого права, оскільки впродовж всієї історії людства у різних народів право, більшою чи меншою мірою, виражало і класові інтереси, і інтереси суспільства в цілому. Будь-яка суто класова держава повинна займатися регулюванням суспільних процесів, справами суспільства в цілому. Тому в такому праві закріплюватимуться і загальносоціальні інтереси.

У розвинених демократичних суспільствах, де народ є реаль­ним, а не формальним джерелом влади, право більшою мірою закріплює інтереси суспільства в цілому, і, отже, такому праву більшою мірою властива загальносоціальна суть. Проте й у цьо­му випадку не можна спокушатися й абсолютизувати такий стан

речей. Будь-яке суспільство має соціальну стратифікацію, тобто складається з класів, соціальних груп тощо. І якщо в країнах з антидемократичним державним режимом взаємовідношення між окремими соціальними групами часто набувають характеру відкритого протистояння, то в демократичних таке положен­ня відсутнє. Проте не можна говорити про відсутність класів узагалі.

Разом з цими основними підходами можна виділити і релі­гійний, і національний, і расовий та інші підходи до суті пра­ва, в рамках яких, відповідно, релігійні, національні та расові інтереси домінуватимуть у законах і підзаконних актах, пра­вових звичаях і нормативних договорах. Інакше кажучи, суть права багатоаспектна, вона не зводиться тільки до класових або загальносоціальних коренів. Тому по суті права залежно від історичних умов на перший план може виходити будь-який з перерахованих підходів.

Сучасна теорія права і держави пропонує також підходи до визначення суті права через його соціальне призначення, яке полягає в регулюванні суспільних відносин, в організації управління суспільством. Розкрити значення права для суспіль­ства і конкретизувати його суть покликана категорія «цінності права».

Цінність права - це здатність права служити засо­бом. для задоволення справедливих, прогресивних потреб та інтересів суспільства й окремих його членів. Цінність права полягає в таких його якостях: право є засобом організації управління суспільством: засобом захисту наявного суспільного устрою: чинником поступу, оптимізації оновлення, подальшого розвитку суспільних відносин: виразником справедливості в сус­пільстві: право визначає міру свободи особи в суспільстві.

Суть права - це головна внутрішня відносно стійка та якісна підвалина права, яка відображає його дійсну природу і призна­чення в суспільстві. Отже, суть права - це зумовлена мате­

ріальними та соціально-культурними умовами життє­діяльності суспільства, характером класів, соціальних груп населення, окремих індивідів загальна воля як ре­зультат узгодження, поєднання приватних або специфіч­них інтересів, що виражена в законі або іншим способом визнається державою і що виступає внаслідок цього за­гальним (загальносоціальним) масштабом, мірою (регу­лятором) поведінки і діяльності людей.